УКРАЇНА                            

   АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1969 / 2006                                   Головуючий у 1 й інстанції - Тимченко С.О.

Категорія -44                                                         Доповідач - Григорченко Е. І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13   червня   2006   року   Колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.

при секретарі - Горобець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на   рішення   Павлоградського   міськрайонного   суду   Дніпропетровської області  від 16 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Павлоградвугілля" про стягнення компенсації    за затримку виплати одноразової допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням матеріального / а. с. 43-44/.

Зазначеним рішенням суду позовні вимоги задоволені частково, з ВАТ „Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової допомоги у сумі 1627,01 грн. та держмито на користь держави в розмірі 51 грн. / а. с. 19т20 /.

Як на підстави апеляційної скарги позивач посилався на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального закону, оскільки суд неправильно примінив норми закону.

Суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час працював в шкідливих умовах праці на шахтах, правонаступником яких є ВАТ „Павлоградвугілля", де отримав професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК позивачу було встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності.        

Наказом ВАТ „Павлоградвугілля" за НОМЕР_1 від 12.05.1996 року позивачу була призначена одноразова допомога в сумі 11427,60 грн. у відшкодування шкоди здоров'я.

Наказом ВАТ „Павлоградвугілля" за НОМЕР_2 від 29.05.1996 року позивачу була призначена одноразова допомога в сумі 2586,80 грн. у відшкодування шкоди здоров'я.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05.06.2000 року з відповідача на користь ОСОБА_1 була стягнута заборгованість по виплаті одноразової допомоги в сумі 9648,60 грн. /а.с. 28-29 /.

За таких обставин, та, виходячи із вимог п. п. 39,43 Правил відшкодування власником  підприємства, установи і організації або уповноваженим органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним   трудових   обов'язків   /затверджених   постановою   Кабміну   України   від 23.06.1993 року № 472 - із послідуючими змінами та доповненнями /, - згідно яких одноразова   допомога   виплачується   потерпілому   в   місячний   строк   з   дня встановлення   МСЕК   стійкої   втрати   професійної   працездатності,   а   якщо потерпілому з вини власника своєчасно не виплачена сума відшкодування шкоди, то   ця   сума   виплачується   без   обмеження   будь-яким   строком   і   підлягає коригуванню у зв'язку з ростом цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року „ Про оплату праці" та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати /, затвердженим Постановою Кабміну України від 20.12.1997 року № 1427 /, - суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати і, вказана компенсація, розраховується по час набрання чинності Закону України   № 2050-Ш від 19.10.2000 року „ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", тобто по 01.01.2001 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до ст.11 Закону України від 14.10.1992 року „ Про охорону праці", п. п. 30,39,43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків /затверджених постановаю Кабміну України від 23.06.1993 року № 472 - із послідуючими змінами та доповненнями / - одноразова допомога входить до складу страхових виплат, які підлягають коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України „ Про оплату праці".

Сума компенсації обчислена судом першої інстанції правильно, виходячи із встановлених обставин по справі та, вище зазначених, норм матеріального закону, а також розмірів індексів інфляції за даними Державного комітету статистики України.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, що суперечить діючому законодавству.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань згідно ст. 308 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.