Справа № 2-3054/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 листопада 2009 року                                     

Керченський міський суд АР Крим в складі:

Головуючої судді:                  Цурцева В.М.

при секретарі:                      Соболевої О.Л.

за участю адвоката                             ОСОБА_1            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Керчі цивільну справу за позовом     ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання квартири об’єктом права спільної сумісної власності -

в с т а н о в и в:  

 Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання квартири об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вимоги мотивує тим, що 28 серпня 1999 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. В період шлюбу народилися діти - син ОСОБА_4  та донька Ганна. З серпня 1995 року вона мешкає за  адресою м. Керч, вул. Марата,  б. 1, кв.50, а з 11 січня 2000 року вона була зареєстрована за цією адресою. Дана квартира знаходиться у власності відповідача на підставі  договору дарування від 07.12.2004 року та свідоцтва про право власності на житло. Квартира, де вона мешкала із чоловіком була в незадовільному стані, ремонт не проводився  на протязі  тривалого часу. Оскільки практично в квартирі неможливо було мешкати вона сама за кошти, які були подаровані її матір’ю та вітчимом, в 2003-2005 роках зробила капітальний ремонт. Крім того, оскільки відповідач тривалий час ніде не працював, то позивачка за свої кошти сплачувала комунальні послуги. Просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності.  

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, додавши, що протягом сумісного життя сторони за сумісні гроші проводили поточний ремонт квартири, відповідач працював на різних роботах, позивачка капітальний ремонт за свої кошти не проводила.  

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.12.1998 року (а.с. 24) та договору дарування реєстровий № 5828 від 07.12.2004 року (а.с. 26).

Позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 28.08.1999 року зареєстрували шлюб (а.с. 6). Від шлюбу мають дітей – сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку Ганну, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7, 8).

Згідно з довідкою (а.с. 9), позивачка з відповідачем та дітьми зареєстрована в спірній квартирі.

У відповідності до ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності.

Відмовляючи в позові, суд виходить з наступного. З аналізу статті 62 СК України а також статті 25 КпШС України вбачається, що Законом передбачено перетворення за певних умов правового режиму майна, яке належало одному із подружжя, однак для виникнення права спільної сумісної власності майно, належне одному із подружжя, має істотно збільшитися у своїй вартості та грошові і трудові затрати мають бути вагомими.

В забезпечення доказів позивачкою було заявлено клопотання про призначення по справі судово – будівельної експертизи, у відповідності до якої (а.с. 36-75) при ринкової вартості спірної квартири у розмірі 167683 гривні, вартість виконаних ремонтних робіт і поліпшень в квартирі складає 22881 гривню. Згідно з висновками цієї ж експертизи, внесені поліпшення не можуть оказати значного впливу на іі вартість.

Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачкою долучені до справи чеки та акти виконаних робіт на загальну суму лише біля 6000 гривень (а.с. 11-17), з яких, в достатньої мірі, не вбачається, що вони були сплачені саме нею.

Також не заслуговують на увагу заявлені в обґрунтування позовних вимог доводи позивачки про те, що вона була вимушена сама сплачувати комунальні послуги, оскільки судом встановлено, позивачка проживала та проживає до цього часу в спірній квартирі, користувалася та користується комунальними послугами, а тому повинна була сплачувати послуги, оскільки їх отримувала.

Суд може відмовити у визнанні майна спільною сумісною власністю подружжя, якщо буде встановлено, що внесок другого з подружжя був незначним. У цьому разі той з подружжя, хто поніс відповідні затрати на ремонт має право на їх відшкодування, однак такі позовні вимоги з боку позивачки заявлені не були.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що в позові слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.  62 СК України, ст..25 КпШС України, ст. ст. 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,  -  

в и р і ш и в:

В задоволені позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання квартири об’єктом права спільної сумісної власності - відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

     Суддя –