Справа № 22-а-1735-Ф/08Головуючий суду першої інстанції Чулуп О.С.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді Моісеєнко Т.І.,

суддів Авраміді Т.С,

Полянської В.О.,

при секретарі Алієвої Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання щомісячно виплачувати допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим на постанову Кіровського районного суду АР Крим від 16 травня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим (далі - УПСЗН Кіровської РДА АР Крим) про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, не меншому прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, та зобов'язання щомісячно виплачувати цю допомогу у зазначеному розмірі, починаючи з 9 липня 2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідь на своє звернення до відповідача отримала відмову у виплаті допомоги. Зазначену відмову вона вважає неправомірною, оскільки вона не відповідає вимогам Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення абзацу 3 частини 2 статті 56, пунктів 7, 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Постановою Кіровського районного суду АР Крим від 16 травня 2008 року визнано неправомірними дії УПСЗН Кіровської РДА АР Крим щодо відмови позивачу у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті ст. 43 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасової втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та зобов'язано відповідача надати Шеметовій Н.А. зазначену допомогу за оспорюваний період.

Начальник УПСЗН Кіровської РДА АР Крим, не погодившись зі вказаним судовим

В обгрунтування своїх вимог УПСЗН Кіровської РДА АР Крим посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин у справі та надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися відповідачем.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи, позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки щодо виплати допомоги у розмірі, встановленому законом грунтуються на законі.

При цьому суд встановив, що позивачка, яка має доньку - ОСОБА_2:, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; в зв'язку з чим допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна була їй надаватися у спірний період відповідно до ст.43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до УПСЗН з заявою про виплату їй щомісячної допомоги з догляду за дитиною у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на що отримала відповідь про те, що виплата допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, буде їй виплачена у випадку зміни законодавства і виділення необхідних грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" передбачено, що допомога за догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" був затверджений в розрахунку на місяць прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років у розмірі: з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня -470 гривень.

Пунктом 7 статті 71 Закону України №489-V від 19.12.2006 року дія ст.43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 7 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії ст.ст. 41, 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Виходячи з того, що у 2007 році відповідач не сплатив позивачці допомогу по догляду за дитиною у встановленому законом розмірі, суд першої інстанції обгрунтовано зобов"язав

відповідача надати позивачці допомогу по догляду за дитиною у встановленому Законом порядку та визнав його дії неправомірними.

Оскаржуючи рішення суду, відповідач вказує на невизначеність законодавством порядку та розміру виплати допомоги на 2007 рік, посилається на неможливість виплати вказаної допомоги у зв'язку з відсутністю відповідних коштів; вважає, що він є неналежним відповідачем по справі.

Колегія судів вважає зазначені доводи неспроможними, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тобто посилання органами влади на відсутність коштів як на причину невиконання зобов'язань, не може бути прийнято до уваги. Крім того, зазначене твердження відповідача суперечить вимогам ст.46 Конституції України, якою встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з. незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права. У рішенні за справою «Лисенко проти України» (заява № 18219/02) Європейський суд з прав людини з приводу тверджень державних органів про те, що їх не можна звинуватити у бездіяльності через неналежне виконання своїх обов'язків при виконанні прийнятих рішень за відсутності законодавчих заходів, у черговий раз зазначив, що такі твердження мають бути відхилені.

Доводи апелянта про те, що він є неналежним відповідачем спростовуються змістом ст.5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а також п.1 постанови Кабінету Міністрів України №32 від 16 січня 2007 року, відповідно до яких всі види державної допомоги сім'ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим; доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду АР Крим від 16 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.