В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2009року селище Верховина справа № 1 – 27 / 2009 р.
Верховинський районний суд Івано – Франківської області в складі :
головуючого - судді Токарука В.І.
з участю секретаря Пікула М.Й.
прокурора району ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2І
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу проти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя селища Верховина, вул. Жаб’євська, 162 Верховинського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово не працює, раніше не судженого,
за ч. 2 ст. 194 КК України ,
В С Т А Н О В И В :
що ОСОБА_3 вчинив умисне знищення чужого майна шляхом підпалу.
Злочин вчинив при наступних обставинах :28 грудня 2006 року біля 02 години ОСОБА_3, взявши із дому поліетиленову пляшку з бензином і маючи зло на ОСОБА_4, з метою знищення майна, підійшов до його гаража, облив двері гаража і саме приміщення бензином і підпалив запальничкою. В результаті пожежі повністю згорів гараж, автомобіль “Рено” та інші речі, а всього на суму 62699 гривень. Подальше поширення пожежі було зупинено рятувальним загоном Верховинського відділення МНС.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав, суду пояснив, що вкінці грудня ранком 0 5 годині автобусом поїхав в місто Івано – Франківськ, де і був із 26 грудня по 30 грудня 2006 року, проживав у свого знайомого ОСОБА_5, а тому не міг вчиняти підпалу 28 грудня у селищі Верховина. Явку з повинною про вчинення ним підпалу надав під впливом фізичного насильства, яке застосовували до нього працівники міліції при відбуванні ним адміністративного стягнення – адміністративного арешту. Просить його оправдати, оскільки він підпалу не вчиняв.
Суд, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину із наступних міркувань.
В судовому засіданні встановлено, що в господарстві ОСОБА_4, яке розташоване у селищі Верховина по вул. Жабєвській , 26, 28 грудня 2006 року 0 2 годині мав місце пожар, внаслідок якого згорів повністю гараж, автомобіль та інші речі: електроприлади, два велосипеди, бензопила “Дружба”, гірськолижні спорядження, електронна вага та інше дрібне майно, що підтверджується протоколом огляду місця події від 28 грудня 2006 року (а.с. 8). Із цього ж протоколу огляду місця події видно, що вилучено як речовий доказ пластикова пляшка з написом “Чернігівське світле”, ємністю 1 літр, закрита пробкою білого кольору і при її відкритті відчувається різкий запах легкозаймистої речовини. З протоколу огляду також вбачається, що на віддалі 11 метрів розташований житловий будинок ОСОБА_4 , а житловий будинок ОСОБА_6 На віддалі 22 м. Поряд, на віддалі 4 метрів, розташована господарська споруда ОСОБА_7
Актом про пожежу від 28 грудня 2006 року причиною пожежі встановлено занесення вогню сторонньою особою - підпал.
Згідно технічного висновку (а. с. 17 – 23) в якому досліджувалися різні версії виникнення пожару найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі, що мала місце 28 грудня 2006 року в гаражі ОСОБА_4 по вул. Жаб’євській, 26 в селищі Верховина є підпал з боку невідомих осіб.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала суду показання, що 28 грудня серед ночі, приблизно біля 2 години вона проснулась від незрозумілого шуму та яскравого світла. Виглянувши у вікно, побачила, що горить гараж ОСОБА_4 і вона відразу зателефонувала в пожежну частину, а з приїздом пожежників, по їх просьбі, зателефонувала у РЕМ, щоб відключити електропостачання. Коли вона вийшла на вулицю, то побачила, що гараж почав горіти від вулиці, із дверей. Пожежники почали гасити пожежу, але не змогли і гараж та все майно, що було в ньому повністю згоріло, але при цьому пожежники не дали перекинутися вогню на житловий будинок ОСОБА_4 та господарську споруду ОСОБА_7, які розташовані поряд.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дали суду показання, що вони теж проснулись від шуму і вогню і вийшовши на вулицю, побачили, що горить гараж ОСОБА_4. Загорання розпочалося із дверей гаража. Через декілька хвилин приїхали пожежники, але загасити гараж не змогли і він згорів повністю, але вони перешкодили поширенню вогню на житлові будинки і господарські споруди, які були поряд.
У явці з каяттям ОСОБА_3 зазначав, що 28 грудня 2006 року, будучи напідпитку, взяв із своєї квартири пляшку з бензином та направився в центр села. Дійшовши до будинку ОСОБА_4, він підійшов до гаража і через дірку в дверях вилив бензин всередину гаража та запалив запальничкою. Коли вогонь загорівся, втік додому.
Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_3 дав пояснення, що він 27 грудня 2006 року на ринку у селищі Верховина вживав спиртне. Коли він прийшов додому пізно вечором, то мама вчинила із ним сварку із – за того, що він був випивший і щоб уникнути дальшого скандалу він пішов з дому та мав намір іти ночувати до когось із знайомих, з якими мав ранком піти заготовляти дрова, взявши заготовлену для цього із дому пластикову пляшку із бензином для бензопили. Близько 2 години він, проходячи по вулиці Жабєвській, дійшов до будинку ОСОБА_4 і будучи злим із – за сварки з мамою та маючи зло на ОСОБА_4 із – за того, що на його думку ОСОБА_4, приймаючи від нього гриби, недоважував їх і недоплачував в грошах, вирішив йому помститися. З цією метою він звернув у вуличку та підійшов до гаража ОСОБА_4І, відкрив пляшку з бензином та облив ним двері гаража, а решту бензину вилив всередину. Пляшку викинув і підпалив гараж. Коли побачив вогонь, то втік.
Аналогічні пояснення давав в судовому засіданні 05 березня 2008 року (а.с. 177- 179).
Такі пояснення ОСОБА_3, дані ним на попередньому слідстві та в судовому засіданні 05 березня 2008 року, в явці з каяттям об'єктивно підтверджуються протоколом огляду місця події, показаннями свідків про те, що загорання гаража розпочалося із дверей, часом та виявленою порожньою пластиковою пляшкою із запахом легкозаймистої речовини, технічним висновком та актом про пожежу, з яких вбачається, що пожежа виникла внаслідок підпалу зі сторони невідомих осіб, протоколом відтворення обстановки і обставин події від 15 грудня 2007 року, в якому зафіксовано дії ОСОБА_3 по вчиненню підпалу, які повністю відповідають його поясненням. Допитані в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були понятими при відтворенні обстановки і обставин події, дали суду показання, що ОСОБА_3 давав пояснення, що він підпалив гараж і показував, як це він робив. Будь – якого впливу на нього зі сторони працівників міліції не було.
Згідно висновку експерта та кошторисної документації пожежею завдана шкода на суму 62699 гривень.
При аналізі і оцінці вищезазначених доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_3, дані ним на попередньому слідстві і в судовому засіданні 05 березня 2007 року є правдивими і в його діях наявна вина у вчиненні підпалу, а тому такі його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 194 КК України, оскільки він умисно вчинив підпал, яким створювалася загроза життю і здоров'ю людей та заподіяння великих матеріальних збитків і внаслідок пожежі повністю згорів гараж ОСОБА_4 його автомобіль та інше майно на загальну суму 62699 гривень.
Суд не може взяти до уваги пояснення ОСОБА_3, що явка з каяттям написана ним під фізичним впливом працівників міліції при відбуванні ним накладеного адміністративного стягнення – адміністративного арешту, оскільки така його заява перевірялася органами прокуратури і такого факту не встановлено. Показання, аналогічні явці з каяттям він давав, будучи допитаним в якості обвинуваченого, а також в судовому засіданні 05 березня 2008 року, де на нього не чинився будь – який вплив чи тиск.
Суд також не може взяти до уваги показання свідка ОСОБА_5 про те, що з 26 грудня по 30 грудня 2006 року ОСОБА_3 був в нього на квартирі в с. Микитенці, Тисменицького району, оскільки на інші запитання про дати він казав, що не пам’ятає. На думку суду ОСОБА_3 міг бути у ОСОБА_5 вже після вчинення підпалу, тобто 28 грудня 2006 року і поїхав до нього з метою укриття, оскільки ні до того, ні після того він у ОСОБА_5 не був.
При цьому суд бере також до уваги, що пояснення ОСОБА_3 і показання свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3 був в м. Микитинці з 26 грудня по 30 грудня 2006 року суперечать іншим доказам по справі, аналіз яких в сукупності дав суду переконання у винних діях ОСОБА_3 по вчиненню підпалу.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, що раніше не судився, характеризується з позитивної сторони, молодий вік, обставини справи, і вважає, що в у даному конкретному випадку необхідним і достатнім покаранням для виправлення та попередження нових злочинів є покарання із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки його виправлення можливе без відбування покарання.
З врахуванням заяви потерпілого про залишення цивільного позову без розгляду, цивільний позов слід залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 207 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України та на підставі п. 5 ст. 207 ЦПК України , суд,---
З А С У Д И В :
Визнати ОСОБА_3 винним за ч. 2 ст. 194 КК України та призначити покарання позбавленням волі на 3 ( три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.
Запобіжний захід - підписку про невиїзд - залишити до вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення 62699 грн. із ОСОБА_3 залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського Апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом 15 діб з моменту проголошення через Верховинський районний суд.
Головуючий: В.І. Токарук