У К Р А Ї Н А
ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
м. ПОЛТАВИ
Справа № 1 – 682/09
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченка А.Г.
при секретарі Бондаренко С.Л.
за участю прокурора Ландаря Є.О., підсудного ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, робітника ПП «Біле яблуко ТМ», судимого
18 липня 1996 року Київським районним судом м. Полтави за ст. 86-1, 44, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 89, 42 КК України (далі - КК) 1960 року на 4 роки позбавлення волі. Звільненого 19 серпня 1998 року в зв’язку з заміною невідбутої частини покарання більш м»яким, а саме 1 рік 25 днів виправних робіт з утриманням в доход держави 20% його заробітку;
21 січня 1999 року Карлівським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 82, 43 КК 1960 року на 2 роки позбавлення волі. Звільненого 23 листопада 2000 року по відбуттю строку покарання;
21 червня 2001 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 142 КК на 3 роки позбавлення волі. Звільненого 20 квітня 2004 року по відбуттю строку покарання;
1 лютого 2006 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 395, 70 КК на 4 роки позбавлення волі;
20 червня 2006 року Ленінським районним судом м. Полтави за ст. 198, 396, 70 КК на 2 роки обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 4 роки позбавлення волі. Звільненого 25 серпня 2007 року шляхом заміни невідбутого покарання на більш м»яке, а саме виправні роботи строком 1 рік 9 місяців 16 днів з утриманням в доход держави 10% заробітку
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
в с т а н о в и в:
Згідно вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 20 червня 2006 року підсудний ОСОБА_1 засуджений за статтями 198, 396, ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2007 року йому було замінено невідбуту частину покарання більш м»яким, а саме позбавлення волі на виправні роботи на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 16 днів з утриманням в доход держави 10% заробітку. Засудженому було роз’яснено умови відбуття покарання у виді виправних робіт, про що відібрано підписку та встановлено дні реєстрації.
Відбуваючи покарання у виді виправних робіт в ВАТ «Електромотор» в порушення вимог статей 41-46 КВК України, підсудний в квітні 2008 року умисно допустив три прогули без поважних причин, ухилившись таким чином від відбування покарання.
Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин визнав повністю та показав, що дійсно він відбував покарання у виді виправних робіт, умови відбування якого йому були роз’яснені та порядок відбування якого і відповідальність за порушення умов відбування він знав. Незважаючи на це, в квітні 2008 року він допустив більше двох прогулів протягом місяця із-за того, що в цей час зловживав спиртними напоями і в силу сп’яніння не міг працювати. Вважаючи себе винуватим, просить суворо не карати його.
Оскільки фактичні обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.
Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_1 слід кваліфікувати як ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, тобто за ч. 2 ст. 389 КК України.
Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, які обтяжують його покарання, суд визнає рецидив злочинів.
Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що впливають на призначення покарання.
Суд враховує, що скоєний підсудним злочин відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України являється злочином невеликої тяжкості.
При призначенні покарання суд враховує характер, мотиви, обставини і тяжкість вчиненого підсудним злочину, характеристику його особи, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді арешту, яке в повній мірі відповідатиме його меті, а саме виправленню підсудного, його вихованню та соціальній реабілітації.
Суд вважає, що покарання підсудному повинно бути призначене за правилами ч. 1 ст. 71 КК, оскільки після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання він вчинив новий злочин.
При складанні покарань суд керується положеннями підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 72 КК, згідно з якою одному дню позбавлення волі або арешту відповідають три дні виправних робіт. Невідбутий строк покарання підсудного становить 5 місяців 11 днів виправних робіт або 162 дні, що відповідає одному місяцю 24 дням арешту (162:3).
Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,
з а с у д и в :
ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України на один місяць арешту.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання призначити у виді двох місяців арешту, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуте покарання за попереднім вироком.
Запобіжний захід щодо засудженого у виді підписки про невиїзд змінити на взяття під варту, взявши його під варту негайно в залі суду.
Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя А.Г.Савченко