АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої : Якути О.І.
Суддів: Міхасішина І.В., Щолокової О.В.
При секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 вересня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на частину квартири, стягнення коштів,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 вересня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02 квітня 2004 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 119 961 грн., що еквівалентно 15 000 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 800 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідачка, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів викладених в апеляційній скарзі та вимог, заявлених у суді першої інстанції, прийшла до висновку, що дана скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом по справі встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 була членом сім’ї (дружина) члена відомчого ЖБК «Фреза» ВАТ «Вінницький інструментальний завод» ОСОБА_5 на отримання трикімнатної квартири в житловому будинку по вул. Москаленка,67.
Після смерті чоловіка ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1992 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а з 20 серпня 1996 року по 24 лютого 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
За період з 1993 року по 1997 рік на будівництво квартири в ЖБК «Фреза» були внесені паєві внески: вересень 1993 року – 49720,0 куп., жовтень 1993 року – 61871,0 куп., листопад 1993 року – 1389,0 куп., січень 1994 року – 503800,0 куп., лютий 1994 року -840100,0 куп., квітень 1994 року -7079550,0 куп., червень – 15400000 куп.,вересень 1994 року – 1720000,0 куп., листопад 1994 року – 15803000,0 куп., грудень 1994 року – 7303000,0 куп., лютий 1995 року – 6450000,0 куп., березень 1995 року – 15430000,0 куп., червень 1995 року – 15400000,0 куп., вересень 1995 року – 1033000,0 куп., жовтень 1995 року – 15400000 куп., березень 1996 року – 15400000,0 куп., травень 1996 року – 23100000,0 куп., серпень 1997 року – 1662,0 грн., що підтверджується довідкою відомчого ЖБК ВАТ «ВІЗ» від 23 вересня 2004 року №3 (а.с.11).
Відповідно до наказу №1111 від 13 вересня 1993 року ОСОБА_1 була звільнена з Вінницького лампового заводу на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, а з 03 травня 1999 року останній розпочата виплата допомоги по безробіттю, що підтверджується копією трудової книжки відповідачки (а.с. 149).
Згідно з ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
24 лютого 2002 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з рішенням загальних зборів членів ЖБК «Фреза» від 19 березня 2004 року ОСОБА_5 виключений з членів кооперативу в зв’язку із смертю та прийнята в члени кооперативу ОСОБА_4
На підставі рішення виконкому Вінницької міської ради №557 від 25 березня 2004 року, ОСОБА_4 було видано свідоцтво №4149 від 31 березня 2004 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстрованого в КП «ВООБТІ» 01 квітня 2004 року за №122, що підтверджується довідкою Управління міського господарства Вінницької міської ради від 17 вересня 2004 року №09/1781 (а.с. 10).
02 квітня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка діяла за згодою свого батька ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Мультян В.М. та зареєстровано КП «ВООБТІ» 07 квітня 2004 року за №122 (а.с. 6).
За змістом ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного Кодексу України.
Згідно абз.3 ч.2 ст. 369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або)державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували надання згоди позивачем ОСОБА_2 на укладення відповідачкою договору купівлі-продажу спірної квартири.
Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно із ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу від 02 квітня 2004 року продаж квартири вчинено за 80000 грн., що еквівалентно 15 000 дол. США по курсу продажу валюти, встановленому НБУ на день розрахунку які відповідачка ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3
Згідно курсу валют, встановленого НБУ з 14 вересня 2009 року 100 дол. США дорівнюють 799, 7400 грн.(а.с. 152).
Таким чином, на день постановлення рішення судом першої інстанції 15 000 дол. США в перерахунку у національну валюту було еквівалентно 119 961 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, набутою за час шлюбу сторін, а тому позивач має право на Ѕ частину спільного майна. При цьому суд цілком обґрунтовано визнав недійсним договір-купівлі продажу квартири, яка є спільною сумісною власністю, вчинений без належної на те згоди одного із співвласників, а саме ОСОБА_2, та стягнув на користь ОСОБА_3 суму сплаченої за договором вартості квартири.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.
Головуюча: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: