Справа № 22ц-3004/2006 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 19 суддя Гришко Є.І.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів: Козлова С.П., Повєткіна В.В.
При секретарі: Горобець К.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенську на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої ди рекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенську про відшкодування моральної шкоди, -
Встановила:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення страхової виплати за моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на отримання ним професійного захворювання згідно акту розслідування від 10 січня 2002 року і втрату 60% професійної працездатності та встановлення 3-групи інвалідності згідно висновку МСЕК від 04 лютого 2002 року. У зв'язку з цим просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першо травенську моральну шкоду у сумі 70000,00 грн. (а.с.2).
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенську стягнуто страхову» виплату за моральну шкоду у сумі 42000,00 грн. (а.с.30-32).
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенську, не заперечуючи проти факту ушкодження здоров'я позивача через тривалу працю в тяжких умовах, просить рішення суду скасувати і в позові відмовити, посилаючись на те, що факт спричинення моральної шкоди повинен бути підтверджений медичним висновком і відповідно до ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виплата моральної шкоди на 2006 рік зупинена (а.с.34-35)..
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обгрунтованною і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Постановлюючи рішення про стягнення моральної шкоди у сумі 42000,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивачу слід виплатити моральну шкоду у розмірі 60% від максимально передбаченого ч.3 ст. 34 Закону України Про загальнообов' язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідае вимогам закону та матеріалам справи.
Як вбачається" зі справи, згідно акту .розслідування від 10 січня 2002 року позивач отримав професійне захворювання, згідно висновку МСЕК від 04 лютого 2002 року позивач втратив 60% професійної працездатності і йому встановлена 3-група інвалідності (а.с.4-5,6).
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що вимоги про стягнення страхової виплати за моральну шкоду підлягають задоволенню у відповідності зі ст.ст.21,28 ч.1 п."е" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаного з професійним захворюванням, підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції щодо визначення розміру стягнення моральної шкоди у сумі 42000,00 грн. не відповідають обставинам справи.
Стягуючи страхову виплату за моральну шкоду у розмірі, що становить 60% від максимально передбаченного ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві . та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" розміру стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що максимальний розмір передбачений для тяжких наслідків, а позивачу у зв'язку з втратою професійної працездатності встановлено третю групу інвалідності, відповідач здійснює на користь позивача інші страхові виплати.
З урахуванням цього колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні із зменьшенням розміру стягнення страхової виплати за моральну шкоду з 42000,00 грн. до 20000,00 грн.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,309,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенську - задовольнити частково.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року - змінити, розмір страхової виплати за моральну шкоду, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенську на користь ОСОБА_1, зменьшити з 42000,00 грн. до 20000,00 грн.
В решті рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року - залишити без зміни, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенську - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.