№ 1-5/07 p.
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2007 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у
складі:
головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА СВ.,
при секретареві ХИМЕНКО І.І.,
за участю: прокурора ЦОЙ Т.Е., розглянувши у відкритому судовому
засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:
3., ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. П., Н., району К., області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, жонатого, який має 2 неповнолітніх дітей: В., ІНФОРМАЦІЯ_2, А., ІНФОРМАЦІЯ_3, невійськовозобов'язаного, раніше судимого Новомиргородським районним судом:
1) 22.12.1994 р. за ч. 2 ст. 14 0 КК України до 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;
2) 27.12.1995 р. за ч. 1 ст. 229-6 КК України до штрафу в сумі 12 млн. крб. з частковим приєднанням покарання в порядку ст. 4 3 КК України у вигляді 3 місяців позбавлення волі;
3) 21.12.1998 р. за ч. 2, ч. З ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого за постановою Петровського районного суду Кіровоградської області від 02.02.2001 р. умовно-достроково на 10 місяців 6 днів;
4) 03.12.2002 р. за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 7 5 КК України строком на 2 роки;
5) 06.03.2003 р. за ст. ст. 27 ч. 5, 185 ч. З, 185 ч. З КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, який звільнився 18.07.2006 р. внаслідок відбуття строку покарання та проживає у АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України,
3., ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця м. Н., К., області, особи без громадянства, українця, з базовою загальною середньою освітою (8 класів), непрацюючого, розведеного, що має неповнолітнього В., ІНФОРМАЦІЯ_5, невійськовозобов'язаного, раніше судимого Новомиргородським районним судом:
1) 19.01.1998 р. за ч. 2 ст. 140 КК України до 3 місяців позбавлення волі;
2) 14.03.2001 р. за ч. 2 ст, 140 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 09.11.2001 р. від подальшого відбування покарання за ^постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2001 р. на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 05.07.2001 p.;
3) 05.12.2002 р. за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року б місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України строком на 2 роки;
4) 06.03.2003 р. за ч. З ст. 185 КК України до 3 років б місяців позбавлення волі, який звільнився 18.07.2006 р. внаслідок відбуття строку покарання та проживає по АДРЕСА_1,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ :
суд визнав доведеним, що 09 листопада 2006 р. близько 12 години 3., за попередньою змовою з братом X., групою осіб, із корисливих спонукань, скориставшись тимчасовою відсутністю господаря, з метою заволодіння чужим майном, незаконно проникли до сараю, який розташований на території домоволодіння заАДРЕСА_2, звідки таємно та повторно викрали електрозварювальний апарат ЗА-210 вартістю 582 грн., а також мішок за 1 грн., завдавши потерпілому О., майнової шкоди на загальну суму 583 грн.
Згаданим майном розпорядилися за власним розсудом, продавши його іншій особі, а виручені гроші - привласнили.
Висновки суду про винуватість 3., і X., у викраденні чужого майна ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи: показаннях підсудних та інших документах.
Підсудні 3., та X., у судовому засіданні власну вину у вчиненні інкримінованого злочину визнали повністю і підтвердили, що органами досудового слідства правильно зазначені обставини його скоєння і заподіяні наслідки.
Суд визнає недоцільним дослідження інших доказів стосовно викладених в описовій частині вироку фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду. Тому суд обмежує перевірку та дослідження доказів у справі допитом підсудного за правилами ч. З ст. 2 99 КПК України.
Таким чином, вина 3., і X., у викрадені чужого майна повністю підтверджується добутими по справі доказами, котрі узгоджуються між собою, перевірені в судовому засіданні і сумнівів у суду не викликають.
Сукупність вище вказаних доказів, їх оцінка переконують суд, що підсудні скоїли таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщенням та вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно. Тому їх дії потрібно кваліфікувати за ч. З ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з того, що вказаним злочином була заподіяна шкода потерпілому 0., на загальну суму 583 грн.
Потерпілий О., під час досудового слідства не пред'явив цивільного позову, бо викрадене майно 23.11.2006 р. було повернуте винними в натурі (а. с. 29) .
Тому суд зараховує вказане майно в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди.
2
При призначенні міри покарання підсудним за вчинене, суд враховує скоєння ними умисного тяжкого злочину, а також особу:
З, який раніше неодноразово засуджувався за скоєння умисних корисливих злочинів, за місцем проживання зарекомендував себе негативно, має неповнолітню дитину, потребує невідкладного лікування в умовах стаціонару Кіровоградської обласної лікарні (а. с. 68-74);
X., що неодноразово притягувався до кримінальної
відповідальності за вчинення умисних та корисливих злочинів, за місцем проживання зарекомендував себе негативно, має 2 неповнолітніх дітей, потребує невідкладного лікування в умовах стаціонару Кіровоградської обласної лікарні (а. с. 46-55).
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудних, суд визнає: їх щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому 0., (пп. 1-2 ч. 1 ст. 66 КК України).
Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення обох підсудних без відбування покарання.
Тому потрібно прийняти рішення про звільнення 3., і X., від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України та покласти на них обов'язок: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично (один раз на місяць) з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи (пп. 3-4 ч. 1 ст. 7 6 КК України).
Керуючись ст. ст. 81, 321-324, 349 КПК України, суд
ЗАСУДИВ :
3., визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
X., визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
За правилами ст. 7 5 КК України звільнити засуджених 3., і X., від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 (два) роки.
Відповідно до пп. 3-4 ч. 1 ст. 7 6 КК України зобов'язати засуджених 3., і X., повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично (один раз на місяць) з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу -підписку про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без зміни.
Речові докази, після набрання вироком законної сили: зварювальний апарат ЗА-210 та мішок, що належать потерпілому 0., і знаходяться у нього на зберіганні, - залишити зазначеному володільцеві.
З
Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородськии районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя підпис
з оригіналом згідно
Суддя
С..ЩЕНЮЧЕНК
4