221/5265/17

2-о/221/1447/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року           Волноваський районний суд Донецької області

в складі: головуючого – судді -                                     Писанець Н.В.,

при секретарі судового засідання -                             Метьолкіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Докучаєвський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2017 року заявниця звернулася до суду з даною заявою. Посилалася на те, що 16.03.2017 року у м. Шахтарськ померла її мати – ОСОБА_2, де була і похована. Довідка про причину смерті (до форми №106 / у №140 від 16.03.2017 року) була видана МЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Шахтарська» Міністерства охорони здоров’я ДНР, що знаходиться на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі.

04.10.2017 року заявниця зверталася із заявою щодо проведення державної реєстрації смерті до Докучаєвського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, але їй було відмовлено та надано письмові роз’яснення. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 є необхідним для отримання свідоцтва про смерть українського зразку.

В судове засідання заявниця, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не з’явилася, в заяві вказала про розгляд справи у її відсутність.

Представник заінтересованої особи Докучаєвського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, рішення просив прийняти на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п.8 ч.1ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Згідно з ч. 4 ст. 257-1 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва серії І-НО №310078 про народження ОСОБА_3 07.06.1963 року, що є наявною в матеріалах справи з якої вбачається, що Великошишовською сільською радою Шахтарського району Донецької області 29.06.1963 року зроблено відповідний запис за №17, і в графі мати вказано: ОСОБА_2.

Із наявної у матеріалах справи копії свідоцтва серії ІV-НО №483980 про укладення шлюбу вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб 24.12.1986 року, про що відділом РАЦС м. Шахтарська Донецької області зроблено відповідний актовий запис за №775, після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові – ОСОБА_4, дружині – ОСОБА_4.

Також, із наявної копії свідоцтва серії І-НО №109340 про одруження вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 24.01.2001 року одружилися і відділом реєстрації актів громадського стану Шахтарського міського управління юстиції Донецької області зроблено запис за №27, прізвища після одруження: чоловіка ОСОБА_5, дружини ОСОБА_5.

В судовому засіданні, з викладених в заяві обставин, письмових доказів по справі, достовірно встановлено факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в Україні у м. Шахтарськ Донецької області 16.03.2017 року внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності, атеросклеротичного кардіосклерозу з артеріальною гіпертензією.

Заявниця зверталася до Докучаєвського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо реєстрації у встановленому законом порядку реєстрації смерті, але отримала відповідь від 04.10.2017 року за №15.33-3107 про неможливість реєстрації у зв’язку з відсутністю медичного свідоцтва про смерть встановленої законодавством України форми.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Під час вирішення питання щодо оцінки доказів необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Реалізувати своє право для отримання свідоцтва українського зразку на території України ОСОБА_1 не має можливості, оскільки документи, які підтверджують факт смерті ОСОБА_2, є недійсними через те, що видані незаконними органами.

Згідно з ч.2 ст.259 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів» зазначено, що суди можуть встановлювати факти реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.

За таких обставин, оскільки заявник фактично просить встановити факт смерті особи у певний час та в певному місці, що тягне за собою можливі юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 60, 62, 256-259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Докучаєвський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження шахта ОСОБА_7, м. Тореза Донецької області, що настала 16 березня 2017 року в Україні у м. Шахтарську Донецької області внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності, атеросклеротичного кардіосклерозу з артеріальною гіпертензією.

Рішення про встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В. Писанець