ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа № 917/919/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Кладько А.С.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - на підставі договору про надання правової допомоги від 15.09.2017р.

від відповідача - Лісіченко О.В. - за довіреністю від 03.01.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (вх.№2521 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017р. у справі №917/919/17,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Маріуполь, Донецька область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава,

про стягнення грошових коштів в сумі 20818,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2017р. у справі №917/919/17 (суддя Ціленко В.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (вул. Європейська, 57, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 31316718) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_2) вартість втраченого товару в розмірі 20 680,00 грн. та судовий збір у розмірі 1589,40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017р. у справі № 917/919/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування відсутності підстав для задоволення позову відповідач вказує про недоведеність позивачем здійснення відправлення спірного вантажу саме ним, оскільки експрес-накладна № 10025455851 не містить жодних записів про те, що фізична особа ОСОБА_4 діє від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_3 на підставі довіреності від 23.09.2016р. та перевезення здійснено в межах договору № 121906 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 09.08.2016р. На думку скаржника, надані до матеріалів справи докази, а саме: експерс-накладна №10025455851, заява про повернення вантажу від 20.03.2017р., акт приймання-передачі від 23.03.2017р. вказують, що у відносинах з організації перевезення відправлень ОСОБА_4 діяла від власного імені. Крім того, відповідач з огляду на те, що вантаж прибув у цілій неушкодженій упаковці, без ознак стороннього доступу вказує, що позивачем не надано доказів, якими підтверджується, що відповідачем було повернуто не той вантаж, який було визначено в експрес-накладній №10025455851 від 15.03.2017р.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.09.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Бородіної Л.І. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано клопотання (вх.№ 9713 від 19.09.2017р.), в якому просить витребувати у Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, 18036, інформацію про кримінальне провадження, що знаходиться у слідчого Ковальчук Віталія по факту нападу кур'єра ТОВ "Нова Пошта" за участі однієї з посилок ФОП ОСОБА_3 з ювелірною прикрасою: інформацію про номер такого кримінального провадження та підтвердження дійсності того, що посилка ФОП ОСОБА_5 була відкрита у приміщенні ТОВ "Нова Пошта" та сфотографована слідчим, як доказ у справі та повернута представникам ТОВ "Нова Пошта" у м.Черкаси.

Розглянувши заявлене у справі клопотання, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

В пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Проте, заявником в порушення вимог ст. 38 ГПК України не зазначено в поданому клопотанні обставин, що перешкоджають наданню цих доказів. Так, заявник не довів, що вживав заходи щодо самостійного отримання доказів у правоохоронних органів, не зазначив підстави, з яких випливає, що відповідний доказ має відповідний орган.

Крім того, позивачем не обґрунтовано неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду з причин, що не залежали від заявника, оскільки відповідно до положень ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання позивача.

19.09.2017р. в судовому засіданні оголошено перерву до 26.09.2017р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" подано пояснення до апеляційної скарги щодо обставин здійснення доставки вантажу згідно експрес-накладної № 00025455851 (вх.№ 9854 від 21.09.2017р.).

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Нова Пошта" та залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017р. у справі № 917/919/17 (вх.№9964 від 26.09.2017р.). В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає про безпідставність посилань відповідача про те, що ОСОБА_4 при здійсненні відправлення вантажу діяла як фізична особа та поза межами укладеного між позивачем та відповідачем договору, оскільки відповідна особа є працівником та діє в межах трудової угоди з ФОП ОСОБА_3, а також має довіреність на проведення відповідних дій виключно в інтересах ОСОБА_3 Крім того, позивач зазначає про обставини порушення цілісності упаковки вантажу, оскільки упаковка відкривалась слідчими Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області відповідно до ухвали Соснівського суду м. Черкаси про тимчасовий доступ до речей та документів для фотографування до матеріалів справи у присутності представника ТОВ "Нова Пошта" у відділенні № 1 м. Черкаси, на підтвердження чого надав лист Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області від 20.09.2017р. № 13748.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017р. у справі №917/919/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги ТОВ "Нова Пошта", просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017р. у справі №917/919/17 - без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

09.08.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (іменоване - експедитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (іменований- замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезень, відповідно до п. 2.1 якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлень та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.2 договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором.

Пунктом 5.1 договору визначено, що загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох банківських днів) після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку фактури.

У разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення) та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною, у разі повної компенсація за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію (п. 6.2.2 договору).

Згідно з п. 6.2.6 договору, якщо під час видачі відправлення сторонами буде виявлено пошкоджене відправлення або відправлення, якого не вистачає в цілій (неушкодженій) упаковці, відповідальність за будь-які пошкодження, нестачу або відсутність вмісту відправлення всередині упаковки покладається на відправника.

Відповідальність експедитора за збереження відправлення припиняється з моменту його видачі одержувачу та після підписання останнім експрес-накладної. Акт приймання передачі (у якому фіксується пошкодження відправлення, нестача), складений після передачі відправлення одержувачу, вважається недійсним (п. 6.2.8 договору).

Цей договір припиняє набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих самих умовах (п. 8.1 договору).

Як зазначає позивач, 15.03.2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 замовив послуги з організації перевезення товару ювелірного виробу із золота (браслет 585 проби, вага - 19,79 гр., арт - 9010, код - 84950), з м.Кривий Ріг до м. Черкаси.

Замовлення послуг відбулося у відділенні № 16 ТОВ "Нова Пошта", факт відправлення оформлено експрес - накладною № 10025455851 від 15.03.2017р., в якій було оголошено вартість відправлення у сумі 20680,00 грн.

Здача товару відбулась у приміщенні магазину позивача, який розташований за адресою АДРЕСА_2, в присутності кур'єра ТОВ "Нова Пошта" - працівник магазину запакувала товар та передала його кур'єру для відправлення.

Як вказує позивач, 20.03.2017р. позивачу надійшов дзвінок від оперуповноваженого поліції м.Черкаси ОСОБА_6 з інформацією про те, що на кур'єра відділення №4 ТОВ "Нова Пошта" м. Черкаси, до якого працівник магазину відправив товар, було скоєно розбійний напад. Позивач вказує, що, як повідомив ОСОБА_6, відправлення, яке ніс кур'єр та ще декілька відправлень, які зберігались у цьому відділенні ТОВ "Нова пошта", включаючи браслет, були відправлені на ім'я одного замовника, який зі слів оперуповноваженого виявився шахраєм.

Тому дані відправлення були вилучені співробітниками поліції та відкриті у відділенні поліції при свідках. Фото і опис вмісту відправлень знаходяться в матеріалах кримінальної справи в поліції м. Черкаси, яка була заведена по факту нападу на співробітника ТОВ "Нова Пошта". Після проведення огляду відправлення було повернуте через відділення ТОВ "Нова Пошта" з м. Черкас до м. Кривий Ріг.

В подальшому, 22.03.2017 року кур'єр ТОВ "Нова Пошта" приніс відправлення до магазину у м.Кривий Ріг. Відправлення було відкрито в присутності кур'єра ТОВ "Нова Пошта", за наслідками якого з'ясувалося, що браслет, який був відправлений одержувачу в м. Черкаси, біжутерія, а не ювелірна прикраса із золота, яка була у відправлена.

Вважаючи, що саме дії відповідача завдали збитків у вигляді втрати відправленого вантажу, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про захист законних прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд з посиланням на положення ст.ст. 611, 614, 934 Цивільного кодексу України, акт приймання-передачі від 22.03.2017р., письмові пояснення кур'єра служби ТОВ «Нова Пошта» дійшов висновку про доведеність позивачем обставин того, що забезпечення доставки товару з післяплатою безпосередньо одержувачу та повернення відправлення замовником відбулось з порушенням умов п.п. 2.1, 4.4 договору. При цьому, судом враховано положення п. 6.2.2 договору, відповідно до якого у разі повної втрати відправлення з вини експедитора, останній повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості та задоволено позов лише в частині вартості втраченого товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Аналогічні норми містить і ст. 67 Господарського кодексу України, якою передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору від 09.08.2016р. № 121906, який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, до спірних правовідносин потрібно застосовувати положення, якими регулюються договір перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У відповідності до частини 1 та частини 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно з ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до п. 3.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, договори про перевезення вантажів автомобільнім транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів (п. 3.2 Правил).

Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

У відповідності до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Разом з тим, відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно з ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно встановити наявність чотирьох елементів правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання послуг з організації перевезень від 09.08.2016р. № 121906 укладено між ТОВ "Нова Пошта" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Згідно з ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Згідно з п. 2.5 договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуг, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Вказаному пункту договору кореспондує обов'язок відправника відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом (п. 3.3.2 договору).

Відповідно до п. 16.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України при перевезенні перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення перевізнику претензій мають вантажоодержувач - у випадках недостачі, зіпсуття або ушкодження вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної із відповідними записами в ній або акта встановленої форми, якщо такий акт складався.

Пунктом 16.4 Правил визначено, що право на пред'явлення претензій вантажовідправником або вантажоодержувачем може бути передане юридичній або фізичній особі за довіреністю.

Передача права на пред'явлення претензії засвідчується написом на товарно-транспортній накладній про його переуступку такого змісту: "Право на пред'явлення претензії передане (особа)". Напис про переуступку (довірена особа) права на пред'явлення претензії має бути засвідчений підписами керівника, головного(старшого) бухгалтера і печаткою підприємства, яке робить цей напис (пункт 16.5 Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно експрес-накладній № 10025455851, фізична особа ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 здійснила відправлення вантажу до відділення № 4 в м.Черкаси фізичній особі ОСОБА_7 за фактичною вагою - 0,1 кг та оголошеною вартістю вантажу за визначенням відправника у розмірі 20680,00 грн., зазначивши його опис, як біжутерія.

ОСОБА_4 як приватною особою також було замовлено зворотну доставку відправлення на суму 20680,00 грн. Послуги з організації перевезення вантажу за експрес-накладною № 10025455851 були оплачені при відправленні готівкою у сумі 138,00 грн.

Позивачем на підтвердження повноважень фізичної особи ОСОБА_4 здійснювати дії з відправлення за вказаною експрес-накладною до матеріалів справи надано трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 22.09.2016р. № 66 та довіреність на вчинення дій від імені ФОП ОСОБА_3 від 23.09.2016р. (а.с. 60, 61), якими підтверджується наявність трудових правовідносин між вказаними особами у період, в який виникли спірні правовідносини, та право фізичної особи виконувати відправлення, отримання, контролювати доставку, відправку посилок від імені та в інтересах довірителя.

Разом з тим, як встановлено судовою колегією, відправником за експрес накладною №10025455851 визначено ОСОБА_4 як приватну особу без посилань на особу від імені та в інтересах якої здійснюються відповідні дії, та/або підстави такого представництва (а.с. 14).

Як зазначає відповідач, у відповідності до вимог положень договору від 09.08.2016р. № 121906 за експрес-накладною № 10025455851 між ТОВ "Нова-Пошта" та ФОП ОСОБА_3 не було складено ні акту наданих послуг, не рахунку-фактури, не проведено оплату у безготівковій формі.

Надана позивачем до матеріалів справ копія видаткового касового ордеру від 14.03.2017р. (а.с. 60) не є належним доказом проведення оплати ФОП ОСОБА_3 посилки за вказаною вище експрес-накладною, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, визначених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994р. та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, а також відомостей, відповідно до яких можливо встановити його приналежність до спірних правовідносин.

Вказані обставини не спростовані з боку позивача належними та допустимими доказами, що свідчить про недоведеність останнім надання відповідачем послуг з організації перевезення відправлень за експрес-накладною № 10025455851 в межах договору від 09.08.2016р. № 121906.

Крім того, виходячи з наведених норм законодавства, для відшкодування збитків, заподіяної при перевезенні вантажу, суду необхідно встановити на підставі поданих позивачем доказів, обставини наявності пошкодження/втрати перевізником відправлення договірної сторони, фактичну вартість втраченого вантажу або якого не вистачає, а у разі пошкодження - фактичний розмір суми, на яку зменшилася його вартість.

З матеріалів справи вбачається, що при отриманні вантажу вантажоодержувач ОСОБА_4 виявила бажання оглянути його. Огляд вантажу був здійснений у присутності представника ТОВ "Нова Пошта", за наслідками якого вантажоодержувач повідомив про те, що доставлений вантаж не відповідає замовленому, в результаті чого відмовилась від нього, про що був складений акт приймання-передачі від 22.03.2017р.

Відповідно до вказаного акту приймання-передачі від 22.03.2017р. зі слів замовника (ОСОБА_4.) було зафіксовано, що вміст відправлення (браслет) не відповідав золотому браслету, який дійсно було відправлено за експрес-накладною № 10025455851. Посилка була запакована в фірмовий пакет "Нова Пошта", є цілим та нерозірваним (а.с. 29).

Згідно з п. 6.2.12 договору експедитор не зобов'язаний здійснювати перевірку вмісту відправлення та відповідності упаковки особливостям відправлення, вимогам чинного законодавства та державним стандартам.

Таким чином, при передачі вантажу представником ТОВ "Нова Пошта" не відкривався та вміст не перевірявся, оскільки такий обов'язок за договором не передбачений.

Разом з цим, при складанні відправником експрес-накладної № 10025455851 замовником було зазначено вміст відправлення як біжутерія, що не відповідає твердженням ОСОБА_4 щодо неналежного вмісту повернутого відправлення та свідчить про недоведеність позивачем обставину втрати перевізником прийнятого для перевезення вантажу та наявності завдання йому збитків внаслідок дій відповідача.

Крім того, відповідно до п. 4.1 договору відправник запаковує відправлення.

Пунктом 3.3.2 договору визначено, що відповідно до вимог експедитора замовник зобов'язується чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію про вміст відправлення, наданого для організації перевезення відправлення, на підставі відповідної експрес-накладної.

Також, в обов'язки відправника згідно п. 3.3.3 - 3.3.6 договору входить повідомлення експедитору інформацію про вміст відправлення, наданого для організації перевезення відправлення, на підставі відповідної експрес-накладної; запакування відправлення для його збереження під час транспортування тарозвантажувально-завантажувальних робіт, а також за необхідності, скріпити фірмовою клейкою стрічкою або пломбою, щоб запобігти допуску до вмісту відправлення; завчасно замаркувати кожне вантажне місце відправлення; надати всі супровідні документи, необхідні для транспортування відправлення.

Обов'язок відправника самостійно запакувати відправлення також встановлений положеннями ч. 2 ст. 917 ЦК України, відповідно до яких відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або упаковці).

У відповідності до п. 6.2.8 договору експедитор не несе відповідальність за цілісність, збереження (схоронність) відправлення або його нестачу у випадках, якщо відправлення надається одержувачу або відправнику в цілій неушкодженій упаковці, а також у випадках, якщо виявлені пошкодження упаковки не збігаються з ушкодженням відправлення.

В даному випадку, відповідальність за наявність товару у запакованому вантажі та відповідність вмісту вантажу його опису, договором покладено саме на відправника - позивача. Позивач, не виконавши власне зобов'язання передбачене п. 3.3. договору запакувати вантаж для його збереження при транспортуванні та розвантажувально - завантажувальних роботах, а також скріпити фірмовою клейкою стрічкою або пломбою, щоб виключити доступ до вантажу, не забезпечив власну упаковку вантажу індентифікаційними знаками відмінності, чим погодився використовувати упаковку перевізника та прийняв на себе відповідальність за вантаж за умови цілісності упаковки.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні порушення зобов'язання з боку відповідача, ні вини відповідача у втраті вантажу, що означає неможливість наявності причинного зв'язку між відсутнім порушенням зобов'язання з боку відповідача та збитками позивача, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу.

Щодо посилання позивача на лист Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20.09.2017р. № 13748 як обставину пошкодження упаковки вантажу за експрес-накладною № 10025455851, судова колегія зазначає наступне.

Зі змісту наданого до матеріалів справи листа від 20.09.2017р. № 13748 вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що невідомі особи на ім'я ОСОБА_7 замовили декілька товарів з різних областей України, серед яких була посилка, відправлена з м. Кривий Ріг з експрес-накладною №10025455851, вказані посилки з товарами згідно ухвали Соснівського суду м.Черкаси про тимчасовий доступ до речей та документів було в межах порушеного кримінального провадження № 12017251010002459 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, вилучено та оглянуто в присутності понятих та представника ТОВ "Нова Пошта" у відділенні № 1 м.Черкаси ТОВ "Нова Пошта", та того ж дня повернуто за належністю представнику ТОВ "Нова Пошта".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Тобто, є мірою, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Разом з тим, наданий позивачем документ не містить посилань на обставини вилучення та огляду посилки за експрес-накладною № 10025455851, в межах проведення яких слідчих дій їх було здійснено, відомостей щодо порушення цілісності її упаковки станом на момент її вилучення, обставини нападу на працівника ТОВ "Нова Пошта". Таким чином наданий позивачем до матеріалів справи лист не є належним доказом, яким підтверджуються факти, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги.

Інші, обставини, які стали відомі позивачу з телефонного дзвінка, не приймають до уваги колегією суддів при вирішенні даного спору, оскільки не підтверджені наданими до матеріалів справи доказами, визначеними ст. 32 ГПК України.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що відсутність доведеного факту втрати товару, перевезення якого здійснювалось відповідачем, що дана втрата сталося під час перевезення, а відповідач не всупереч обов'язку, передбаченому умовами договору, не вчинив дії, спрямованих на можливість ідентифікації здійснення доступу до вмісту відправлення, висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позову про стягнення з перевізника збитків у межах розміру оголошеної цінності вантажу, що перевозився, є необґрунтованим.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може вважати обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, а тому дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ "Нова Пошта" та скасування рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017р. у справі №917/919/17.

Керуючись ст.ст. 32-35, 43, 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017р. у справі №917/919/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, місто Полтава, вул. Європейська, 57, код ЄДРПОУ 31316718) 1760,00 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 29.09.2017р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко