УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 р.Справа № 820/7225/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.М

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 по справі № 820/7225/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2О.) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №2202-1305 ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві.

Стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 3200 грн. 10 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що контролюючим органом здійснено розрахунок земельного податку по житловому фонду з урахуванням площі земельної ділянки, яку займає нежитлове приміщення, що відповідає п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Відповідач вважає не обгрунтованим судове рішення першої інстанції, в якому зазначено, що податковим органом неправильно визначено розмір земельного податку в зв’язку з неврахуванням пропорційної частини в спільній власності на будинок, оскільки нежитлове приміщення набуто позивачем на праві приватної власності та не є об’єктом спільної сумісної власності.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою.

Відповідно до положень ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) справа розглянута без участі представника відповідача.

          Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, та письмових заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

          Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

          Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Cудом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 є власником двох нежитлових приміщень, а саме:

- № 199 (в літ. А), загальною площею 638,60 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 25, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.03.2006 р. №1061;

- № 201 (в літ. А), загальною площею 536,60 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 25, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.03.2006 р. №1066.

26 квітня 2016 року податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №2202-1305, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 320003,68 грн.

Позивач не погодившись з зазначеним рішенням контролюючого органу звернувся до останнього з листом від 10.08.2016.

Листом ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві від 05.09.2016 № 5493/Б/26-58-13-05-13 надано роз’яснення позивачу, що рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва” затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва з 01.07.2015. Згідно даних державного земельного кадастру вул. Урицького, 25 відноситься до 124 економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах зони становить 1352,33 грн./кв.м. Сума земельного податку за земельну ділянку площею 1175,2 кв.м. становить: 1175,2 х 1352,33 х 2,5 х 1,5 х 1,249x1,433x3%= 320003,68 грн., де 2,5 - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки ( для комерційного використання Кф=2,5 ); 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт; 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 14.01.2015 №6-28-0 22-215/2-15; 1,443 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 11.01.2016 року №6-28-0 22-201/2-16; 3% - відсоток ставки земельного податку.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

          Фактичною підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки податкового органу про те, що нежитлові приміщення належать позивачу на праві приватної власності та не є об’єктом спільної сумісної власності, а тому земельний податок було обчислено з урахуванням площі земельної ділянки, яку займають зазначені нежитлові приміщення (1175,2 м2).

          Положеннями пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

          Відповідно до п. 287.8. ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

          Згідно інформації, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради “Київське міське бюро технічної документації” за даними первинної технічної інвентаризації, загальна площа всіх приміщень багатоквартирного житлового будинку по вул. Митрополита Василя Липківського (раніше вул. Урицького), 25, в якому було розташовано 193 квртири, а також вбудовані нежилі приміщення та допоміжні приміщення загальнобудинкового користування, складала 15030,6 кв. м. Будинок складається з восьмі надземних поверхів та підвалу.

          З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем при обчисленні земельного податку були порушені положення п. 287.8 ст. 287 ПК України, щодо врахування пропорційної частки прибудинкової території

          З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що нежитлові приміщення, які належать позивачу на праві приватної власності не є об’єктом спільної сумісної власності, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, оскільки відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежитлового приміщення у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві – залишити без задоволення.

          Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року по справі № 820/7225/16 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2017