АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1403 / 2006                                               Головуючий у 1 інстанції - Дунай Л.В.

Категорія - 39                                                                     Доповідач - Григорченко Е.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 червня 2006 року                          Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого      - Глущенко Н.Г.

суддів -                    - Григорченка Э.И., Прозорової М.Л.

при секретарі     - Горобець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивач ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2до ЗАТ Комерційний банк „ПриватБанк" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат на послуги адвоката, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року, де ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, задовольнивши його позов, посилаючись на те, що рішення суду незаконне і необгрунтоване, судом не з'ясовані в повному обсязі обставини, які мають суттєве значення по справі /а.с. 151-160/.

. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року задоволені частково, з відповідача на його користь стягнута компенсація за час затримки розрахунку при звільнені і 100 грн. у відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині позовних вимог відмовлено / а.с. 134-143 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та.скасування рішення суду, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, районний суд виходив з встановлених обставин по справі про те, що позивач з 02.12.1997 року був прийнятий на роботу стажером на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 у Дніпродзержинську філію КБ „Приватбанк"

Згідно наказу НОМЕР_1 від 16.10.2003р. позивача було призначено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 Лівобережного відділення Дніпродзержинської філії КБ „ПриватБанк".

Перевіркою перевірки кредитних досьє експертів по мікрокредитуванню Лівобережного відділення Дніпродзержинської філії КБ „ПриватБанк" було встановлено порушення процедури мікрокредитування позивачем.

В зв'язку з чим наказом НОМЕР_2 від 25.06.2004 року позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Висновком службового розслідування відділом департаменту безпеки КБ „ПриватБанк" за фактом заборгованості по кредитам, були встановлені численні порушення позивачем кредитних процедур при наданні кредиту і моніторингу залогового майна, що привело до втрати залогу та інше.

В зв'язку з чим, наказом про результати службового розслідування НОМЕР_3 від 06.07.2004 року позивач, за допущенні численні порушення кредитних процедур при наданні кредиту і моніторингу залогового майна, що привело до втрати залогу, було вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення по п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Згідно наказу про звільнення НОМЕР_4 від 06.07.2004 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи на підставі п. З ст. 40 КЗпП України.

Зазначені обставини підтверджуються - зазначеними вище наказами про прийом на роботу та притягнення до дисциплінарної відповідальності; трудовою книжкою; актами перевірки; актами про відмову позивача в ознайомленні з наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; поясненнями сторін та іншими матеріалами у справі /а.с. 4-6,10-11,12,13, 15,16,30,31-32, 34, 91/.

За таких обставин суд першої інстанції, керуючись чинним законодавством, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в частині поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки звільнення позивача з посади було на підставі чинного законодавства.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів,  з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Проте будь які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що позивач був звільнений незаконно в матеріалах справи відсутні і суду не надані.

Доводи представника позивача приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм права, яке протирічить діючому законодавству.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши в досить повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону, висновки суду досить обґрунтовані і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань згідно ст. 308 ЦПК України.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з Цього часу.