АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2225 / 2006 Головуючий у 1й інстанції-Словенко Г.П.
Категорія - 44 Доповідач - Григорченко Е.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ІЗ червня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Горобець К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення купівельної ціни придбаної квартири, стягнення різниці та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2006 року, де ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що зазначене рішення є незаконним і необгрунтованим, ухвалене з порушення матеріального та процесуального закону, суд не прийняв до уваги та не дав належної оцінки доказам, які знаходяться в справі / а.с. 116-119/.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2006 року відмолено ОСОБА_1 в її позовних вимогах /а.с. 109-114/. Відповідачі позовні вимоги не визнали.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 в позовних вимогах, суд 1 інстанції виходив з встановлених обставин про те, що між позивачкою та відповідачами 29.10.2003р. був укладений договір дарування АДРЕСА_1 в смт. Солоне Дніпропетровської області.
Рішенням Солонянського „районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2004 року зазначений вище договір дарування був визнаний недійсним, як удавана угода та встановлено, що між сторонами укладено. 29.10.2003р. договір купівлі - продажу АДРЕСА_1 в смт. Солоне Дніпропетровської області, власником якої є позивачка /а.с. 8-9/.
З позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_1 про зменшення купівельної ціни придбаної квартири, стягнення різниці та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 звернулася до суду лише в травні 2005 року.
За таких обставин, в силу діючого законодавства, зокрема ст. 235 ЦК України( 1963р.), районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про відмову в позовних вимогах позивачці про зменшення купівельної ціни придбаної квартири, стягнення різниці, оскільки позивачка пропустила річний строк позовної давності без поважних на те причин.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позивачка не довела в судовому засіданні свої позовні вимоги, оскільки, згідно ст. 10 ЦПК України позивачка повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені нею обставини. Проте докази, які б підтверджували в установленому законному порядку підтвердили понесені позивачкою збитки в матеріалах справи відсутні і суду не надані.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, що суперечить ст. 212 ЦПК України, яка встановлює виключне право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З'ясувавши в досить повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону, висновки суду досить обґрунтовані і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.
Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань згідно ст. 308 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія
суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.