УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Іващенко В.В., Суддів: Летягіної О.В., Дралла І.Г. При секретарі: Постіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом до відповідача про визнання права користування жилим приміщенням у будинку №1 по вул. Театральна у с Укромне Сімферопольського району та про вселення їх у кімнату у зазначеному будинку разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2..

Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2 разом з

неповнолітніми дітьми зі згоди відповідачки поселились в с Укромне

Сімферопольського району у будинок, який належить на праві власності

відповідачці в кімнату розміром 21, 5 кв.м. та проживали в ній до 17 березня 2007

року. Однак 17 березня 2007 року відповідачка вигнала їх з будинку.

Вважають, що тим самим порушені їх права і просять суд задовольнити позовні вимоги на підставі ст. 64 ЖК України.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим 17 грудня 2007року, позов задоволено частково. Харченко Денис Сергійович вселений у будинок АДРЕСА_2. В іншої частині у задоволенні позову було відмовлено.

На зазначене рішення суду ОСОБА_1. та ОСОБА_2 подалі апеляційну скаргу.

У своєї апеляційній скарзі просять скасувати рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 17 грудня 2007року з постановленням нового рішення про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказують, що суд повинен був застосувати до вирішення справи норму ст. 156 ЖК України, яка вказує, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому

Справа № 22-ц-2614/2008 Головуючий суду першої інстанції — Хмарук Н.С.

Доповідач - Летягіна О.В.

належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку член його сім'ї вправі вселяти в займане ним приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Вважають, що суд не дав оцінки показанням свідків, які підтвердили факт проживання позивачів разом з неповнолітніми дітьми у спірної кімнаті більш 1 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши відповідачку, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_3 безпідставні, так як його право на проживання у будинку нікім не оспорюється, оскільки він зареєстрований у будинку, власник будинку не заважає йому проживати в ньому. Позивачка ОСОБА_2 не може бути вселена у вказаній будинок, оскільки власник будинку згоди на її проживання в ньому не давав, зареєстрована вона за іншим місцем проживання.

Статтею 316 ЦК України передбачається, що правом власності є право особи на річ \ майно \, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З положень статті 317 ЦК України також передбачається, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З вказаного слідую, що законом не передбачено примусове зобов'язання відповідачки дати згоду на вселення в її будинок інших осіб.

Що стосується вимог позивачів про визнання права користування жилим приміщенням та вселення в жиле приміщення 21, 5 кв.м. у будинку АДРЕСА_2 неповнолітніх дітей ОСОБА_4., і ОСОБА_5., суд виходив з того, що вони зареєстровані за місцем проживання свої матері за адресою АДРЕСА_1, де і мають право на проживання.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними і заснованими на законі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, який є членом сім'ї власника будинку, а саме сином ОСОБА_3., без згоди власника будинку вселив ОСОБА_2. з її неповнолітніми дітьми в кімнату 21, 5 кв.м.

У березні 2007 року позивачі добровільне виселились із будинку. ОСОБА_3. зазначила, що не чинить перешкоди у користуванні будинком ОСОБА_1. і не заперечує, щоб він у ньому мешкав.

Як вбачається з матеріалів справи на час подачі позовної заяви до суду ні ОСОБА_2 ні її неповнолітні діти не були членами сім'ї ОСОБА_1. (а.с. 6-7). Крім того з лицевого рахунку № 76077 слідує, що діти зареєстровані за місцем реєстрації матері ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.

З урахуванням того, що на час подачі позову ні ОСОБА_2 ні її неповнолітні діти не були членами сім'ї власника будинку і власник будинку ОСОБА_3. не дала згоди на їх вселення у будинок, то у відповідність зі ст. 156 ЖК України, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги тільки у частині вселення ОСОБА_1. у будинок № 3 по вул. Театральна в с. Укромне Сімферопольського району.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону, тому правових підстав для скасування рішення не встановлено.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи суд повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303. 308, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити. . .

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути
оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законною сили в касаційному
порядку до Верховного Суду України.