Справа № 22ц-2261/2009 р. Головуючий у I інстанції – Гордієць Л.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Євстафіїв О.К.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В.,
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю: відповідача ОСОБА_2., третіх осіб ОСОБА_3., ОСОБА_4. та представника третьої особи СГІРФО Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області – начальника відділення Панченка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ніжинський відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2008 р. ОСОБА_1 пред’явив позов до ОСОБА_2., в якому просив визнати його таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 на підставі ст. 405 ЦК України, а також зобов’язати Ніжинський відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб зняти його з реєстрації. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що даний будинок є його власністю. Відповідач був зареєстрований і проживав у цьому будинку як чоловік його доньки ОСОБА_3. З липня 2007 р. подружні стосунки між останніми припинилися й рішенням суду від 09.08.2007 р. шлюб між ними розірвано, у зв’язку з чим ОСОБА_2 виселився з спірного будинку і розпочав проживати в буд. АДРЕСА_1
Ухвалою суду від 30.10.2009 р. до участі у справі як третіх осіб притягнуто ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_4. та Ніжинський відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати дане рішення і задовольнити його вимоги та відшкодувати понесені ним судові витрати. Доводи останнього зводяться до того, що висновок суду І інстанції про поважність причини непроживання ОСОБА_2. у належному йому будинку суперечать наявним у справі доказам, а саме довідці з місця його фактичного проживання, акту обстеження спірного будинку, постановам органів дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи за фактами неправомірної поведінки відповідача. У листопаді 2007 р. останній одружився і з цього часу він мешкає з дружиною та її донькою. Тож перешкоди для проживання в будинку, що є об’єктом спору, ОСОБА_2 не чиняться.
У судовому засіданні треті особи і представник Ніжинського відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб визнали апеляційну скаргу обґрунтованою, а відповідач її не визнав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 з липня 2007 р. не проживає у належному позивачеві буд. АДРЕСА_1, але це непроживання викликано поважними причинами. Проте даний висновок суду не відповідає обставинам справи.
Так, судом І інстанції на підставі належних та допустимих доказів вірно встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 30.11.1998 р. є власником буд. АДРЕСА_1, у якому зареєстровані він, а також відповідач ОСОБА_2 та треті особи ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5
Відповідач, який поселився у спірний будинок як член сім’ї (зять) його власника, з липня 2007 р. не проживає у цьому будинку.
З мотивувальної частини оскаржуваного рішення не вбачається, на підставі яких доказів суд дійшов висновку про те, що останній з поважних причин не проживає у спірному будинку. Крім того, у постановах Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.01.2008 р. (а.с. 14), 22.05.2008 р. (а.с. 15), 11.06.2008 р. (а.с. 13), 22.07.2008 р. (а.с. 12) і 27.10.2008 р. (а.с. 28), винесених за заявами ОСОБА_2. і третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3. щодо неправомірної поведінки ОСОБА_2. зазначено, що в даному будинку він не проживає. Причому в постановах від 22.05.2008 р. та від 27.10.2008 р. прямо й конкретно вказано, що останній у зв’язку з одруженням мешкає в буд. АДРЕСА_1 що узгоджується з відомостями, викладеними у довідці Талалаївської сільської ради Ніжинського району від 28.07.2008 р. № 868 (а.с. 10) та у акті обстеження належного позивачеві будинку від 08.09.2008 р. (а.с. 11). З постанови, винесеної за заявою ОСОБА_2., не вбачається, що Ніжинський МВ УМВС України в Чернігівській області у ході розгляду його заяви встановив, що останньому чиняться перешкоди у користуванні даним будинком.
Жодного доказу, що спростовував би позовні вимоги щодо визнання відповідача таким , що втратив право користування належним ОСОБА_1. будинком, суду не надано. Тож ці вимоги підлягають задоволенню.
Позов в частині зобов’язання Ніжинський відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб зняти ОСОБА_2. з реєстрації задоволенню не підлягають, оскільки їх пред’явлено до самого ОСОБА_2., який є по цих вимогах неналежним відповідачем, а належного відповідача по них до участі у справі не притягнуто.
З викладеного випливає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням рішення про задоволення вимог про визнання ОСОБА_2. таким, що втратив право користування будинком, який є об’єктом спору по справі, та про відмову в решті позову.
У порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з останнього на користь ОСОБА_1 належить стягнути відшкодування понесених ним і документально підтверджених судових витрат по сплаті державного мита й витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у загальній сумі 57 грн. 25 коп. – виходячи з ставок, встановлених п/п п/п „д”, „з” п. 1 ст. 3 Декрету Кабміну України „Про державне мито” (квитанції на а.с. 1, 2, 52, 53).
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 3, 314, 316 ЦПК України, ст. 405 ч. 2 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Ніжинського міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року скасувати; позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1; у задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57 (п’ятдесят сім) грн. 25 коп. на відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: