Справа № 22ц- 1197/ 09 Головуючий у І інстанції – Грушицький А.І.
Категорія № 44 Доповідач – Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2009 року місто Луцьк
Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі колегії суддів:
головуючого – судді Шевчук Л.Я .,
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю представників позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідача ОСОБА_2, представника ОСОБА_7,
представників - ТзОВ «МЖК» - Сторожука А.Ф., третьої особи – ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, ТзОВ «М.Ж.К.» Лтд про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні жилим приміщеннм та встановлення порядку користування жилим приміщенням,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 серпня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення суду в частині відмови в задоволенні його позову та в частині задоволення зустрічного позову із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог та відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 серпня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, ТзОВ «М.Ж.К.» Лтд про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні жилим приміщенням та встановлення порядку користування жилим приміщенням задоволено частково.
Вселено ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1
Зобов’язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1
В задоволенні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, ТзОВ «М.Ж.К.» Лтд про встановлення порядку користування жилим приміщенням відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 по 8грн.50 коп. судового збору та по 3 грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що відповідачу ОСОБА_3 чинилися перешкоди в користуванні жилим приміщенням, оскільки він як позивач не ставить питання про визнання внука таким, що втратив право на проживання в спірній квартирі. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги доводи позивача щодо відсутності відповідача ОСОБА_2 в спірному приміщення з 2002 року. Доказів, щодо вчинення перешкод ОСОБА_2 в користувані спірною квартирою остання суду не надала.
Представники позивача ОСОБА_6, ОСОБА_5 та представник відповідача Сторожук А.Ф. підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній зазначених.
Відповідач ОСОБА_2, її представник ОСОБА_7 та представник третьої особи ОСОБА_8 апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, просять залишити рішення суду без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 вселена в спірну квартиру як член сім»ї наймача ОСОБА_1 (дружина сина) на постійне проживання, внесена в ордер на отримання даного житла. Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 чинять перешкоди в користуванні спірним жилим приміщенням, оскільки замінили замок у вхідних дверях, чим позбавили права вільно користуватися квартирою.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення №3 МВК від 10 січня 1991 року ОСОБА_1 було видано ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_1 з сім’єю в складі чотирьох осіб /а.с.4,5/. Членом сім’ї наймача була дружина сина ОСОБА_6- відповідач у справі ОСОБА_2, яка також включена в ордер на отримання житла. Зареєстровані в спірній квартирі на даний час позивач ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_4, невістка ОСОБА_2 та внук ОСОБА_3
Неповнолітній ОСОБА_3 з 31 січня 2004 року по даний час навчається в Київській середній спеціалізованій музичній школі-інтернат ім.. Лисенка.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2008 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано. Іншого жилого приміщення у відповідача ОСОБА_2 немає. Крім того, судом встановлено, що вона періодично проживає в м.Києві, оскільки постійно доглядає та надає допомогу неповнолітньому сину.
Відповідно до ст..71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.
Отже, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 періодично була відсутня в спірній квартирі з поважних причин, оскільки неповнолітній син навчається в м. Києві.
Крім того, як ствердили сторони по справі, у спірній квартирі залишилося ліжко відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстав для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.. 65 ЖК України - особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім»ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Частиною 3 ст. 64 ЖК України встановлено, якщо особи перестали бути членами сім’ї наймача , але продовжують проживати в займаному жилому приміщені, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї.
Оскільки ОСОБА_2 була відсутня в спірному жилому приміщені з поважних причин, таким чином вона вправі проживати у цьому жилому приміщені та ним користуватися як наймач та члени його сім’ї.
Крім того, судом встановлено, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на вхідних дверях спірної квартири було замінено замок і остання не змогла користуватися квартирою, оскільки не їй, не неповнолітньому ОСОБА_3 ключів від вхідних дверей квартири не надали. Факт заміни замка підтвердив позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_6 та відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_2
Отже, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_3 чинилися перешкоди в користуванні спірною квартирою, де вони зареєстровані.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, усунувши перешкоди в користуванні жилим приміщенням позивачам за зустрічним позовом ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_3, вселивши їх у спірну квартиру.
Покликання позивача ОСОБА_1 та його представників на те, що ОСОБА_2 не платить за комунальні послуги, які надаються, не можуть братися до уваги, оскільки не є підставою для виселення по ст.. 71,72 ЖК України.
З’ясувавши всі обставини справи, дослідивши всі надані сторонами докази, суд дав їм вірну юридичну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 11 серпня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді:
Оригіналу відповідає
Суддя апеляційного суду О.В.Свистун