Справа № 2-3954/08  

                                                                                       Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

26 жовтня 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:  

головуючого – судді             Кихтюка Р.М.  

при секретарі                      Козак О.А  

за участю  позивача            ОСОБА_1Г  

представника позивача      ОСОБА_2  

відповідача                           ОСОБА_3  

представника третьої особи ОСОБА_4  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою,-  

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про встановлення порядку користування земельною ділянкою.  

Свої вимоги мотивує тим, що згідно договору дарування від 27.12.2004 року вона  являється власником квартири АДРЕСА_1.  

Власником іншої квартири за вказаною адресою домоволодіння являється  відповідач.  

Частина земельної ділянки, на якій розміщена її квартира, згідно архівної довідки від 14.08.2007 року належала ОСОБА_5 площею 386 кв.м.    

Так як вона має намір її приватизувати, то розпочала виготовлення технічної документації, розробила схему розподілу земельної ділянки. Однак, не може дійти згоди з відповідачем щодо меж земельної ділянки та порядку її розподілу, а тому просить суд встановити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,06 га.          

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у заяві та просили суд їх  задовольнити.  

Відповідач проти задоволення позову заперечила, просила суд відмовити в його задоволенні.  

Представник Луцької міської ради в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог через недоведеність позивачем сої вимог, оскільки у ОСОБА_1Г відсутні докази належності їй на праві власності чи користуванні земельної ділянки.  

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.  

Судом встановлено, що  згідно договору дарування від 27.12.2004 року позивач являється власником квартири АДРЕСА_1(а.с.    ).  

Власником іншої квартири №2 за вказаною адресою є відповідач (     ).  

Як встановлено в судовому засіданні і вбачається із вказаного договору дарування, позивач не набула права власності чи користування на спірну земельну ділянку.    

  Згідно ст.120 ЗК України в разі якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то вразі їх відчуження до набувача переходить право користування цією частиною земельної ділянки на якій вони розміщенні та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.  

Однак, позивачем не доведено та не представлено суду доказів про виділення у власність чи користування йому або попередньому власнику домоволодіння земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівель чи споруд, на якій вони розміщені та у визначеному ним розмірі.  

При цьому суд не приймає архівної довідки від 14.08.2007 року, згідно якої  за вказаною адресою частина ділянки належала ОСОБА_5 площею 386 кв.м. як належний доказ, який свідчить про перехід до позивача саме вказаної земельної ділянки і у зазначеному розмірі так як вказана довідка не є правовстановлюючим документом.    

Державний акт про надання у власність чи користування спірної земельної ділянки не видавався і сторонами дана обставина не оспорюється.  

Відповідно до п.1. ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів місцевого   самоврядування   в   межах  їх  повноважень, визначених цим Кодексом.  

Згідно ст.125 ЗК України право власності або право користування земельними ділянками підтверджується відповідним державними актами на землю.  

Оскільки суду не представлено доказів про прийняття органами  виконавчої  влади  або органами місцевого самоврядування  рішень щодо виділення позивачу у користування чи у власність спірної земельної ділянки, державний акт про надання у власність чи користування земельної ділянки спадкодавцю чи позивачу не видавався, то в задоволенні позову  слід відмовити.  

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід  відмовити  .  

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, 154, 208, 209, 210, 212-215 ЦПК України  ст.ст.81,116,118,119,121,128,132,154,158 ЗК України; Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”,  суд, –  

В И Р І Ш И В :  

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою по вул.Радгоспній,2 в м.Луцьку –  в і д м о в и т и.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

С   уддя Луцького міськрайонного суду                                                        ОСОБА_6