Справа №22ас/2308                                  Головуючий у суді 1інст.:Невмержицький М.Ф.

Категорія 26                                              Доповідач у суді 11 інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

27 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого : судді Франовської К.С.

суддів : Товянської О.В. Малахової Н.М.

при секретарі: Чичнрко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Овруць­кої районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Го­ловного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Го­ловного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених За­коном України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ов­руцькому районі Житомирської області

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 березня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути з від­повідачів заборгованість за остання три роки по виплатах, передбачених ст.ст. 37,39,51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначав, що за згаданим Законом має право на одержання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування -40% від мінімальної зарплати, відповідно до ст.39 Закону на доплату у розмірі двох мінімальних зарплат та додаткову пенсію у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком (ст.51 Закону), що у встановленому Законом розмірі не виплачувались.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 03 бе­резня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з Обласного центру з нара­хування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2914грн. З Управління Пенсійного фонду України в Овруцько­му районі Житомирської області стягнуто на користь позивача 14570грн. та дода­ткову пенсію в сумі 817,02грн. У позові до Управління праці та соціального захис­ту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обла­сної державної адміністрації, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі скаргою Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області просить рішення скасу­вати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціа­льний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення - частко­вому скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні випла­ти на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забру­днення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, до­помоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивач постійно проживає на радіоактивно забрудне­ній території і відповідно до ст.37 Закону має право на щомісячну грошову допо­могу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого вироб­ництва у розмірі 40% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 Закону як не­працюючий пенсіонер, що проживає на території радіоактивного забруднення -право на доплату в розмірі двох мінімальних зарплат, згідно зі ст. 51 Закону - до­даткову пенсію.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встано­вленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком викори­стання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про ста­тус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної вико навчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпо­рядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріаль­ний закон, який підлягав застосуванню, рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового.

Суд встановив, що позивач одержував виплати у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні право­відносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задо­волення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд частково скасовує постанову суду першої інстанції і постановляє про відмову у позову.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

                                                ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруць­кому районі Житомирської області задовольнити.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 берез­ня 2005 року скасувати частково і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до Обласного центру з нарахування та ви­плати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захи­сту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів за безпідставністю." В решті постанову залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.