Солонянський районний суд Дніпропетровської області

смт. Солоне, вул. Строменка, 1-А, 52400, (05669) 2-12-96

Справа № 2-1540/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2010 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Слоквенко Г.П.

при секретарі - Короті Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Солонянський молокозавод», виконавчого комітету Солонянської селищної ради про відміну п.1 рішення

виконкому Солонянської селищної ради №174 від 16Л 1.2006 року «Про оформлення права власності»,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась з позовом до відповідачів про відміну п.1 рішення виконкому Солонянської селищної ради №174 від 16.11.2006 року «Про оформлення права власності».

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона працювала на підприємстві ТОВ «Солонянський молокозавод» більше 16 років.

Під час роботи на підприємстві їй та членам її сім'ї було надано відомчу квартиру АДРЕСА_1 в якій вона була зареєстрована з 09.02.1996 року та користувалась на умовах найму та сплачує комунальні послуги та інші платежі за користування нею.

З вересня 2003 року нею припинено трудові відносини з відповідачем, але у зв'язку з тим, що пропрацювала на підприємстві більш ніж 15 років, то у відповідності до ст.ст. 124 та 125 Житлового кодексу України, якими передбачено, що «без надання іншого житлового приміщення у випадках, зазначених статтею 124 ЖК України не може бути виселено:... осіб які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове житлове приміщення, не менш як 10 років..», вона набула пільгу, за якою її та її родину не можна було виселити з службового приміщення без надання іншого житла. До 2007 року відповідач ТОВ «Солонянський молокозавод» її не турбував та не вимагав ЇЇ виселення із службової квартири АДРЕСА_1.

Влітку 2007 року вона звернулася виконкому Солонянської селищної ради з заявою про надання їй дозволу на приватизацію цієї квартири, але в прийнятті заяви їй відмовили, при цьому повідомили, що 16.11.2006 року рішенням №174 від 16.11.2006 року «Про оформлення права власності» права власності на квартиру АДРЕСА_1 було оформлено за ТОВ «Солонянський молокозавод», яким і було отримано свідоцтво про право власності на квартиру №1в будинку 184 по вулиці Радянській в смт.Солоне.

Вважає, що прийняття зазначено рішення та видача свідоцтва про право власності є грубим порушенням норм чинного законодавства України та її конституційних прав на житло, в зв'язку з чим свідоцтво про право власності повинне бути скасоване, оскільки виконком Солонянської селищної ради при підготовці рішення №174 від 16.11.2006 року не з'ясував чи були в спірній квартирі зареєстровані будь-які особи та на підставі яких документів проведена їх реєстрація.

Відповідно до ст. 2, абзацу 2 п.9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належить квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкає два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, а в разі банкрутства підприємства, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні який перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до листа Фонду Державного Майна України №10-04-09259 від 25.11.2008 року і наданого переліку майна житловий фонд, до якого належить квартира АДРЕСА_1, при передачі майна до статного фонду ТОВ «Солонянський молокозавод» від 23.12.2002 року №12/7-6298 не увійшла та повинна була бугж передана у комунальні власність, а реєстрацію осіб, які проживають в ній на умовах найму, повинен був здійснювати виконком Солонянської селищної ради.

Відповідач ВАТ «Солонянський молокозавод» надав неправдиві відомості до виконкому Солонянської селищної ради при зверненні із заявою про оформлення права власності на спірну квартиру, оскільки для приватизації вказаної квартири вона та її члени сім'ї повинні були звільнити її, а відповідач ТОВ «Солонянський молокозавод» повинен був надати їй інше жило, що зроблено не було, як не було і рішень суду про позбавлення її права користування спіртн житловим приміщенням, оскільки згідно Конституції України жодна особа не може буя позбавленою права на житло інакше, як за рішенням суду, а при передачі майна державною підприємства «Солонянський молокозавод» до складу основних фондів, що були передані у власність ТОВ «Солонянський молокозавод» відомчий житловий фонд включений не був.

Вважає, що діями відповідачів порушується ЇЇ конституційне право на приватизаціє житла, яким вона користується, тому вона змушена звернутися до суду за захистом свои порушених прав шляхом скасування п.1 рішення виконавчого комітету Солонянської селищної ради №174 від 16.11.2006 року «Про оформлення права власності».

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та прохали скасувая п.1 рішення виконкому Солонянської селищної ради №174 від 16.11.2006 року «Про оформлення права власності», оскільки даним рішенням порушуються права позивачки як на житло, так і на приватизацію спірної квартири.

Представник відповідача - ВАТ «Солонянський молокозавод» у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позов не підлягає задовленню, оскільки доводи позивачки не обгрунтовані на законі. Позивачка вселилась до спірної квартири без наявності рішення адміністрації підприємства та профсоюзного комітета підприємства про виділення квартири та ордеру, який є єдиною підставою для вселення і в неї відсутні будь які документи, які б свідчили про правомірність її вселення у спірну квартиру. Посилання позивачки ва ст.ст. 124,125 ЖК України є помилковим, оскільки ст.124 ЖК України регулює виселення з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, а ст.125 ЖК України встановлює коло осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення. Крім того, позивачка не може визначитись з приводу того, ким та коли квартира їй надавалась і на яких підставах, як квартира відомча, чи як квартира службова.

Також пояснила, що спірна квартира не приватизувалась ВАТ «Солонянский молокозавод». Новостворене в процесі приватизації майна державних підприємств ВАТ «Солонянський молокозавод» звернулося з клопотанням до виконкому Солонянської селищної ради про оформлення права власності на квартиру, яка знаходилась на його балансовому утриманні. 16 листопада 2006 року виконком Солонянської селищної ради маючи повноваження по обліку та реєстрації відповідно до законодавства об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, вирішив оформити право приватної власності на спірну квартиру за ВАТ «Солонянський молокозавод».

Крім того, не має жодного правового акту, згідно якого виконком Солонянської селищної ради повинен був з'ясовувати, чи є в цій квартирі зареєстровані особи і на підставі яких документів вони зареєстровані. Статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що до об'єктів приватизації належить житло, де мешкають два і більше наймача, які використовують житло на умовах найму. Позивачка ж безпідставно вселилась в спірну квартиру, оскільки ордер, який є єдиною правовою підставою для вселення в надане жиле приміщення, у неї відсутній.

19 лютого 2009 року позивачка уклала з ВАТ «Солонянський молокозавод» договір оренди спірної квартири і тим самим визнала право власності на спірну квартиру з ВАТ «Солонянський молокозавод». Зазначила, що даний спір повинен вирішуватися у порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень.

Представник відповідача - виконкому Солонянської селищної ради в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що на період реорганізації державного підприємства у ВАТ «Солонянський молокозавод» в порядку приватизації за рішенням від 18 квітня 1995 року Дніпропетровської обласної ради, спірна квартира належала до житлового фонду державного підприємства, яке було реорганізоване. Після перетворення державного підприємства в господарське товариство, спірна квартира продовжувала знаходитись на балансі ВАТ «Солонянський молокозавод», а приватизація спірної квартири до 2006 року проведена не була.

Представник третьої особи - ТОВ «Абріс», яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не ' повідомив. Згідно письмових заяв третя особа прохала розглядати справу у відсутність їх представника.

Представник третьої особи - регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, яке належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Згідно письмових заяв третя особа прохала розглядати справу у відсутність їх представника та надала письмові пояснення за даним позовом, з яких вбачається, що спірна квартира належала Солонянському державному молокозаводу, який було передано у спільну власність територіальної громади Дніпропетровської області, а рішенням від 18 квітня 1995 року Дніпропетровської обласної ради народних депутатів «Про перелік об'єктів обласної комунальної власності, які підлягають приватизації в 1995 році» включено до переліку підприємств агропромислового комплексу, що підлягають приватизації, та який було відповідно до виданого регіональним управлінням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області наказу від 05.04.1995 року «Про приватизацію державного майна» перетворено у ВАТ «Солонянський молочний завод», до статутного фонду якого не було включено держаний житловий фонд, який приватизується згідно із Законом України «Про приватизацію житлового фонду» уповноваженим на це органом, створеним місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідачів, дослідивши надані стронами докази в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити з наступних підстав. Відповідно до ч.З ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Згідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що згідно трудової книжки позивачка знаходилась в трудових відносинах з Солонянським державним молочним заводом, а потім ВАТ «Солонянський молокозавод» з 20 жовтня 1982 року до 15 жовтня 1997 року (а.с.7-14). За наказом регіонального відділення Фонду держмайна України (а.с.32) Солонянський державний молочний завод був перетворений у ВАТ «Солонянський молокозавод» . І саме ця юридична особа є належним відповідачем по справі. Відповідно до свідоцтва (а.с. 18) право власності на вказану квартиру зареєстровано за ВАТ «Солонянський молокозавод» на підставі рішення виконкому Солонянської селищної ради від 16 листопада 2006 року. Як пояснили в судовому засіданні представники відповідачів, спірна квартира раніше належала до житлового фонду державного підприємства - Солонянський державний молокозавод, яке було реорганізоване у ВАТ «Солонянський молокозавод», але до переліку об'єктів, які було передано в процесі приватизації до статутного фонду створеного ВАТ, житловий фонд включено не було. Представник відповідача - виконкому Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, додатково зазначила, що документи про перебування спірної квартири у житловому фонді державного підприємства - Солонянський державний молокозавод за давністю не збереглися.

Як зазначає позивачка, спірна квартира була надана їй на законній підставі в період праці, але суд не може погодитись з цією обставиною виходячи з наступного.

Згідно домової книги (а.с.15-17) позивачка дійсно зареєстрована у квартирі в квартирі №1 у житловому будинку №184 по вул.Радянській в смт.Солоне Дніпропетровської області, але позивачкою не додано жодних документів, які б свідчили про правомірність її вселення у спірну квартиру. Згідно відповіді ВАТ «Солонянський молокозавод» на адвокатський запит (а.с.69), позивачка вселилась в спірну квартиру у лютому 1996 року безпідставно. Відповідно до довідки виконкому Солонянської селищної ради (а.с.70), позивачці ордер на вселенні спірну квартиру не видавався. Факт того, що ордер їй не надавався підтвердила в судсчея* засіданні і сама позивачка.

Згідно ст.52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового підприємства, установи, організації, затвердженим виконкомом районної, міської, районі місті, селищної, сільської ради народних депутатів, а у випадках передбачених Радою СРСР - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з настлпв повідомленням виконкому відповідної Ради народних депутатів про надання жилих прим; гд» для заселення. Як встановлено в судовому засіданні таке спільне рішення адміністрації » профспілкового комітету ВАТ «Солонянський молокозавод», затверджене виконкляш Солонянської селищної ради на спірну квартиру, відсутнє.

Крім того, позивачка пояснила і представник відповідача - ВАТ «Солонянський молокозавод» не заперечував цю обставину, що у 2009 році нею з ВАТ «Солонянський молокозавод» був укладений договір оренди вказаної квартири на строк до 19 серпня 2010 таким чином позивачка фактично визнала за ВАТ «Солонянський молокозавод» држ власності на спірну квартиру і тому саме з моменту укладення договору і слід враховувати правомірність проживання позивачки у спірній квартирі.

Також на обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що вона, відпрацювашш в ТОВ «Солонянський молокозавод» більше 15 років тепер має право на цю квартиру, яка бу» надана їй вказаним підприємством як відомче житло. Але суд вважає, що таке тверджені позивачки є помилковим. Дійсно судом встановлено, що позивачка знаходилась в труде«» відносинах з ВАТ «Солонянський молокозавод» з 20 жовтня 1982 року до 15 жовтня 199~ реву (а.с.7-14), але як було зазначене вище, позивачкою не доведено, що спірна квартира ддг була надана їй підприємством. Крім того, позивачка, стверджуючи, що спірна квартира надана їй як відомче житло, в той же час посилається на ст.118-125 ЖК України, яке стосуєдьсж правилами користування не відомчими, а службовими жилими приміщеннями.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Постанови КМ України від 13 жовтня року №577 маслозавод Солонянський увійшов в Перелік загальнодержавного майна передається до комунальної власності Дніпропетровської області.

Як пояснили представники відповідачів, на період реорганізації Солонянськсп державного молокозаводу у ВАТ «Солонянський молокозавод» в порядку приватизації з рішенням від 18 квітня 1995 року Дніпропетровської обласної ради народних депутатів спіреї квартира належала до житлового фонду державного підприємства Солонянський державної молокозавод, яке було реорганізоване, але до переліку об'єктів, які було передано в процес: приватизації до статутного фонду створеного господарського товариства, житловий фоеі включено не було. Вказане також підтверджується наказами регіонального відділення Фонду держмайна України «Про приватизацію державного майна», «Про перетворення Солонянськеп державного молочного заводу в відкрите акціонерне товариство», «Про завершенні приватизації ВАТ «Солонянський молокозавод», Актом оцінки цілісного майнового комплексу. Планом приватизації (а.с.31-41). Також представники відповідачів зазначили, що перетворення державного підприємства в господарське товариство житловий фонд продовжував знаходитись на балансі підприємства, а приватизація спірної квартири згідзг Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до 2006 року здійснена не була, в тому числі і позивачкою. Новостворене в процесі приватизації майна державний підприємств господарське товариство ВАТ «Солонянський молокозавод» звернулося з клопотанням до виконкому Солонянської селищної ради про оформлення права власності на квартиру, яка знаходилась на його балансовому утриманні. 16.11.2006 року виконкомом Солонянської селищної ради було винесено рішення оформити право приватної власності на спірну квартиру за ВАТ «Солонянський молокозавод» (а.с.19). При цьому рішення виконкомом Солонянської селищної ради було винесено на підставі п.п.6.1 п.6 Тимчасового положення пре порядок реєстрації прав власності не нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюету України від 28.01.2003 року, ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні- = межах повноважень наданих виконкому по обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майні незалежно від форм власності.

Доводи позивачки про те, що вона зверталась з заявами про приватизацію нею спірної квартири до адміністрації ВАТ «Солонянський молокозавод» і до Солонянської селищної ради свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки позивачкою не було надано будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин. А посилання позивачки на те, що виконком Солонянської селищної ради до прийняття оскаржуваного рішення повинен був з'ясувати про те, чи є в квартирі зареєстровані особи і на підставі яких документів вони зареєстровані не може бути прийняте судом, оскільки ці дії виконкому не передбачені законодавством.

З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведені обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, а саме, що під час роботи в ВАТ «Солонянський молокозавод» останнім їй була надана спірна квартира і вона проживала в ній на законних підставах, те, що квартира була надана їй як відомче житло і тепер вона, пропрацював на підприємстві більше 15 років, має право на приватизацію спірної квартири, неправомірність винесеного виконкомом Солонянської селищної ради рішення №174 від 16.11.2006 року «Про оформлення права власності», а також те, що прийнятим рішенням порушуються її права на житло, оскільки ці обставини не підтверджені в судовому засіданні, а відповідно до ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити, що даний позов розглядався за правилами цивільного судочинства, оскільки ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року (а.с.51) була скасована постанова Солонянського районного суду від 01 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Солонянський молокозавод», виконкому Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області про скасування п. 1 рішення виконкому Солонянської селищної ради №174 від 16.11.2006 року та скасування права власності ТОВ «Солонянський молокозавод» на спірну квартиру, а провадження по справі за адміністративним позовом закрите, оскільки даний позов не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як спір не є публічно- правовим так як стосується майнових правовідносин з приводу набуття, змін чи припинення права власності, які регулюються положеннями ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову неохідно ВІДМОВИТИ.

На підставі викладеного, керуючись ст. 118-125 Житлового кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п.6.1 п.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності не нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту України від 28.01.2003 року, ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні» , ст.ст. 10, 11, 57,60, 61,209, 212-215 України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Солонянський молокозавод», виконавчого комітету Солонянської селищної ради про відміну п.1 рішення виконкому Солонянської селищної ради №174 від 16.11.2006 року «Про оформлення права власності».

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: судця ...