Справа № 22-а-1704-Ф/08 р. Головуючий у першій інстанції

Красіков С.І. Суддя-доповідач Авраміді Т.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2008 року м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Моісеєнко Т.І. суддів Авраміді Т.С.

Полянської В.О. при секретарі: Долгополовій Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі, третя особа - Щолкінське Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційне господарство про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим на постанову Ленінського районного суду АР Крим від 23 квітня 2008 року -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі АРК, третя особа - Щолкінське Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційне господарство, у якому просив визнати недійсним розпорядження відповідача від 23 березня 2007 року № 163220, зобов'язати зарахувати період страхового стажу з 20 грудня 2004 року по 21 грудня 2006 року та визнати зазначений стаж страховим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач э пенсіонером за віком, однак продовжував працювати на Щолкінському Виробничому підприємстві водопровідно -каналізаційне господарство, та має право на перерахунок пенсії. Проте спірним розпорядження ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, підставою для чого- стало виключення з його страхового стажу періоду його роботи з 20 грудня 2004 року по 21 грудня 2006 року, через те, що роботодавець - Щолкінське Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційне господарство має заборгованість перед Пенсійним фондом по сплаті страхових внесків. Між тим, із заробітної плати позивача вказані обов'язкові внески утримувалися. Тому ОСОБА_1 вважає, вказані дії відповідача неправомірними і такими, що порушують його справа. На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Постановою Ленінського районного суду АР Крим від 23 квітня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі від 23 березня 2007 року № 163220. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі перерахувати розмір пенсії позивача з урахуванням періоду його роботи з 20 грудня 2004 року по 21 грудня 2006 року та коефіцієнту заробітної плати.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Апелянт посилається на те, що судом не взято до уваги вимоги ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої перерахунок розміру пенсії працюючому пенсіонеру здійснюється з умови перерахування страхових внесків підприємством, установою організацією, де працює особа, до Пенсійного Фонду.

Крім того зазначає, що воно є неналежним відповідачем по справі, оскільки зобов'язання по сплаті страхових внесків законом віднесено на страхувальника -Щолкінське Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційне господарство, тому він і повинен нести відповідальність перед позивачем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що розпорядження Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі від 23 березня 2007 року № 163220, яким було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії згідно ч.4 ст! 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є незаконним і таким, що порушує права позивача, на підставі чого зобов'язав відповідача провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Проте суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо визнання періоду праці ОСОБА_1 в Щолкінському виробничому підприємстві водопровідно - каналізаційне господарство Ленінського районну АР Крим з 20 грудня 2004 року по 31 грудня 2006 року страховим стажем.

З таким висновком не може погодитися колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. При цьому законодавець у цьому контексті «два роки» має на увазі період тривалістю два календарних роки після призначення пенсії, а не два роки тривалості страхового стажу чи трудової діяльності, що минули після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за період страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що після призначення у 2004 році пенсії, ОСОБА_1 протягом всього спірного періоду працював на Щолкінському виробничому підприємстві водопровідно - каналізаційне господарство і з його заробітної плати сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством (а.с.4-10, 14).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим від 23 березня 2007 року № 163220 позивачу було відмовлено в черговому перерахунку призначеної пенсії по стажу з підстав відсутності 24 місяців страхового стажу на час перерахунку, оскільки Щолкінське виробниче підприємство водопровідно - каналізаційне господарство своєчасно не перерахував страхові внески, стягнені із заробітної плати ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України. Страховий стаж за період з 01.01.2004 року до 31.12.2006 року складає 6 місяців та 17 днів.

Як вбачається з матеріалів справи страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період роботи позивача з 20.12.2004 року до 31.12.2006

роботодавцем стягувались із заробітної плати ОСОБА_1 Тобто свої обов'язки перед Пенсійним Фондом ОСОБА_1 виконав належним чином (а.с14).

Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначений порядок нарахування, вирахування й сплати страхових внесків, стягнення заборгованості по цих внесках, а також придбання права й порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно ст. 18 Закону страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем і підлягають сплаті не залежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що підставою для прийняття спірного розпорядження стало відсутність 24 місяців страхового стажу у позивача в умовах нового Закону, у зв'язку з виключенням відповідачем зі страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 20 грудня 2004 року по 31 грудня 2006 року, через те, що роботодавцем - Щолкінським Виробничим підприємством водопровідно - каналізаційне господарство, за вказаний період не сплачені страхові внески, незважаючи на те, що з заробітної плати позивача відповідні суми утримувалися.

Матеріали справи містять відомості про те, що страхувальник Щолкінське виробниче підприємство водопровідно - каналізаційне господарство під час звернення позивача за перерахунком пенсії, мав заборгованість перед Пенсійним фондом.

Проте відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за порушення зобов'язань страхувальника по сплаті страхових внесків перед Пенсійним фондом, несуть самі страхувальники та їх посадови особи.

Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону суми страхових внесків вчасно не нараховані або не сплачені страхувальниками у встановлені строки, встановлені ст. 20 дійсного Закону, вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені й застосуванням фінансових санкцій.

З оглядом на вищенаведене вбачається, що будь-якої вини з боку позивача щодо несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не встановлено.

Відповідно до ст. 113 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.

Таким чином із сукупності наведених норм випливає, що у разі порушення страхувальником зобов'язань по сплаті страхових внесків, негативні наслідки на застрахованих осіб поширюватися не можуть.

Відповідно до ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії, тобто захист прав громадян безпосередньо на підставі Конституції гарантується Державою. Відмова у перерахунку пенсії по стажу за відсутності вини позивачки є обмеженням її конституційних прав громадянина, що прямо заборонено ст. 64 Конституції України.

Оскільки пенсія за віком є одним з видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується ст. 46 Конституції України, колегія суддів вважає, що порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періоду його роботи з 20 грудня 2004 року по 21 грудня 2006 року в Щолкінському виробничому підприємстві водопровідно - каналізаційне господарство Ленінського районну АР Крим.

Як випливає з позовної заяви та матеріалів справи ОСОБА_1 14 березня 2008 року звернувся до управління пенсійного фонду в Україні з завою про перерахунок призначеної пенсії на підставі ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідні для цього документи, тому відповідно до ст., 45

вищевказаного Закону відповідач зобов'язаний провести

призначеної позивачу пенсії з 01 березня 2007 року.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Оскільки протягом періоду праці ОСОБА_1 на Щолкінському виробничому підприємстві водопровідно - каналізаційне господарство з 20 грудня 2004 року по 31 грудня 2006 року із його заробітної плати сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством (а.с.4-10, 14), зазначений період безумовно є страховим стажем і зазначений період праці позивача повинен враховуватися при призначенні або перерахунку пенсії.

Однак суд першої інстанції на викладенні обставини уваги не звернув і ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і є відповідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставою для його скасування з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим є неналежним відповідачем по справі, не заслуговують уваги, оскільки діючим законодавством функції по визначенню страхового стажу та по призначенню або перерахуванню пенсії, з приводу чого виник спір між сторонами, покладені саме на органи Пенсійного фонду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, перерахунок

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду АР Крим від 23 квітня 2008 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Встановити, що період праці ОСОБА_1 в Щолкінському виробничому підприємстві водопровідно - каналізаційне господарство Ленінського районну АР Крим з 20 грудня 2004 року по 31 грудня 2006 року є страховим стажем.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим від 23 березня 2007 року № 163220.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням періоду його роботи з 20 грудня 2004 року по 31 грудня 2006 року в Щолкінському виробничому підприємстві водопровідно - каналізаційне господарство Ленінського районну АР Крим.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця.