ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
26 липня 2006 р. |
№ 20/102/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Бенедисюка І.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства “НДСК-Плюс” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року у справі № 20/102/06 господарського суду Запорізької області за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Шевченківське відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжі”, м. Запоріжжя, до Приватного підприємства “НДСК-Плюс”, м.Запоріжжя, треті особи: гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення на заставлене майно,
за участю представників:
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Шевченківське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі” - Сівкова С.В. (дов. від 31.03.2006), Совершенного Р.П. (дов. від 21.01.2006);
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 року позивач -Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Шевченківське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі” пред'явив у господарському суді позов до Приватного підприємства “НДСК-Плюс”, треті особи у справі: гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення на заставлене майно заставною вартістю 783 202 грн., переданого ПП “НДСК-Плюс” в заставу за договором застави товарів в обороті від 29.12.2005 р. № НОМЕР_1.
Ухвалою від 06 квітня 2006 року господарського суду Запорізької області (суддя Гандюкова Л.П.) з метою забезпечення позову накладено арешт на майно, що передано в заставу заставною вартістю 783 202 грн., яке ПП “НДСК-Плюс” передано в заставу за договором застави товарів в обороті № НОМЕР_1 від 29.12.2005 р., перелічене в додатку № 1 до договору, що знаходиться за адресами: АДРЕСА_1.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року (колегія суддів у складі: Антоніка С.Г. - головуючого, суддів Шевченко Т.М., Яценко О.М.) ухвалу господарського суду Запорізької області залишено без змін.
У касаційній скарзі Приватне підприємство “НДСК-Плюс” просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись порушення судами норм процесуального права, оскільки його доводи недоцільність вжиття заходів забезпечення позову не були враховані судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Господарський суд задовольнив клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно, що передано в заставу заставною вартістю 783 202 грн., передане ПП “НДСК-Плюс”, в заставу за договором застави товарів в обороті № НОМЕР_1 від 29.12.2005 р., перелічене в додатку № 1 до даного договору, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу застосування забезпечення позову Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Шевченківське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі” посилається на те, що заборгованість перед банком не погашена, керівництво божника не надає відповіді на направлену вимогу, в забезпечення кредитного договору було передано рухоме майно (будівельні матеріали), яке може бути відчужене боржником і привести до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду.
Згідно зі ст. 67 ГПК України одним із заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількість або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Місцевий господарський суд, задовольнивши клопотання про забезпечення позову виходив з того, що вартість майна, на яке позивач просить звернути стягнення, є значною, характер позову -майновий, заставлене майно є рухомим, а також відсутністю фактичного забезпечення виконання зобов'язання.
Крім того зазначив, що предметом договору застави товарів в обороті № НОМЕР_1 від 29.12.2005 р. є забезпечення вимог заставодержателя, що випливають з кредитного договору № НОМЕР_2 та кредитного договору № НОМЕР_3.
В той час в провадження господарського суду перебуває справа № 20/103/06 про звернення стягнення на заставлене майно за цим договором застави для забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором № НОМЕР_2 на суму 783 202 грн.
Запорізький апеляційний господарський суд, залишивши ухвалу господарського суду першої інстанції без змін, обґрунтовано зазначив, що при винесення ухвали про забезпечення позову судом не порушено жодної норми законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Оскільки в даній справі мова йде про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно, тобто те саме майно, на яке накладено арешт, є предметом спору, а тому колегія суддів вважає, що господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, про те, що невжиття заходів із забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “НДСК-Плюс” залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року у справі № 20/102/06 залишити без змін.
Судді: Михайлюк М. В.
Бенедисюк І. М.
Дунаєвська Н.Г.