Справа № 22-а-1543-Ф/08 Головуючий суду першої інстанції Белоусов Е.Ф

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді Ломанової Л.О.,

суддів Притуленко О.В.,

Соболюка М.М.

при секретарі Арутюнян Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим на постанову Керченського міського суду АР Крим від 20 травня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим (далі - УПСЗН Керченської міської ради АР Крим) про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, не меншому прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, та зобов'язання щомісячно виплачувати цю допомогу у зазначеному розмірі, починаючи з 9 липня 2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є матір'ю дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у відповідь на своє звернення до відповідача отримала відмову у виплаті допомоги. Зазначену відмову вона вважає неправомірною, оскільки вона не відповідає вимогам закону та рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення абзацу 3 частини 2 статті 56, пунктів 7, 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Постановою Керченського міського суду АР Крим від 20 травня 2008 року визнано неправомірними дії УПСЗН Керченської міської ради АР Крим щодо відмови від 27 листопада 2007 року позивачу у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язано відповідача виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року в розмірі, встановленому частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції 27 квітня 2007 року.

Начальник УПСЗН Керченської міської ради АР Крим, не погодившись зі вказаним судовим рішенням, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ним постанову скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В обгрунтування своїх вимог УПСЗН Керченської міської ради АР Крим посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин у справі та надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Визнаючи дії УПСЗН Керченської міської ради АР Крим та зобов'язуючи відповідача надати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому суд встановив, що позивач є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, в зв'язку з чим допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна була їй надаватися у спірний період відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалене судове рішення, яке не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що допомога за догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» був затверджений в розрахунку на місяць прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років у розмірі: з 1 квітня - 463 гривні, з І жовтня - 470 гривень.

Отже, законодавцем був визначений розмір грошової допомоги, яка надається сім'ям з дітьми, а тому підстав для відмови у задоволенні відповідного позову колегія суддів не вбачає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с. 7), у зв'язку з чим звернулася до відповідача із заявою про виплату їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та 16 листопада 2007 року отримала відповідь, згідно з якою допомога у наведеному розмірі буде виплачена лише після внесення змін до законодавства та виділення необхідних коштів (а.с. 5).

Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Що стосується посилання УПСЗН Керченської міської ради АР Крим на неможливість виплати вказаної допомоги у зв'язку з невизначеністю законодавства про порядок та розмір допомоги на 2007 рік, відсутність відповідних коштів та інших умов для розрахунку допомоги, то воно не може бути взято до уваги колегією суддів з таких підстав.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2007 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово (у справах проти України за заявами №18966/02 №18219/02) йдеться про необхідність відхилення тверджень державних органів про те, що їх не можна звинуватити у бездіяльності через неналежне виконання своїх обов'язків при виконанні прийнятих рішень за відсутності законодавчих заходів.

Крім того відмова позивачу у виплаті їй оспорюваної допомоги суперечить вимогам статті 46 Конституції України, якою встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про правильність та обгрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, дотримання судом норм матеріального і процесуального права, врахування всіх суттєвих обставин справи та надання дослідженим доказам належної правової оцінки, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги УПСЗН Керченської міської ради АР Крим та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 195 і 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Керченського міського суду АР Крим від 20 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.