Справа № 11-1109 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції
Категорія СТ..121 ч.2 КК Укр. Карпушин Г.Л.
Доповідач Захожай О.І.
УХВАЛА Іменем України
2006 року жовтня місяця 20 дня. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді: Юренко Л.А. суддів: Павленко В.П., Захожай О.І. з участю:
прокурора: ДупакМ.Г. засудженого: ОСОБА_1
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну
справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1
на вирок Хорольського райсуду Полтавської області від 11 липня 2006
року.
Цим вироком : ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр.. України, освіта середня, не одружений, не працюючий, раніше судимий 27.11.2000 року Семенівським райсудом Полтавської області за ст.. 114 КК України до 6 місяців позбавлення волі з застосуванням ст.. 46-1 КК України, з відстрочкою виконання вироку на 1 рік ; звільнений 28.08.2001 року Семенівським райсудом за ст.. 1 п. «Г» ЗУ «Про амністію»,-
засуджений за ст.. 121 ч..2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі.
Вирішено питання стосовно речових доказів.
Згідно вироку суду 11.08.2005 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2. та рідним братом по матері ОСОБА_3 на подвір ї домогосподарства братів ОСОБА_3, що розташованеАДРЕСА_1, близько 16 години 30 хвилин розпивали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_1 таОСОБА_3 виникла сварка на грунті особистих неприязних стосунків, після чого ОСОБА_3 пішов у будинок, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишилися на подвір ї. Через декілька хвилин ОСОБА_1 також пішов у будинок. В приміщенні кухні будинку між ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 знову виникла сварка. Після чого ОСОБА_1 пішов до себе у кімнату , а коли хотів вийти, то ОСОБА_3 почав розмахувати кулаками і не давав йому вийти. Тоді ОСОБА_1 реалізуючи раптово виниклий умисел на заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, повернувшись в кімнату, взяв з підвіконня ніж, та наніс останньому прямий удар в область черева. Після чого з ножем в руці ОСОБА_1 вийшов із будинку і сказав ОСОБА_2, що він «поронув» брата ножем. В подальшому ОСОБА_3 вийшов на подвір я та продовжив розпивати спиртні напої з ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Через деякий час ОСОБА_2пішов додому, а потерпілий ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повернулися в будинок та лягли відпочивати. Близько 19 години ЗО хвилин сестра ОСОБА_1, ОСОБА_4, зайшовши в будинок, виявила, що ОСОБА_3 є мертвий.
Згідно висновку судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_3 № ПО - А на останньому виявлені тілесні ушкодження : рани грудної клітки, печінки, діафрагми і навколо - серцевої сумки, синяк правого колінного суглобу, садна лиця, тулуба і правого ліктьового суглобу. Вказані тілесні ушкодження відносно до живої людини відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення і які безпосередньо викликали смерть потерпілого. Рана на грудях утворилася від однократної дії колюче - ріжучого предмету типу ножа. Смерть ОСОБА_3 настала від внутрішньої кровотечі внаслідок пошкодження печінки, яке виявилось результатом проникаючої колото - різаної рани грудей.
Згідно апеляційних вимог засудженого ОСОБА_1, уточнених в судовому засіданні, вирок суду є незаконним та необгрунтованим, оскільки достовірно не встановлені обставини скоєного ним злочину. Факт нанесення ним удару ножем ОСОБА_3, внаслідок якого настала смерть останнього, не заперечує. Але вважає, що був вимушений захищатися від неправомірних дій загиблого , який намагався спричинити йому шляхом побиття - тілесні ушкодження. Таким чином просить перекваліфікувати його дії із ст. 121 ч.2 КК України на ст. 123 або ст. 124 КК України.
Апеляційне подання прокурора ним відкликане до початку розгляду даної справи.
Колегія апеляційного суду заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 , який підтримав свої апеляційні вимоги , думку прокурора , який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції в її межах, приходить до висновку , що надана апеляція задоволенню не підлягає.
Суд вірно встановив фактичні обставини скоєного злочину та обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину за який він засуджений.
Винуватість ОСОБА_1 доведена сукупністю доказів, зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства, достовірність яких не викликає сумніву.
ОСОБА_1 факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 заподіяних ним за допомогою ножа, не оспорює.
Відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 110-А загиблий ОСОБА_3 після спричинення тілесних ушкоджень, завданих засудженим шляхом нанесення удару ножем , до настання смерті внаслідок внутрішньої кровотечі, мав можливість прожити декілька годин. Характерних пошкоджень для боротьби і самооборони на тілі трупа не виявлено.
Згідно висновку судмедекспертизи № 178 від 15 серпня 2006 року на тілі засудженого ОСОБА_1 будь яких пошкоджень або слідів бувших пошкоджень не виявлено.
Твердження засудженого ОСОБА_1 що експерт не зафіксував на його тілі ушкодження, які утворились внаслідок боротьби с загиблим, колегія суддів визнає безпідставними і розцінює як метод захисту, згідно обраної засудженим позиції.
Згідно показань свідка ОСОБА_2 на досудовому слідстві , перед скоєнням злочину засуджений висловлював думку , щодо спричинення тілесних ушкоджень брату за допомогою ножа.
Згідно фото таблиці до протоколу огляду місця події, обстановка в домі, де був скоєний злочин не порушена.
Таким чином сукупність вказаного та характер виявлених тілесних ушкоджень на тілі загиблого з урахуванням механізму їх спричинення, взаємовідносини між засудженим та загиблим, поведінка обох, яка передувала злочину, повністю спростовує апеляційні твердження засудженого , про наявність в його діях складу злочину передбаченого ст.. 124 КК України та наявність прямого умислу в діях ОСОБА_1 на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своєму брату.
Аналогічно є безпідставними і твердження засудженого про наявність в його діях складу злочину передбаченого ст. 123 КК України, оскільки це повністю спростовується висновками судово - психіатричної експертизи № 600.
Сама наявність двох різноманітних категорій захисту свідчить про нещирість апеляційних вимог засудженого.
Судова колегія вважає, що суд дав належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку дій і відповідно їх кваліфікував за ст. 121 ч.2 КК України. Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально-процесуального чи матеріального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни вироку, колегією суддів не встановлено.
При обранні покарання ОСОБА_1 суд вірно та відповідно до вимог закону врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину та його тяжкість, конкретні обставини справи, особу винного, обставини , що пом"якшують та обтяжують покарання.
Обране засудженому покарання, відповідає вчиненому та даним про особу ОСОБА_1 і є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів.
Таким чином колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку і задоволення апеляцій засудженого згідно її меж, оскільки вирок суду відповідно до вказаного, є законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Хорольського райсуду Полтавської області від 11 липня 2006 року стосовно ОСОБА_1 залишити без задоволення.