Справа № 2-2227
2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1. листопада 2009 року
Дзержинський районний суд, м. Кривого Рогу
у складі: головуючого судді Грищенко Н.М.
при серетарі Бегені Ж.І.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Натанзон А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся 25.06.2009 р. до суду із позовом до Відкритого Акціонерного Товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - про стягнення моральної шкоди.
В обгрунтовання своїх позовних вимог він посилається на те, що він працював у Відкритому Акціонерному Товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг» в умовах впливу шкідливих факторів 34 роки 9 місяців. В доменному цеху № 1 – з 12.09.1968 р. до 07.01.1972 р. в якості чергового слюсаря 6,7 розряду, в доменному цеху № 2 з 14.11.1975 р. до 27.04.2007 р. вогнетравником 5,6 розряду.
Йому було встановлено професійне захворювання:двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФС) справа другого, зліва першого ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів з комбінованими контрактурами ПФ справа другого ст., зліва першого ст., двубічний гонартроз, в поєднанні з перівртрозом і лівобічним бурситом, ПФ зліва другого ст., справа нульового ст., зі стійкий помірно виражений больовим синдромом.
Згідно виписки МСЕК від 21.01.2009 р. 12.03.2008 р. йому первинно було встановлено 40% втрати професіональної працездатності, та третя група інвалідності- безстроково.
Він вважає, що з вини підприємства він втратив своє здоров'я, втратив працездатність, йому завдана матеріальна та моральна шкода. Йому протипоказана важка праця та робота в умовах впливу шкідливих факторів вирбничого середовища, рекомендовано систематичний нагляд лікарів – невропатолога, травматолога та кардіолога, а також щорічні курси амбулаторного і стаціонарного лікування, оздоровлення в санаторії-профілакторії.
Протягом тривалого часу він страждає обмеженням рухів і постійними болями у великих суглобах, лівому коліному, правому ліктьовому та правому плечовому суглобах, утруднення ходи, почуття оніміння та слабкість в руках, перебої в серцевій діяльності, болями в лівій підлопатковій і епігастральній ділянках, через що він не можє переносити навіть незначні навантаження, піднімати вантажі. У зв’язку з цим для нього є дуже скрутний підйом по сходинках будинків, громадського транспорту, що заподіює йому значні моральні страждання, переживання.
Він не може виконувати роботу, зв’язану з підняттям і перенесенням вантажів, речей, у тому числі роботу на присадибній ділянці.
Елементарні побутові потреби пов’язані з згинанням, або розгинанням правої руки викликає фізичну біль. З усякого на перший погляд удаваним дріб’язкам, зв’язаним з підйомом і перенесенням ваг , побутових потреб він змушений звертатися по сторонньою допомогою, що його досить сильно морально пригнічує.
Через дратівливість, що погіршилися його особисті взаємини з родичами, сусідами. Він змушений вести досить замкнутий спосіб життя, що його також сильно морально пригнічує.
Причинену моральну шкоду він оцінив в сумі 121000 грн., та просить суд стягнути цю суму з відповідача на його користь.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на своїх позовних вимогах наполягає в повному обсязі, підтвердив обставини, вказані в позовній заяві, та пояснив, що Моральні страждання та переживання йому спричиняє і той факт, що він втратив почуття радості до життя, тому що раніше був опорою для своєї сім'ї, а тепер він інвалід 3 групи сам потребує допомоги, як фізичної, так і моральної.
Крім того, його пригнічує і той факт, що втрату професійної працездатності та інвалідність йому встановлено безстроково, а для нього це означає лише одне – стан його здоров'я ніколи не покращиться, а може лише погіршитися. Все вищевикладене спричиняє йому страждання і переживання, які не можливо висловити, а йому їх доводиться постійно переносити. Заподіяною йому шкодою, порушено звичайний для нього спосіб життя.
Винним у заподіянні моральної шкоди він вважає керівництво ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства, а саме ст.13 Закону України «Про охорону праці», ст.153 КЗпП України, підприємство було зобов’язане створити безпечні та нешкідливі умови праці, але цього не зробило, тим самим допустило порушення норм законодавства та заподіяло шкоду його здоров’ю.
Він просить суд задовольнити його вимоги і стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 121000 грн..
Представник відповідача позов не визнав та суду пояснив, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту, раніше вийшов на пенсію, за пільговим списком.
Також пояснив, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди з боку підприємства, а також розмір моральної шкоди не обґрунтовані.
Передбачене ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”.
Згідно ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові перекладено із роботодавця на страховика. Вони сплачують певну суму страхових внесків і не несуть матеріальних затрат у разі нещасного випадку, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення – Законами України «Про страхування» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я , пов’язане з виконання трудових обов’язків , встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті професійного захворювання.
Також позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань. Таким чином, ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.
Вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.
При обговоренні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров’я позивача, наслідки визвані захворюванням, відсоток втрати професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди,матеріальну шкоду, спричинену професійним захворюванням, настання інвалідності.
Із трудової книжки встановлено, що ОСОБА_1 працював у Відкритому Акціонерному Товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг»: в доменному цеху № 1 – з 12.09.1968 р. до 07.01.1972 р. в якості чергового слюсаря 6,7 розряду, в доменному цеху № 2 з 14.11.1975 р. до 27. 04.2007 р. вогнетравником 5,6 розряду. ( а.с. 6-9).
Рішеннями ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21.10.2008 о.( протокол № 2352), та від 13.03.2008 р. ( протокол № 580) позивачу було встановлено професійне захворювання, діагноз : двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФС) справа другого, зліва першого ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів з комбінованими контрактурами ПФ справа другого ст., зліва першого ст., двубічний гонартроз, в поєднанні з перівртрозом і лівобічним бурситом, ПФ зліва другого ст., справа нульового ст., зі стійкий помірно виражений больовим синдромом.
Згідно виписки МСЕК від 21.01.2009 р. 12.03.2008 р. йому первинно було встановлено 40% втрати професіональної працездатності, та третя група інвалідності- безстроково. ( а.с. 4,5).
Згідно Акту розслідування № 40 від 14.11.2008 р., комісією було проведено розслідування професійного захворювання позивача та встановлено (п.17 Акту), що причиною профзахворювання є важка праця. Проробив позивач в умовах впливу шкідливих факторів 34 роки 9 місяців. ( а.с. 10-11).
Комісією, яка проводила розслідування професійного захворювання (п.19 Акту) встановлено, що винними в отриманні позивачем профзахворювання є адміністрація ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Із виписних епікризів встановлено, що позивач неодноразово знаходився на лікуванні від професійного захворювання ( а.с. 12-17).
Із медичних документів вбачається, що позивач змушений часто знаходитись на лікуванні, бути не вдома, що підтверджується виписними епікризами. Згідно висновкам лікарів йому рекомендовано: щорічні курси стаціонарного лікування, нагляд невролога, травматолога, кардіолога.
Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично-допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, винним в отриманні позивачем професійного захворювання є відповідач. Від професійного захворювання позивач втратив працездатність в розмірі 40 % та йому встановлено 3 групу інвалідності. Від професійного захворювання позивач переносить фізичний біль. При вказаних обставинах суд вважає, що професійним захворюванням порушено звичайний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання.
При вказаних обставинах суд вважає, що від отриманого профзахворювання у позивача порушено звичайний для позивача спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи відповідача ВАТ «Арселор Міттал Стіл Кривий Ріг» про те, що він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли у 2008 році , тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Згідно вимог ст. 268 ЦК України позови про відшкодуванню шкоди здоров,ю заподіяному при виконанні трудових обов,язків не мають срока позовної давності.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Обговорюючи суму за причинену моральну шкоду, суд виходить із суми яку визначив позивач, тяжкості наставших наслідків в здоров’ї позивача, відсотків втрати професійної працездатності – 40 %, настання інвалідності безстроково , вину підприємства у професійних захворюваннях, вважає необхідним назначити позивачу компенсацію в розмірі 15000 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. В останній частини позову позивачеві слід відмовити.
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивача у справі звільнено від державного мита.
Керуючись ст. 12 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України ст.ст. 1167,1168 УК України, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10, 11, 27, 60, 119, 120, 213- 215 ЦПК України, , суд
В И Р І Ш И В
Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.
Стягнути з Відкритого Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 15000 гр ивень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Відкритого Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий сбір в сумі 8 грн. 50 коп.
Стягнути з Відкритого Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь Територіального управління державної судової адміністрації Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 1 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення, та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про його апеляційне оскарження.
Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної сили
Суддя: Н.М.Грищенко