Справа № 2а-559/2009 року
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2009 р. с.Леніне
Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючої судді Кондрак Н.Й.
при секретарі Хайрлаєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушених прав, визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу,
В С Т А Н О В И В:
16 червня 2009 року позивач звернувся в Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушених прав, визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу за 2006- 2009 р.
Позивач в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутності.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Надав заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.
Оскільки учасники процесу не з’явились в судове засідання і надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд на підставі ч.3 ст. 122 КАС України ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконанні делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001, № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Він є головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управлінь солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управлінь Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.п. 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року 16 8-2. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії. Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Таким чином, ОСОБА_2 Пенсійного фонду у Ленінському районі АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІУ дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом (а.с.4), тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, відповідно, вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, які визнані дітьми війни. Відповідно, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-1V "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, як втратили працездатність на 2006 рік затверджений: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, як втратили працездатність на 2007 рік: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Відповідно до ст.58 Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік затверджений у розмірі 498 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:
Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 гривень
Січень - березень (350 гривень х 30%) х 3 місяця = 315 гривні;
Квітень-вересень (359 гривень х 30%) х 6 місяців = 646,20 гривень;
Жовтень-грудень (366 гривень х 30%) х 3 місяця = 329,40 гривень
Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1453,71 гривні:
Січень - березень (380 гривень х 30%) х 3 місяця - 342 гривні;
Квітень-вересень (406 гривень + (406 гривень х 1% )) х 30% х 6 місяців = 738,11 гривень;
Жовтень-грудень (411 гривень + (411 гривень х 1 %)) х 30% х 3 місяця = 373,60 гривень
Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1274,50 гривень:
Січень - березень (470 гривень х 30%) х 3 місяця = 423 гривні;
Квітень-червень (481 гривня х 30%) х 3 місяців = 432,90 гривень;
Липень-вересень (482 гривні х 30%) х 3 місяця = 433,8 гривень.
Жовтень-грудень – (498 грн. х 30%) х 2 місяця = 388,20 гривень.
Щомісячна державна соціальна допомога за 2009 рік дорівнює:
Січень-червень – (498 грн. х 30%) х 6 місяців = 896,40 гривень.
Суду не надані відповідачем докази, що позивач в період 2006-2007 років отримував державну допомогу, згідно наданої суду довідки надбавка не сплачувалася. В 2008 році та спірний період 2009 року (січень-березень) сплачувалась надбавка в розмірі 10% прожиткового мінімуму.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 «У справі за конституційним подання 46 народних депутатів України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст.29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.І ст.66, пп. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45. 46 ст.71, ст.ст.98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111, та п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І, пунктів 61,62, 63,66 розділу II, п. З розділу III Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. підпункт 2 п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.» визнаний неконституційним. Рішення Конституційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Суд враховує, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2007-2008 роках необхідно керуватися статтею 6 Закону країни "Про соціальний захист дітей війни", а не положеннями Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", та "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які визнані неконституційними. Відповідно, позивач має право отримувати допомогу в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» за період з липня по грудень 2007 року та з травня по грудень 2008 року, тобто з дня набрання чинності рішеннями Конституційного Суду України, оскільки позивач за час, що залишився до закінчення відповідного місяця, не втратив право вимоги отримати дану допомогу. В той же час згідно листа УПФУ в Ленінському районі АР Крим, позивачу сплачено надбавку за січень-березень по 47грн. щомісячно, квітень-червень по 48,10 грн. щомісячно, липень-вересень по 48.20грн. щомісячно, жовтень-грудень по 49,80 грн. щомісячно, а всього 579,30грн. за 2008 рік. За січень-червень 2009 року позивачу сплачено 298,80 грн.
Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2008-2009 роки згідно наступного розрахунку:
Місяць Прожитковий мінімум Надбавка
30% Сплачено Підлягає сплаті
Травень 2008 481 144,30 48,1 96.20
Червень 2008 481 144,30 48,1 96.20
Липень 2008 482 144,60 48,2 96.40
Серпень 2008 482 144,60 48,2 96.40
Вересень 2008 482 144,60 48,2 96.40
Жовтень 2008 498 149,40 49,8 99.60
Листопад 2008 498 149,40 49,8 99.60
Грудень 2008 498 149,40 49,8 99.60
Січень 2009 498 149,40 49,8 99.60
Лютий 2009 498 149,40 49,8 99.60
Березень 2009 498 149,40 49,8 99.60
Квітень 2009 498 149,40 49,8 99.60
Травень 2009 498 149,40 49,8 99.60
Червень 2009 498 149,40 49,8 99.60
всього 1377,70
Суд також вважає, що в період з січня по квітень 2008 року відповідачем на підставі вищенаведеного Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", норми якого не були визнані неконституційними в даний період і, відповідно, підлягали застосуванню, правильно проводилось нарахування, відповідно, підстав для зобов’язання нарахувати та виплатити надбавку за цей період не має.
В 2009 році дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.
У запереченнях на позов відповідач не погодився з позовом, оскільки вважає, що законодавчими актами України не врегульоване питання розміру мінімальної пенсії за віком для Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він застосується виключно для визначення розмірів пенсій, встановлених Законом, крім того, нарахування здійснювалися в межах бюджетних асигнувань і ПФУ не може сплачувати надбавку з коштів, призначених на інші цілі. Кошти ПФУ не підлягають вилученню. Вважає, що бюджетна програма КПКВ по виплаті в тому числі і даної надбавки повністю виконана. Суд вважає, що вказані доводи відповідача не можуть бути враховані при вирішені справи. Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ. Згідно ч. 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, люди її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-1У передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України. Доводи відповідача, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть прийняті до уваги. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в передбаченому Законом розмірі.
Суд також зазначає, що УПФУ в Ленінському районі АР Крим безпідставно здійснює виплати дітям війни в розмірі, визначеному п. 8 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, а не в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки закони України мають більшу юридичну силу, ніж постанови КМУ і КМУ не вправі змінювати, встановлювати, чи то відміняти пільги, встановлені законами України.
Ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, не є підставою для задоволення її вимог про стягнення даної допомоги за 2006-2007 роки, оскільки згідно довідки відповідача дана допомога в 2006-2007 роках не нараховувалась, а дана норма законодавства регулює тільки виплату нарахованих сум пенсії.
Згідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У запереченнях проти позову відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.
В позовній заяві позивач просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Причиною пропуску строку позивач зазначила той факт, що вона дізналася, що її права порушені відповідачем лише в липні 2008 року із засобів масової інформації.
Доводи позивача суд не приймає до уваги, оскільки позивач щомісячно отримувала пенсію і їй було відомо про її розмір, жодних перешкод звернутися до УПФУ раніше не існувало і позивач про них не зазначає. Відповідно, наведені обставини не можуть вважатися поважними причинами і строк відновленню не підлягає.
Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду в червні 2009 року, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду. Частиною 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Оскільки поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог про нарахування щомісячної державної допомоги за 2006-2007 роки, а також травень 2008 року позивач не надала, суд вважає, що підстави для відновлення зазначеного строку відсутні.
Враховуючи, що вимоги позивача за 2006-травень 2008 року є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений встановлений статтею 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною І статті 100 КАС України, суд вважає, що позов в частині позовних вимог за 2006-2007 роки, травень 2008 року не підлягає задоволенню з мотивів пропуску строку для звернення з позовом до суду.
Крім того, суд також вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача виплати позивачу державну соціальну допомогу за червень-грудень 2008 року та січень-червень 2009 року у конкретно визначеному судом розмірі - 1281,50грн, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача та виконання судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод чи інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, оскільки вихід за межі позовних вимог в такий спосіб також не суперечить правилу, зазначеному частиною 3 статті 52 КАС України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.
Суд також не вбачає підстав для визнання дій УПФУ протиправними, оскільки доказів такої протиправності не наведено, невиконання вимог не є діями.
В користь позивача з державного бюджету України також належить стягнути судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 8-15,14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167, 185 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати відповідача ОСОБА_2 пенсійного Фонду України в Ленінському районі АР Крим нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу ОСОБА_1 за червень-грудень 2008 року та січень-червень 2009 року у сумі 1281(одна тисяча чотириста тридцять одна) грн. 50 коп.
Стягнути в користь ОСОБА_1 з державного бюджету України судовий збір 0 грн. 81 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Ленінський районний суд при умові подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Кондрак Н.Й.