У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого – судді Леска В.В.
суддів – Кожух О.А., Панька В.Ф.
при секретарі – Янкович К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, управління майном Ужгородської міської ради та ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог Перша Ужгородська державна нотаріальна контора та Закарпатський краєзнавчий музей, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-
В С Т А Н О В И Л А:
10 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом про визнання за ними права власності в порядку спадкування на Ѕ частину за кожним спадкового майна у вигляді Ѕ частини другого поверху житлового будинку, 3-х підвальних приміщень та горища житлового будинку по АДРЕСА_1
Позовні вимоги обгрунтували тим, що після смерті ОСОБА_4 у 1978 році відкрилася спадщина , яка прийнята спадкоємцями по заповіту – позивачем та матір’ю позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом їх звернення в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що свідоцтво про прийняття спадщини на майно, яке на день смерті належало ОСОБА_4, не було видано з огляду на прийняття у 1979 році партійно-радянськими органами колишньої УРСР рішення про відкриття в спірній частині будинку меморіального музею та взято на комунальний баланс міста, позивачі просили задовольнити змінені позовні вимоги.
Рішенням суду в задоволенні зміненого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачів порушується питання про скасування рішення суду як незаконного у зв’язку з неправильним застосуванням судом чинного законодавства при вирішенні справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалення нового рішення про задоволення зміненого позову.
Межі доводів апеляційної скарги – перебіг строку позовної давності по зверненню за захистом порушеного права почався з 25 березня 2008 року, коли з листа прокуратури м. Ужгорода позивачі дізналися про реєстрацію права власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 за Ужгородською міською радою.
Заслухавши доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та матеріали спадкової справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що спадкоємцями за заповітом ОСОБА_4 від 14 січня 1978 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, були його діти – позивач ОСОБА_6 та донька ОСОБА_5, які у 1980 році та у 1987 році отримали свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належні спадкодавцю грошові вклади та на авторські права на власні твори живопису.
23 січня 1978 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулися в першу Ужгородську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_4.
Висновок суду про те, що в період з 1980 по 1987 рік ОСОБА_1 та його сестрі ОСОБА_5, як спадкоємцям по заповіту їх батька ОСОБА_4, нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на належну померлому Ѕ частину будинку по АДРЕСА_1 не відповідає дійсності.
Встановлено, що у 1979 році позивач та його сестра ОСОБА_5 звернулися в партійно-радянські органи з письмовим проханням про створення в належній батькові частині будинку меморіального музею його іменні за умови, що їм, як спадкоємцям, будуть надані окремі помешкання у вигляді 4-х та 3-х кімнатних квартир.
Суд встановив, що наказом міністерства культури бувшої УРСР від 6 лютого 1980 року № 216 в м. Ужгороді створено меморіальний будинок-музей народного художника УРСР ОСОБА_4 в належній йому частині будинку по АДРЕСА_1.
На підставі зазначеного рішення позивачу ОСОБА_1, з його згоди, рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 5 серпня 1979 року взамін зданої комунальної квартири АДРЕСА_2 надано 3-кімнатний будинок по АДРЕСА_3.
ОСОБА_5 в зв’язку з відселенням з приміщення меморіального музею імені ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 16 травня 1980 року надано окрему 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_4
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачі пропустили встановлений законом 3-річний строк позовної давності для звернення в суд з позовом про визнання за права власності на спірну частину будинку в порядку спадкування і на протязі зазначеного строку не ставили питання про визнання недійсним рішення виконкому Ужгородської міської ради від 4 травня 1979 року № 222 про прийняття належної померлому ОСОБА_4 частини спірного будинку на комунальний баланс.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав для висновку, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду – залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: