Справа № 2 - 874/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 вересня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючий суддя                 Большаков Ю.М.

із секретарем                     Вальшиним І.Н.

за участю    

представників відповідачки                     ОСОБА_1

        третьої особи                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Бахчисарай цивільну справу

   за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4

    третя особа – ОСОБА_2

про визнання права на спадкове майно, стягнення грошової компенсації, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся 23.10.2009 року у Бахчисарайський районний суд Автономної  Республіки Крим із позовною заявою, де виклав вимоги визнати його права за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, стягнути з відповідачки гроші, які вона отримала за продаж будинку, що належав померлої, встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину. Вимоги мотивовані тим, що він є рідним сином померлої ОСОБА_5, а відповідачка ОСОБА_4 – ії рідною донькою. До 2001 року він проживав з батьком та матір'ю у одному домоволодінні, приймав участь в утриманні господарства і будинку, був зареєстрований за цією адресою, але у 2001 році був заарештований. Оскільки на час смерті матері він знаходився у місцях позбавлення волі і продовжує відбувати покарання у вигляді пожиттевого позбавлення волі, він тільки у 2008 році дізнався про смерть матері. Відповідачка одружилася, залишила їх сім'ю і таким чином втратила право на власність. Але після смерті  матері шляхом оману вона заволоділа спадковим будинком, продала його. Посилаючись на ст.. 60 ЦПК України вважає, що зазначені ним обставини є загально досвідним фактом і тому доказуванню не підлягають.

У судове засідання позивач із зазначених у позовній заяві обставин, які підтверджуються об’єктивними доказами у вигляді супроводжувальних листів Сокольської виправної колонії № 47, не з'явився і тому суд розглядує справу на підставі ст.. 169 ЦПК України у його відсутність.

Відповідачка спочатку позовні вимоги не визнала і пояснила, що вона отримала спадщину з передбачених законом підстав і посилалася на те, що позивач не доглядав за спадкодавцем, зловживав алкогольними напоями, за будинком не доглядав. Потім у судове засідання не з’являлася, надала суду заяву про розгляд справи у ії відсутність за участю представника ОСОБА_1 (а. с. 103).

Представник відповідачки позовні вимоги не визнала і пояснила, що позивач не довів суду доказами своїх прав на спадкове майно померлої, оскільки як ії відомо він є двоюрідним братом ОСОБА_4, через що будь-яких прав на спадкове майно він не має.

Третя особа суду пояснив, що він придбав будинок через нотаріально оформлений договір купівлі-продажу, перебудував його на свій погляд, значно поліпшив його технічний стан і він не бачить будь-яких підстав для визнання прав позивача на придбаний ним будинок.

Заслухавши пояснення осіб, які прийняли участь по справі, дослідивши надані і наявні в матеріалах справи докази суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, із додержанням вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.                             Заявляючи вимоги з посиланням на те, що він є спадкоємцем за законом, ОСОБА_3 мав на увазі ст.. 1261 ЦК України, відповідно котрої у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За вимогами пор призначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач мав на увазі ст.. 1272 ЦК України, за змістом котрої якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.. 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв ії. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Згідно до ст.. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлене, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.                     Так, позивач заявивши свої вимоги не надав жодного доказу про те у яких родинних відносинах він знаходився з ОСОБА_5, ким доводиться ОСОБА_4, чи померла взагалі ОСОБА_5, коли і яким чином йому стало відомо про ії смерть, яка сама поважна причина перешкоджала подати своєчасно заяву до натуріуса про прийняття спадщини. Посилаючись на ст.. 60 ЦПК України позивач невірно для себе з’ясував ії зміст, оскільки нею встановлене, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Статтею 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.             З наведених підстав немає жодної, яку суд міг би застосувати у підтримку позовних вимог, оскільки позивач хоча і обмежено позбавлений можливості надати докази самостійно у повному обсязі, але такий як вирок суду він міг надати без перешкоджань. Також ОСОБА_3 не скористувався своїм правом, передбаченим ст. ст. 133, 137 ЦПК України, заявити клопотання суду забезпечити докази шляхом їх витребування, адже витребувати докази за власною ініціативою суд не має права, оскільки буде порушено принципи змагальності, диспозитивності цивільного судочинства, неупередженості суду.                     Відповідно до ст.. 88, 82 ЦПК України враховуючий майновий стан позивача суд звільняє його від судових витрат.

На виконання вимог ст.. 154 ЦПК України суд скасовує заходи забезпечення позову, які було встановлене у процесі розгляду справи.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 1261, 1270, 1272, 1301 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 154, 174, 207, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовити. Заходи забезпечення позову, які було встановлено ухвалою Бахчисарайського районного суду від 12 лютого 2009 року у вигляді накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та на прилеглу земельну ділянку – скасувати.

Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим   через Бахчисарайський районний суд строки і у порядку, визначених ст. ст.. 294, 295 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий  

           суддя