копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-419/09/0470
Категорія статобліку 2.11.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В.М.
при секретарі Халатур Р.В.
за участю:
представника позивача Гуржий Н.А.
представників відповідача Поваляшка І.П., Обертовича М.Г., Єгорової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
08 січня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № №000442200/0 від 24.07.2008 року та № 000442200/1 від 28.08.2008 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при проведенні перевірки відповідачем невірно встановлено фактичні обставини господарської діяльності та невірно застосовані норми матеріального права. Зокрема, позивач вказує на те, що акт перевірки, на підставі якого зроблено донарахування, містить опис операцій по наданню «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» позик (кредитів) фізичним особам на умовах, що в забезпечення таких позик (кредитів) будуть укладені договори іпотеки з видачею заставних. Заставні, отримані від фізичних осіб, були продані ТОВ «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» торговцям цінними паперами до настання строку повернення позики (кредиту). Фінансовий результат від продажу заставних визначався підприємством в момент такого продажу з урахуванням витрат на отримання зазначених закладних. Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська посилаючись на пп. 7.6.3 п. 7.6. ст. 7 Закону № 334, робить висновок, що оскільки фізичні особи емітенти закладних не є продавцями цих закладних, то ТОВ «ФК «РЕЗЕРВ ФІНАНС» не має права на врахування суми виданої позики (кредиту), як витрат на придбання закладних. Внаслідок зазначеного, перевіряючими збільшено податок на прибуток ТОВ «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» з цього питання за перевіряємий період на 1 050 000,0 грн. ТОВ «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» не погоджується з висновками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. За визначенням Закону України «Про іпотеку», заставна - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після видачі заставної виконання основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної. Таким чином, хоча умови договору позики (кредиту) - основного договору, продовжують діяти, вимагати повернення коштів має право лише власник заставної. Позикодавець вже не може висувати самостійних вимог на підставі договору позики (кредиту). Заборгованість за договором позики (кредиту) перетворюється на заборгованість за заставною. При цьому позивач посилається на роз’яснюючі листи ДПА України. Таким чином, дії ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» щодо надання фізичним особам процентної грошової позики та отримання заставних є здійсненням господарських операцій, які направлені на досягнення фінансового результату та які викликали зміни в структурі активів підприємства - зменшення активів на суму виданих позик.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що позивач за фактом продажу заставних не мав витрат з їх придбання, оскільки заставні отримані в забезпечення виданого кредиту. Позивач не сплачував і не нараховував кошти продавцям заставних, оскільки позичальники - фізичні особи не є їх продавцями. Оскільки фізичні особи не є продавцями цінних паперів, ТОВ ФК «Резерв Фінанс» не сплачувало (не нараховувало) кошти продавцю цінних паперів, у нього не виникло заборгованості перед фізичною особою, яка видала заставні. Отримання заставних та їх продаж є окремими господарськими операціями, що мають різну правову природу. Заставні отримані ТОВ ФК «Резерв Фінанс» на підставі укладених з фізичною особою договорів позики та договорів іпотеки, якими передбачено видання позичальником заставної. Господарською операцією в даному випадку є факт видачі товариством фізичній особі позики, повернення якої забезпечувалось заставною на підставі договору іпотеки. Тобто обставини, при яких позикодавцем отримано заставні не є операціями з їх купівлі - продажу, тому відсутні підстави для застосування норми п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» не понесло витрат з придбання закладних у ОСОБА_5, але при цьому отримало доход від продажу зазначених цінних паперів, внаслідок чого занизило податок па прибуток за 1 півріччя 2007 року на 1050000,0 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі акту від 14.07.2008 року № 218/22-0/33612710 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року» Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийняте податкове повідомлення – рішення від 24.07.2008 року №0000442200/0, з урахуванням іншого порушення, яке не оскаржується платником податків, про донарахування 2981969,06 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових ) санкцій на суму 2595575,20 грн. За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення від 24.07.2008 року №0000442200/0 залишено без змін.
Нарахування зазначених платежів пов’язується з наступними обставинами.
Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 981 969,00 грн., а саме:
- у 2 кварталі 2007 року на суму 1 050 000,00 грн.,
- у 4 кварталі 2007 року на суму 1 931 969,00 грн. (не оскаржується),
яке виникло внаслідок наступного:
відповідно до договорів фінансового лізингу від 11.05.07: № 07/01 (546650,0 грн.), № 07/02 (629502,0 грн.), від 23.05.07: № 07/03 (645650,0 грн.), № 07/04 (564000,0 грн.), № 07/05 (515973,0 грн.), № 07/06 (418500,0 грн.), № 07/07 (500800,0 грн.), № 07/08 (378925,0 грн.) ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» з каси підприємства надало ОСОБА_5 фінансові кредити на загальну суму 4200000,0 грн. на умовах сплати 10% річних від наданої та неповерненої суми. В забезпечення позик ОСОБА_5 уклав із ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» договори іпотеки на власну нерухомість (квартири) та згідно актів приймання-передачі від 11.05.07 р. та 23.05.07 р. передав заставні у власність ТОВ «ФК «Резерв Фінанси». Згідно додатку КЗ декларації з податку на прибуток позивача за 2007 рік (1 півріччя), отримані заставні ТОВ «ФК «Резерв Фінанси» внесло до складу валових витрат обліку операцій з цінними паперами. Договори іпотеки до перевірки не надано, оскільки за умовами договору купівлі - продажу заставних від 31.05.07 № Д-29/7 передані покупцю - ЗАТ «Менеджмент Технолоджіз». Згідно вказаного договору покупець зобов'язаний до 30.09.07 сплатити cуму за договором - 4200000,0 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Передача заставних здійснюється шляхом вчинення на них продавцем індосаменту на користь покупця та передачі покупцю оригіналів заставних. Заставні передані за актом прийому-передачі від 31.05.07 р., у червні 2007 року грошові кошти перераховані компанії «Резерв Фінанс» у повному обсязі.
За висновком ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, доход ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» від продажу заставних склав 4200000,0 грн. за 1 півріччя 2007 року, при цьому ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» не понесло витрат з придбання заставних, тому неправомірно віднесло до складу валових витрат окремого обліку операцій з цінними паперами отримані від фізичної особи заставні на суму 4200000,0 грн.
Суд вважає зазначені донарахування правомірними з таких підстав.
Отримання заставних і їх продаж є окремими господарськими операціями, які мають різну правову природу. Так, заставні отримані позивачем на підставі укладених з фізичною особою договорів позики та договорів іпотеки, якими передбачено видання позичальником заставної.
В силу ст.20 Закону України «Про іпотеку», заставна - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором.
Отже, господарською операцією в даному випадку є факт видачі позивачем фізичній особі позики, повернення якої забезпечувалося заставною на підставі договору іпотеки.
У зв’язку з цим суд погоджується з аргументами відповідача про те, що обставини, при яких позивач отримав заставні, не є операцією з їх купівлі-продажу, а тому відсутні підстави для застосування норм, які встановлені п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами.
Обставини справи свідчать, що в подальшому позивач продав заставні третім особам.
В силу ч.3 ст.28 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель (власник заставної) може до настання строку виконання боржником зобов'язань за заставною проводити операції з належними йому заставними для рефінансування власної діяльності шляхом залучення додаткових грошових коштів від інших осіб. Рефінансування може здійснюватися такими способами:
відчуження (продаж) заставної шляхом вчинення індосаменту відповідно до статті 25 цього Закону з компенсацією індосанту вартості заставної у встановленому сторонами розмірі;
продаж заставної із зобов'язанням зворотного викупу;
передача заставної у заставу для забезпечення виконання зобов'язань перед іншими кредиторами;
емісія іпотечних цінних паперів;
іншим способом, який не суперечить закону.
Для рефінансування власної діяльності «ФК «Резерв Фінанс» здійснило продаж заставних іншому суб'єкту господарювання - ЗАТ «Менеджмент Технолоджіз», передало заставні на підставі актів прийому-передачі, розрахунки за цінні напери проведені у повному обсязі у безготівковій формі. Заставні були передані у забезпечення виконання за основним зобов'язанням, у разі невиконання боржником основного зобов'язання ТОВ «ФК «Резерв Фінанс» мало право звернути стягнення на предмет іпотеки.
В даному випадку операції з продажу заставних підлягають оподаткуванню за нормами п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки заставні відповідають поняттю цінних паперів в розумінні п.1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а спеціальних правил щодо оподаткування операцій із заставними податковий закон не містить.
Згідно п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду, прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів. понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперів або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Підпунктами 7.6.3 та 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном, або відчуженням.
За визначенням підпункту 1.11.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кошти, що надаються резидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент, є фінансовим кредитом.
При цьому, за умовою п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат не включаються кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням кредиту іншим особам -дебіторам.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що продаж заставних третім особам не перетворює попередню операцію з її отримання на операцію з купівлі-продажу заставної. У зв’язку з цим відображення в податковому обліку позивачем по факту продажу заставних витрат по їх отриманню суд визнає неправомірним, а нарахування відповідачем у зв’язку з цим податку - законним.
Матеріали справи свідчать про правомірність нарахування за даними обставинами відповідачем податку на прибуток на суму 1 050 000,00 грн. Так, умови укладених позивачем договорів позики з фізичними особами свідчать про необхідність нарахування відсотків з дня видачі позики до моменту її погашення (наприклад, пункт 3.2 договору №07/01 від 11.05.2006 року між позивачем та гр. ОСОБА_5). Ці обставини є достатніми для відображення суми відсотків в податковому обліку незалежно від умов їх погашення, на що посилається позивач. Крім того, посилання позивача на те, що за фактом продажу заставних третім особам він втратив право на будь-які вимоги до позичальника щодо погашення відсотків, суд вважає неправомірним, оскільки за правилами оподаткування це не впливає на податкові зобов’язання.
У зв’язку з цим суд приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №000442200/0 від 24.07.2008 року та № 000442200/1 від 28.08.2008 року і не вбачає законних підстав для задоволення позову.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Резерв Фінанс» до Державної податкової інспекції в Бабушкінського районі м. Дніпропетровська відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 16 листопада 2009 року.
Суддя В.М.Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя Олійник В.М.