АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої : Якути О.І.
Суддів: Щолокової О.В., Міхасішина І.В.
При секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, за апеляційною скаргою ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_4, ОСОБА_28, ОСОБА_29, за апеляційною скаргою сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства (далі СВАТ) «Вінниччина» с. Шипинки Барського району на рішення Барського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2009 року у цивільній справі за позовом СВАТ «Вінниччина» с. Шипинки Барського району до ОСОБА_25, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_23, ОСОБА_7 про захист права власності, встановлення земельного сервітуту та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні майном, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_28, ОСОБА_29 до СВАТ «Вінниччина» про визнання права власності на багаторічні насадження і усунення перешкод в користуванні земельними ділянками ,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2009 року позов СВАТ «Вінниччина» задоволено частково. Встановлено право земельного сервітуту у вигляді надання права оплатного в розмірі 3,2% від грошової оцінки земельної ділянки щорічно проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки СВАТ «Вінниччина», с.Шипинки Барського району до належних даному підприємству на праві власності багаторічних насаджень яблунь з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно впродовж 10 років на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, площею згідно державних актів, розташованих на території Копайгородської селищної ради, належної на праві власності ОСОБА_25, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_27, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_30, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_23, ОСОБА_7
Зобов’язати ОСОБА_25 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_27, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_30, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_23, ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні СВАТ «Вінниччина» належними на праві власності багаторічними насадженнями яблунь, що знаходяться на земельних ділянках вказаних громадян на території Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області.
В задоволенні позову ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_31, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_28, ОСОБА_29 до СВАТ «Вінниччина» про визнання права власності на багаторічні насадження і усунення перешкод в користуванні земельними ділянками відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову СВАТ «Вінниччина», посилаючись на недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17. ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22. ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_4, ОСОБА_28, ОСОБА_29 в своїй апеляційній скарзі також ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову СВАТ «Вінниччина» та задоволення зустрічного позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
В свою чергу, СВАТ «Вінниччина» також оскаржило вищезазначене рішення суду, подавши апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду від 15 вересня 2009 року змінити в частині розміру плати за сервітут, встановивши при цьому позивачу право земельного сервітуту у вигляді надання безоплатного права проходу працівників та проїзду спеціальної техніки СВАТ «Вінниччина» с. Шипинки Барського району до належних даному підприємству на праві власності багаторічних насаджень яблунь з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно впродовж 10 років на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, площею згідно державних актів, розташованих на території Копайгородської селищної ради, належних на праві власності відповідачам, та заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на порушення права власності СВАТ «Вінниччина» на багаторічні насадження яблунь, розташованих на земельних ділянках відповідачів на території Копайгородської селищної ради.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів викладених в апеляційних скаргах та вимог, заявлених у суді першої інстанції, прийшла до висновку, що дані скарги не підлягають задоволення з таких підстав.
Судом по справі встановлено, що відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 126 від 10 лютого 1998 року було прийнято рішення про приватизацію радгоспу «Вінниччина» с. Шипинки Барського району (т.2 а.с.70).
27 лютого 1998 року відповідно до наказу № 172-ПК була створена комісія з приватизації державного майна радгоспу «Вінниччина» (т. 2 а.с. 72).
Відповідно до наказу регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області №922-ПП від 18 серпня 1998 року затверджено план приватизації держгоспу «Вінниччина» с.Шипинки Барського району, який перетворився у сільськогосподарське відкрите товариство (т.1 а.с. 170, т.2 а.с. 69).
Згідно з наказом регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області від 14 грудня 1998 року процес приватизації СВАТ «Вінниччина» був завершений (т. 2 а.с.66).
Відповідно до статуту підприємства (т.1 а.с. 163-169) основним предметом діяльності товариства було вирощування сільськогосподарської продукції. Вказаний напрямок діяльності був закріплений і в новій редакції статуту підприємства 2008 року (т.1 а.с.155-162 ).
В 1998 році товариству було надано право на випуск акцій на загальну суму 2971664 грн., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію випуску акцій (т.2 а.с.68). На даний час ведеться реєстр акціонерів, що відповідно підтверджується вказаним документом ( т. 2 а.с.112-164).
Тобто, приватизація державного майна позивачем здійснювалось у відповідності до Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», «Про господарські товариства», Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвердженого наказом ФДМУ від 9 серпня 1996 року № 903 .
В приватизацію були включені і багаторічні насадження – сади, і при створенні товариства в 1998 році в статутний фонд передано багаторічні насадження яблунь, в кількості 155670 штук, розташованих на земельній ділянці, загальною площею 610 га., що знаходиться на території СВАТ «Вінниччина». Даний факт підтверджується листом начальника регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області №11-03/2058 від 22 грудня 2008 року (т.1 а.с. 11), актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу радгоспу «Вінниччина», затвердженого начальником регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області 27 квітня 1998 року (т. 1 а.с. 41-42), переліком майна (т. 2 а.с. 84-97).
Також показами свідка ОСОБА_32, яка є представником ФДМУ у Вінницькій області було підтверджено, що в план приватизації майна радгоспу «Вінниччина» були включені всі багаторічні насадження, а перелік майна багаторічних насаджень радгоспу, які тимчасово залишалися в державній власності, на який посилаються відповідачі в обґрунтування своїх вимог, не був прийнятий до уваги. Наслідки приватизації ніким оскаржені не були.
Згідно документів бухгалтерського обліку СВАТ «Вінниччина», підприємством проводиться облік багаторічних насаджень і їх вартість занесена в його баланс.
При цьому, доводи відповідачів про те, що на час приватизації радгоспу «Вінниччина» багаторічні насадження через свій вік не мали залишкової балансової вартості, а тому вони не могли увійти до статутного фонду створеного сільськогосподарського акціонерного товариства не приймаються судом уваги з тих підстав, що відповідно до листа ФДМУ від 25 серпня 2009 року встановлений порядок розрахунку залишкової вартості основних засобів відповідно до Методики оцінки вартості майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1996 року №961, не виключав можливості отримання їх нульової залишкової вартості, яка використовувалася для розрахунку статутного фонду ВАТ, та відповідно їх передачі до статутного фонду за такою вартістю.
Після розпаювання СВАТ «Вінниччина» с. Шипинки Копайгородської селищної ради, отримали право на земельну частку (пай) – 568 громадян, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Барському районі від 09 вересня 2009 року №01-98/6071 (т.3 а.с. 4).
На підставі розпорядження Барської районної державної адміністрації від 12 вересня 2008 року №561 відповідачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки від 17 жовтня 2008 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області.
Зокрема, ОСОБА_10 належить земельна ділянка розміром 1,0118 га. Державний акт серії ЯЖ 777794; ОСОБА_11 належить земельна ділянка розміром1,0119 га. Державний акт серії ЯЖ777797; ОСОБА_12 – земельна ділянка розміром 1,3790 га., Державний акт серії ЯЖ777892; ОСОБА_13 - земельна ділянка розміром 1,3451 га., Державний акт серії ЯЖ777891; ОСОБА_15 – земельна ділянка розміром1,0526 га., Державний акт серії ЯЖ777890; ОСОБА_16 – земельна ділянка розміром 1,0121 га., Державний акт серії ЯЖ777796; ОСОБА_17 – земельна ділянка розміром 1,6459 га., Державний акт серії ЯЖ 777889; та земельна ділянка в розмірі 1,3791 га. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_31 від 24 липня 2009 року (т. 3 а.с.1) , ОСОБА_18 належить земельна ділянка розміром 1,2513 га., Державний акт серії ЯЖ 777898; ОСОБА_19 – земельна ділянка розміром 1,0119 га., Державний акт серії ЯЖ777793; ОСОБА_20 – земельна ділянка розміром 1,0118 га., Державний акт серії ЯЖ777795; ОСОБА_21 – земельна ділянка розміром 1,0132 га., Державний акт серії ЯЖ 777913; ОСОБА_22 – земельна ділянка розміром 1,0130 га., Державний акт серії ЯЖ 777912; ОСОБА_23 – земельна ділянка розміром 1,0114 га., Державний акт серії ЯЖ777868; ОСОБА_24 – земельна ділянка розміром 1,0131 га., Державний акт серії ЯЖ777919; ОСОБА_25 – земельна ділянка розміром 1,3815 га. Державний акт серії ЯЖ 777916; ОСОБА_4 – земельна ділянка розміром 1,3790 га., Державний акт серії ЯЖ777896; ОСОБА_27 – земельна ділянка розміром 1,3790 га., Державний акт серії ЯЖ 777887; ОСОБА_14 – земельна ділянка розміром 1,0824 га., Державний акт серії ЯЖ777915; ОСОБА_4 – земельна ділянка розміром 0,8328 га., Державний акт серії ЯЖ777926; ОСОБА_28 – земельна ділянка розміром 1,0118 га., Державний акт серії ЯЖ 777805; ОСОБА_29 – земельна ділянка розміром 1,0117 га землі, Державний акт землі ЯЖ 777804; ОСОБА_5 – земельна ділянка розміром 1,3339 га., Державний акт серії ЯЖ 777902; ОСОБА_6 – земельна ділянка розміром 1,2434 га., Державний акт серії ЯЖ 777903; ОСОБА_3 – земельна ділянка розміром 1,3814 га., Державний акт серії ЯЖ 777908; ОСОБА_1 – земельна ділянка розміром 1,3814 га., Державний акт серії ЯЖ 777907; ОСОБА_2 – земельна ділянка розміром 1,2743 га., Державний акт серії ЯЖ 777910; ОСОБА_9 – земельна ділянка, розміром 1,0122 га., Державний акт серії ЯЖ 778663; ОСОБА_8 – земельна ділянка розміром 1,0099 га., Державний акт серії ЯЖ 777847; ОСОБА_7 – земельна ділянка розміром 1,0123 га., Державний акт серії ЯЖ 778647 (т.1 а.с.90-123, т. 2 а.с.7-28) , що також підтверджується витягами з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру (т.2 а.с 248-278).
На виконання розпорядження голови Барської районної державної адміністрації №678 від 31 жовтня 2008 року та №713 від 18 листопада 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості)» було складено акт про перенесення в натурі меж земельних ділянок переданих у власність відповідачів та передачу на зберігання межових знаків від 27 листопада 2008 року (а.с. 29-31).
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Багаторічні насадження під час приватизації були включені до статутного фонду СВАТ «Вінниччина». Громадяни, власники земельних часток (паїв), відповідно до нормативно-правових актів набули права власності на земельні ділянки, що знаходяться під багаторічними насадженнями, як на сільськогосподарські угіддя, проте, не отримали право власності на майно підприємства – багаторічні насадження.
Разом з тим, СВАТ «Вінниччина» і в подальшому має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.
Згідно із ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Адміністрація СВАТ «Вінниччина» неодноразово зверталася до відповідачів – власників земельних ділянок з пропозиціями врегулювання конфліктної ситуації, яка склалася на договірних засадах, проте взаємопорозуміння сторонам досягти не вдалося.
Як вбачається з матеріалів справи, СВАТ «Вінниччина» користується іншими земельними ділянками, які належать власникам земельних паїв на території Копайгородської селищної ради на підставі договорів оренди і сплачує орендну плату в розмірі 3,2% від грошової оцінки земельної ділянки (т.3 а.с.26-34).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Статтею 99 ЗК України встановлений перелік земельних сервітутів, який не є вичерпним, зокрема право проходу та проїзду через чужу земельну ділянку. Аналогічне положення закріплене ч. 1 ст. 404 ЦК України.
Згідно із ч.ч. 1 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Дані положення кореспондують положенням ст. 402 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст. 101 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлений земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що багаторічні насадження яблунь, розташовані на земельних ділянках відповідачів - є власністю позивача СВАТ «Вінниччина», якому чиняться перешкоди у користуванні та розпоряджанні своїм майном, а тому, виходячи з положень ст.ст. 386, 391 ЦК України обґрунтовано задоволив позов в частині зобов’язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні СВАТ належними на праві власності багаторічними насадженнями. Разом з тим, враховуючи те, що СВАТ «Вінниччина» є користувачем сусідніх з належними відповідачам земельних ділянок на підставі договорів оренди, в силу основного виду діяльності товариства та необхідності збереження садів та постійного догляду за ними, а також зважаючи на права та інтереси власників земельних ділянок щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном – земельними ділянками, суд обґрунтовано задоволив позов в частині встановлення права земельного сервітуту у вигляді надання права оплатного в розмірі 3,2% від грошової оцінки земельної ділянки щорічного проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки СВАТ «Вінниччина», до належних даному підприємству на праві власності багаторічних насаджень яблунь з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно протягом 10 років. Виходячи з встановлених обставин, суд також обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Вінниччина» відхилити.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.
Головуюча: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: