Справа № 2-1767/2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2009 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Бондаренко І.В.
при секретарі Биковій С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хортицької районної адміністрації м.Запоріжжя, треті особи ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», КП «ВРЕЖО-6», ОСОБА_3, про визнання незаконними розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності на квартиру, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач подав до суду позов до відповідачів, в якому спочатку просив визнати приватизацію незаконною, а потім уточнив позовні вимоги та просить визнати незаконними розпорядження голови Хортицької райадміністрації м.Запоріжжя №1762р від 04.10.2004 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2, а також свідоцтво №14792 про право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, оскільки вважає, що він став власником вказаної квартири за інвестиційним договором №33 від 26.10.1995 року, укладеним між ним та ВАТ «Сталепрокатний завод», тому приватизувати її на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» підстав не було.
ОСОБА_2 з позовом не погодився та пояснив, що він приватизував вказану квартиру, яка знаходилась в комунальній власності, на законних підставах, в подальшому продав її, тому підстав для задоволення позову немає.
Представник Хортицької райадміністрації з позовом не погодилась, та пояснила, що оскільки станом на 04.10.2004 року спірна квартира перебувала в державному житловому фонді, то її приватизація за ОСОБА_2 була здійснена на законних підставах.
Представник третьої особи – ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», з позовом не погодився та пояснив, що за договором №33 від 26.10.1995 року, укладеним заводом з ОСОБА_1, останній вклав свої кошти в будівництво будинку, а не окремої квартири, і за цим договором він є квартироотримувачем, тобто наймачем жилого приміщення, а не її власником. Крім того, вказаний будинок був переданий заводом на баланс міста Запоріжжя у відповідності з діючим законодавством.
Третя особа ОСОБА_3 з позовом не погодилась та пояснила, що вона купила у ОСОБА_2 спірну квартиру 05.02.2009 року, договір завірений нотаріально, її право власності оформлено належним чином, вона є добросовісним набувачем.
Представник КП «ВРЕЖО-6» надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
В судовому засіданні встановлено, що 26 жовтня 1995 року позивач ОСОБА_1 уклав з ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» договір №33, згідно з умовами якого підприємство зобов»язалось в 1995-1997 роках за рахунок коштів підприємства з частковою дольовою участю за рахунок особистих коштів квартироотримувача ОСОБА_1 побудувати будинок №1 по вул.Новгородській /зараз – будинок №22-а по вул.Новгородській / в м.Запоріжжі, та виділити ОСОБА_1 у вказаному будинку однокімнатну квартиру загальною площею 38,03 кв.м., та на час укладення договору визначена часткова вартість одного квадратного метру житла, яка підлягає до оплати ОСОБА_1, як квартироотримувачем /п.п.1.1.1. та 1.1.2 вказаного договору/.
Також, 26.10.1995 року сторони узгодили зміни до договору, які стосувались вартості квадратного метру житла, та інше /а.с.5-6/.
За період з лютого по листопад 1996 року ОСОБА_1 згідно вказаного договору вніс кошти в загальній сумі 1520 доларів США. /а.с.7-8/.
Згідно наданої ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» довідки, виходячи з балансової вартості будинку №22-а по вул..Новгородській в м.Запоріжжі станом на 31.12.1997 року, вартість одного квадратного метру житла в ньому складала 732,44 грн., тобто 385,70 доларів США. /а.с.98/.
27.02.1998 року ОСОБА_1 на сім»ю з однієї особи був виданий ордер №617 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,4 кв.м., житловою площею 17,8 кв.м..
В подальшому в квартирі був прописаний та почав проживати син позивача – відповідач ОСОБА_2.
Згідно рішення №160/3 виконавчого комітету Запорізької міської Ради від 26 березня 1998 року, житловий будинок №22-а по вул.Новгородській в м.Запоріжжі був прийнятий в комунальну власність міста Запоріжжя. До рішення доданий перелік квартир вказаного будинку, які перейшли в комунальну власність, враховуючи квартиру №77 /а.с.29-34/.
Також, обов»язковим додатком до цього рішення є перелік квартир у будинку №22-а по вул.Новгородській в м.Запоріжжі, побудованих за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, до яких квартира №77 не відноситься /а.с. 66/.
Суду, також, надані підтвердження авізо про прийняття вказаного будинку по вул.Новгородській в м.Запоріжжі на баланс КП «ВРЕЖО-6» м.Запоріжжя, інвентарна картка будинку, акт прийому-передачі у виконання рішення міськвиконкому №160/3 від 26.03.1998 року /а.с. 69-72/.
21.10.2003 року ОСОБА_1 подав начальнику ЖРЕД-28 заяву про те, що він просить виписати його з АДРЕСА_2 у зв»язку зі зміною місця проживання /а.с.36/, після чого був виписаний та виїхав з даної адреси в інше місце проживання.
07.09.2004 року відповідач ОСОБА_2, який був прописаний у вказаній квартирі один, подав до Хортицької райадміністрації м.Запоріжжя заяву про передачу йому у приватну власність спірної квартири на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» /а.с.25,26/.
Розпорядженням голови Хортицької райадміністрації №1762р від 04.10.2004 року було прийнято рішення про передачу вказаної квартири ОСОБА_2 у приватну власність, а 26 жовтня 2004 року було видане свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 /а.с.27-28/.
05 лютого 2009 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1, вказаний договір купівлі-продажу був засвідчений нотаріусом відповідно до вимог діючого законодавства, після чого ОСОБА_3 оформила належним чином своє право власності на вказану квартиру.
Вислухавши сторони та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах,що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст.386 ЦК України право власності забезпечується державою.
Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизації підлягають, як її об»єкти, квартири, які належать до державного житлового фонду, тобто житлового фонду місцевих Рад.
В даному випадку судом встановлено, що оскаржувані позивачем розпорядження голови Хортицької райадміністрації № 1762р від 04.10.2004 року та свідоцтво №14792 від 26.10.2004 року про право власності на квартиру АДРЕСА_3 винесені відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки вказана квартира на час здійснення ОСОБА_2 її приватизації знаходилась в комунальній власності міста Запоріжжя, тобто була об»єктом права на приватизацію. Таким чином, ОСОБА_2 набув право власності на неї на підставі, яка передбачена законом.
Рішення Запорізького міськвиконкому №160/3, винесене 26.03.1998 року про прийняття будинку 22-а по вул.Новгородській в м.Запоріжжі /разом з квартирою №77/ в комунальну власність міста, на цей час ніким не оскаржене та не скасоване.
Крім того, суд критично ставиться до доводів позивача про те, що він за договором інвестування, яким, на його думку, є договір №33, укладений ним 26.10.1995 року з ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», став власником спірної квартири, оскільки з того часу позивач жодних позовних вимог з цього приводу не заявляв, і, крім того, довідавшись, як видно з його позову, про приватизацію спірної квартири своїм сином ще в 2004 році, свої позовні вимоги про визнання приватизації незаконною заявив тільки в червні 2009 року, тобто через 5 років.
Таким чином, позовні вимоги про визнання приватизації квартири АДРЕСА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10,60,208,212-218 ЦПК України, ст.ст.328,386 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним розпорядження голови Хортицької районної адміністрації м.Запоріжжя №1762р від 04.10.2004 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2, та про визнання незаконним свідоцтва № 14792 від 26.10.2004 року про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 – відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана заява про його апеляційне оскарження, а апеляційна скарга – протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Справа № 2-1767/2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
10 листопада 2009 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Бондаренко І.В.
при секретарі Биковій С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хортицької районної адміністрації м.Запоріжжя, треті особи ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», КП «ВРЕЖО-6», ОСОБА_3, про визнання незаконними розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності на квартиру, -
Керуючись ст.ст.10,60,208,212-218 ЦПК України, ст.ст.328,386 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним розпорядження голови Хортицької районної адміністрації м.Запоріжжя №1762р від 04.10.2004 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2, та про визнання незаконним свідоцтва № 14792 від 26.10.2004 року про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 – відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана заява про його апеляційне оскарження, а апеляційна скарга – протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Повне рішення суду буде виготовлене 16 листопада 2009 року.
Суддя