Справа № 1-952/ 2009
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 16 листопада 2009 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Квятковського М.С.
за участю секретаря Куденчук О.М.
прокурора Решетника О.Л.
захисника-адвоката ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі справу про обвинувачення
ОСОБА_3, 20 квітня 1989 р/н., уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодруженого, працюючого неофіційно на будівництві, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше несудимого,
- за ст.ст. 357 ч.3, 345 ч.2 КК України,
ОСОБА_4, 30 листопада 1988 р/н., уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, неодруженого, неофіційно працюючого на будівництві, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше несудимого,
• за ст. 345 ч.2 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, 07 червня 2009 року близько 21 год., знаходячись із своїми знайомими на вул. Зарічній в м. Луцьку, навпроти розташування приватного підприємства «Ранал», голосно виражались нецензурними словами, чим порушували громадський порядок.
Старший оперуповноважений ВКР Луцького МВ УМВС України у Волинській області майор міліції ОСОБА_2, який в цей час разом із оперуповноваженим ВКР Луцького МВ УМВС України у Волинській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6 йшли на зупинку громадського транспорту, що по вул. Шевченка навпроти супермаркету «Наш край», у відповідності зі ст. 10 ч.2 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р., згідно якої працівник міліції на території України незалежно від посади, яку займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов’язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятувати людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, зробив ОСОБА_3 та особам, які з ним знаходяться, зауваження з приводу припинення порушення громадського порядку, представився працівником Луцького МВ УМВС України у Волинській області та пред’явив свою службове посвідчення працівника міліції.
Однак ОСОБА_3 не відреагував належним чином на зауваження працівника правоохоронного органу, продовжив голосно висловлюватись нецензурними словами та умисно вихватив з рук ОСОБА_2 його службове посвідчення працівника міліції, незаконно заволодівши ним.
В подальшому, на повторне зауваження ОСОБА_2 з приводу порушення громадського порядку, а також, щодо повернення важливого особистого документу – службового посвідчення працівника міліції ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не відреагували, та достовірно знаючи, що ОСОБА_2 є працівником Луцького МВ, умисно нанесли останньому удари руками та ногами по тілу, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забійної рани голови, скулової дуги справа, саден обличчя, забійної гематоми тулуба та кінцівок, забою м’яких тканин орбіт обох очей, крововиливу під білкову оболонку правого ока та забою грудної клітки.
Продовжуючи свої злочинні дії, підсудний ОСОБА_4 07.06.2009 р. близько 21 год. наніс також удари по тілу оперуповноваженому ВКР Луцького МВ УМВС України у Волинській області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_5, який представившись працівникам правоохоронного органу та пред’явивши своє службове посвідчення працівника міліції, намагався припинити відповідно до ст. 10 ч.2 Закону України «Про міліцію» злочинні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2
Внаслідок таких дій ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забійної рани надбрівної дуги зліва, множинних забійних саден обличчя, грудної клітки, верхніх та нижніх кінцівок, забою м’яких тканин орбіт обох очей, лівого очного яблука, шийного відділу хребта.
Допитані в судовому засіданні, з приводу інкримінованих їм злочинів, підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свою винуватість визнали повністю.
Дали показання про те, що у вечірній час 7 червня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, та знаходячись по вул. Зарічній в м. Луцьку не відреагували на зауваження з приводу неналежної поведінки, ОСОБА_2 і ОСОБА_5, які представилися працівниками міліції та показали службові посвідчення, та нанесли їм тілесні ушкодження. При цьому, ОСОБА_3 із рук потерпілого ОСОБА_2 відібрав його службове посвідчення.
Показання підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтверджуються аналогічними показаннями про обставини вчинених підсудними злочинів, потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_5, відповідають фактичним обставинам справи, які не оспорюються учасниками судового розгляду.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що своїми діями, які виразилося в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу – ОСОБА_2, а ОСОБА_4 також і ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цими працівниками службових обов’язків, підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вчинили злочин, передбачений ст. 345 ч.2 КК України.
Крім того, своїми діями, які виразились в умисному незаконному заволодінні важливим особистим документом – посвідченням працівника міліції – підсудний ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 357 ч.3 КК України.
Обговорюючи питання про виді і міру покарання відносно підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які не відносяться до категорії тяжких, дані про їх особи.
До обставин, що пом’якшують покарання обом підсудним, суд відносить те, що вони розкаялися у вчинених злочинах та активно сприяли їх розкриттю, добровільно відшкодували завдані злочином збитки, до обставин, що обтяжують покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
При таких обставинах, враховуючи дані про особи підсудних, які вперше вчинили злочини, розкаялися у їх вчиненні, добровільно відшкодували завдані злочином збитки, думку потерпілих, які просили не карати суворо підсудних, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних можливе без ізоляції від суспільства, а тому відносно них слід застосувати ст. 75 КК України.
Суд не вирішує позов прокурора про стягнення з підсудних коштів, понесених на лікування потерпілих, оскільки ці кошти підсудними відшкодовано.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 357 ч.3; 345 ч.2 КК України, ОСОБА_4 - винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 345 ч.2 КК України та призначити покарання:
ОСОБА_3: за ст. 345 ч.2 КК України – 2 роки позбавлення волі;
за ст. 357 ч.3 КК України – 1 рік обмеження волі;
На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі;
ОСОБА_4 – за ст. 345 ч.2 КК України – 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання, якщо вони протягом іспитового строку, по 2 роки кожному, не вчинять нового злочину і виконають покладені на них, згідно ст. 76 КК України обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити – підписку про невиїзд.
Речові докази по справі: службове посвідчення ОСОБА_2 – залишити останньому, DVD-R диск – залишити при справі.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його оголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: