АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-459-06 Головуючий у 1-й інстанції: Дробинський О.Е.
Категорія: ст. 185 ч.З, 357 ч.З КК Доповідач: апеляційної інстанції - Пісной І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого Карпія В.М. суддів Губи О.О., Пісного І.М. за участю прокурора Данчук В.І. засудженого ОСОБА_1
22 червня 2006 року розглянув у відкритому судовому засіданні в м.
Миколаєві кримінальну справу за апеляцією старшого помічника
Вознесенського міжрайонного прокурора та засудженого ОСОБА_1
на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Камишлово, Свердловської області Російської Федерації, раніше судимий 6.03.2006 р. Центральним р/с м. Миколаєва за ч.1 ст.309 КК України до 1 р позбавлення во лі строкм 1 рік,
- засуджений за ст. 185 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі; за ст.357 ч.З КК України до 2 місяців арешту. На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено 3 роки позбавлення волі. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 28 листопада 2005 року шляхом проникнення в приміщення будинку АДРЕСА_1, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на суму 1778 грн. 05 коп.
Там же він незаконно заволодів паспортом ОСОБА_2, ОСОБА_3, сертифікатом на земельну частку на ім'я ОСОБА_3, свідоцтвом про народження ОСОБА_2 та карткою фізичної особи платника податків на ім'я ОСОБА_2.
В апеляції прокурор просить вирок змінити, визначивши до самостійного виконання покарання за вироком від 6.03.2006 р., посилаючись на те, що злочини по даній справі вчинені до звільнення від відбування покарання.
Засуджений в апеляції також порушує питання про зміну вироку. Не згоден з засудженням його за ст.357 КК, стверджуючи що цього злочину не вчиняв, та його вина не доказана. Не погоджується з сумою позову, посилається на порушення кримінально-процесуального закону, не вказуючи в чому саме вони полягають, та на розгляд справи з обвинувальним ухилом. Крім того вказує що в показаннях потерпілої маються протиріччя не вказуючи які саме. Разом з тим просить пом'якшити призначене покарання, посилаючись на те що він раніше не судимий, щиросердне каяття та сприяння розкриттю злочину.
Заслухавши доповідь судді; прокурора в підтримання апеляції , який просив вирок змінити та визначити покарання за попереднім вироком до самостійного виконання; засудженого ОСОБА_1 в підтримання апеляції, який пояснив що викрав лише майно потерпілої, а гроші та документи не викрадав; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого не підлягає задоволенню за таких підстав.
Висновки суду про доказаність вини засудженого у скоєнні вказаних у вироку злочинів, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, детальний аналіз яких наведено у вироку.
Дослідивши здобуті докази, суд дав їм належну оцінку, та обгрунтовано визнав ОСОБА_1 винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.З ст. 185 та ч.З ст.357 КК України.
Доводи засудженого про те що він не вчиняв злочину передбаченого ч.З ст.357 КК України колегія суддів розцінює як неспроможні, такі що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються здобутими доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_2 як у своїй заяві про вчинений злочин так і в показаннях, вказувала на те що 28.11.2005 року з приміщення її літньої кухні було викрадено майно, а крім того гроші й документи, які зберігались в одному пакеті. Як пояснював сам ОСОБА_1 він ходив по дворах в пошуках їжі та дров. Саме в дровах в сараї свідка ОСОБА_4 було знайдено документи на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Покарання за ст. 185 ч.З, 357 ч.З КК України призначене засудженому у повній відповідності з вимогами ст.65-67, ч.1 ст.70 КК України з урахуванням тяжкості скоєного та даних про особу ОСОБА_1.
Разом з тим, призначаючи покарання за ч.4 ст.70 КК України суд допустився помилки, приєднавши частково невідбуте покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 6.03.2006 р. Злочин по даній справі вчинений ОСОБА_1 до засудження вироком Центрального районного суду м. Миколаєва, а тому, з урахуванням призначення покарання за попереднім вироком з іспитовим строком, воно повинно бути визначено до самостійного виконання.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА:
апеляцію старшого помічника Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області задовольнити. Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1 змінити.
Вважати засудженим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів передбачених ч.З ст. 185 та ч.З ст.357 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів передбачених ч.З ст. 185 та ч.3 ст.357 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі та до одного року позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком один рік за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.03.2006 року, який виконувати самостійно.
В решті вищевказаний вирок залишити без зміни.