У Х В А Л А справа 274/7145/13-к                                                                                  провадження: 1-кп/0274/92/14

           11.02.2014 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд в складі: головуючого-судді Заїки Г.М. за участю секретаря судового засідання Гурковської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, відповідно до ст. 89 КК України раніше несудимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, за ст.ст. 162 ч. 1, 152 ч. 1 КК України,

за участю сторін: прокурора Попова І.В.; захисника ОСОБА_2 потерпілої ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4,-

                                         В С Т А Н О В И В:

перед початком судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 162 ч.1, 152 ч.1 КК України потерпіла та обвинувачений надали суду угоду про примирення.

Сторони визнали правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ст.ст. 162 ч.1,152 ч.1 КК України та прийшли до згоди про призначення обвинуваченому, з урахуванням ст.ст. 70 ч.1, 75,76 КК України, покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

В судовому засіданні сторони підтримали вказану угоду.

Захисник обвинуваченого просить затвердити угоду про примирення.

Прокурор щодо угоди заперечив та зазначив, що потерпіла не до кінця розуміє та усвідомлює міру покарання обвинуваченому, яка зазначена в угоді. Обвинувачений двічі притягувався до кримінальної відповідальності і був звільнений від відбування покарання з випробуванням. За вчинення нових злочинів сторони також погодились на призначення обвинуваченому міру покарання з іспитовим строком.

Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши угоду про примирення та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про відмову у затвердженні угоди, оскільки вона не відповідає ч. 7 ст. 474 КПК України.

Так, умови угоди не відповідають інтересам суспільства, оскільки, хоча обвинувачений відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше несудимим, однак, у 2008 року він був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку. 13.04.2012 року обвинувачений був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 122 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням протягом однорічного іспитового строку. Тобто, через 5 тижнів після закінчення іспитового строку за попереднім вироком обвинувачений вчиняє нові умисні злочини.

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 не бажає ставати на шлях виправлення.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що узгоджена сторонами міра покарання не досягне своєї мети та не буде необхідною й достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.471,474, 370,372 КПК України, суд,-

                                        П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні угоди про примирення, яка укладена 18.11.2013 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_3 відмовити, оскільки умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

судове провадження продовжити у загальному порядку.

          Головуючий Г.М. Заїка