Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
25 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді: Романова О.В.,
суддів: Ляшука В.В., Заліщука М.С.
з участю прокурора: Філя С.В.,
захисника: ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 квітня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого , не судимого,
засуджено за ст. 115 ч.1 КК України на 10 ( десять ) років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 200.000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати за проведення судово-імунологічних експертиз 5 258 грн.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишено попередній – тримання під вартою.
Згідно вироку, 28 серпня 2009 року о 22 годині 30 хвилин у господарському приміщенні, яке розташоване у домоволодінні ОСОБА_2 по вул. 1 Травня. 47 в смт. Брусилів, Житомирської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Хусінбаєвичем на грунті особистих неприязних відносин виникла сварка, під час якої у ОСОБА_2 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_5.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 у своєму домоволодінні взяв сокиру і тримаючи її в руках, підійшов до ОСОБА_4 та з великою силою лезом та обухом сокири умисно наніс декілька ударів по голові та по нозі ОСОБА_4 і таким чином умисно вбив його.
Смерть потерпілого ОСОБА_4 настала внаслідок тупої травми голови: перелому кісток основи та склепіння черепу, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку.
В ході умисного вбивства ОСОБА_4, ОСОБА_2 спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток основи та склепіння черепу, крововиливів під оболонки та в речовину головного мозку, рубленої рани в лобній області справа, вдавленого перелому лобної кістки, перелому кісток носу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, і які перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням смерті.
Крім того, в ході умисного вбивства ОСОБА_4, ОСОБА_2 умисно спричинив потерпілому різану рану лівої гомілки, яка відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В апеляціях:
- захисник ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_2 на ст. 118 КК України, та з урахуванням пом’якшуючих обставин призначити йому відповідне покарання. Вказує на те, що судом безпідставно не визнано обставин, що пом’якшують покарання засудженого, а саме, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, те, що злочин вчинено ним в стані сильного душевного хвилювання, яке було викликане неправомірними діями потерпілого – його погроз. Не погоджується з тим, що його підзахисний посередню характеризується, оскільки свідки показали, що він характеризується позитивно, що підтверджено характеристикою наданою Брусилівською селищною радою. Вважає, що показання засудженого про напад на нього ОСОБА_4, який постійно зловживав спиртними напоями і мав схильність до нападу на громадян, судом не спростовані. Судом не взяті до уваги показання свідка ОСОБА_6 про напад ОСОБА_4 з палкою в руках на ОСОБА_2, не взята до уваги постанова по даному факту слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.10.2009 року. Заперечує постановлений судом до стягнення розмір моральної шкоди. Зазначає, що судом не надана належна оцінка дійсним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний закон, призначено міру покарання, яка не відповідає як тяжкості скоєного злочину так і особі засудженого. Також вказує на допущені судом порушення норм кримінально-процесуального законодавства, а саме не надання можливості адвокату ОСОБА_7 виступити в судових дебатах.
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК України, визнати характеристику позитивною, визнати обставинами, що пом’якшують покарання його явку з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину під впливом реальної загрози зі сторони потерпілого, в стані сильного душевного хвилювання. Зазначає, що визнає свою вину лише в тому, що саме від його дій настала смерть потерпілого.
Від прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції надійшли заперечення на подані апеляції, в яких він вважає вирок суду обгрунтованим і законним, а тому просить апеляції засудженого та його захисника залишити без задоволення, а вирок щодо засудженого ОСОБА_2 без зміни, наводячи відповідні доводи на обгрунтування своєї позиції.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, який підтримав подані апеляції, прокурора, який вважав, що апеляції не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що їх слід залишити без задоволення за таких підстав.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у скоенні злочинних дій, вчинених ним за обставин викладених у вироку, доведений зібраними по справі доказами. Такими доказами є зокрема показання самого засудженого, який, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні не заперечував того факту, що завдав декілька ударів сокирою по голові й ногам ОСОБА_4. При цьому розумів, що ОСОБА_4 помер відразу саме в наслідок заподіяних ним йому тілесних ушкоджень.
Також висновок суду щодо винності засудженого ОСОБА_2 підтверджений даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за його участю згідно якого він, в присутності понятих, добровільно розповів, що 28.08.2009р. під час сварки з ОСОБА_4, побачивши, що той взяв в руки сокиру, підійшов до нього та відібрав її у нього. Після цього обухом сокири вдарив ОСОБА_4 в обличчя від чого той впав на ліжко. Не припиняючи своїх дій відразу наніс ОСОБА_4 ще три удари, як обухом так і лезом сокири по голові. При цьому зрозумів, що вбив ОСОБА_4.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 152 причиною смерті ОСОБА_4 стала тупа травма голови у вигляді перелому кісток основи та склепіння черепу, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. У потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток основи та склепіння черепу, крововиливів під оболонки та в речовину головного мозку, рубленої рани в лобній області справа, вдавленого перелому лобної кістки, перелому кісток носу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, і які перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Крім того, у потерпілого виявлена різана рана лівої гомілки.
Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії твердого предмету маючого лезо і обух, чим могла бути сокира надана на експертизу. Тілесні ушкодження могли виникнути від 3-х і більше ударів обухом та лезом сокири. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитись в лежачому чи близькому до нього положенні тіла або стоячи на колінах і був повернутий до нападника легко доступною областю тіла для нанесення тілесних ушкоджень. Вказаний ОСОБА_2 при відтворенні механізм заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень відповідає даним встановленим при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4.
Під час огляду місця пригоди було оглянуто домоволодіння ОСОБА_2. В кімнаті у господарському приміщенні домоволодіння на предметах та речах були виявлені чисельні плями та нашарування речовини бурого кольору.
Із висновків судово-імунологічної експертизи вбачається, що на вилучених при огляді домоволодіння ОСОБА_2 предметах та речах виявлено кров, видову належність якої не встановлено.
Судом першої інстанції в судовому засіданні були допитані всі особи по справі, свідчення яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, повно досліджено всі зібрані під час судового слідства докази, всім їм дана оцінка, а тому доводи, викладені у скарзі засудженого про однобічність та неповноту досудового і судового слідства безпідставні.
Про наявність умислу засудженого на вчинення вбивства ОСОБА_4 свідчать обставини скоєного ним злочину, а саме: кількість тілесних ушкоджень – від 3-х і більше ударів обухом та лезом сокири, які були заподіяні потерпілому, їх локалізація на життєво-важливому органі - голові, та сила нанесення ударів, які були достатніми для настання смерті потерпілого.
При цьому колегією суддів беруться до уваги показання засудженого при допиті його в якості підозрюваного згідно яких, він, конкретизуючи свої дії показав: „ ... Якуба я не хотів вбивати, а все вийшло через те, що він замахнувся на мене сокирою, а я розлютився та вихватив у нього сокиру і наніс йому удар.”(т.1 а.с. 56). Тим самим ОСОБА_2 визнав, що причиною вбивства ним ОСОБА_4 була звичайна злість на дії останнього, а не перебування в стані захисту від цих його дій.
На підтвердження висновку суду про відсутність будь якої реальної загрози для засудженого від ОСОБА_4 також свідчать обставини вбивство відтворені ОСОБА_2 при проведенні з ним даної слідчої дії. При відтворенні ОСОБА_2 зазначив, що побачивши як ОСОБА_4 підняв сокиру, не став намагатися втекти, а сам підійшов до нього та забравши у нього сокиру після цього наніс йому удар її обухом в обличчя, і коли той впав на ліжко, наніс йому ще декілька ударів лезом та обухом сокири по голові.
При цьому, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду про те, що показання ОСОБА_2 в тій їх частині де він розповідає про наявність в кімнаті ОСОБА_4 сокири, якою він йому погрожував та на нього замахувався, є неправдивими, та такими, що суперечать зібраним по справі доказам, дані ним з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин. Суд взяв до уваги та обгрунтовано поклав в основу вироку показання співмешканки підсудного ОСОБА_6 згідно яких, сокира, якою було вчинено вбивство, до цього постійно знаходилася у веранді жилого будинку. Зазначене свідчить, що саме ОСОБА_2 прийшов з сокирою до потерпілого, який проживав в іншому приміщенні, де і вчинив його вбивство.
Таким чином, апеляційні твердження засудженого про те, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_4, а заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження під впливом реальної загрози з його сторони, безпідставні.
Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 у стані сильного душевного хвилювання не перебував. Встановлені за результатами судового розгляду справи дії засудженого, які він вчиняв відразу після вбивства потерпілого, а саме: зрозумівши, що вбив ОСОБА_4 закрив на замок його кімнату та пішов спати, в наступні дні намагався знищити сліди злочину, та сховати його знаряддя, неодноразово переховував в різних місцях труп потерпілого, спростовують ці його доводи.
Таким чином, суд, враховуючи показання засудженого, який в ході досудового слідства визнавав, що заподіяв потерпілому сокирою тілесні ушкодження будучи на нього розлюченим, висновки судово-медичної експертизи про кількість і локалізацію завданих ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, обґрунтовано дійшов висновку про те, що засудженим ОСОБА_2 було вчинено умисне вбивство і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 115 КК України.
Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції за обставин, коли засуджений на протязі всього досудового та судового розгляду справи неодноразово змінював свої показання, визнавав вину лише в частині її доведеності зібраними по справі доказами, не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, не було підстав вважати його показання такими що є щирими в наслідок його каяття, а тому доводи апеляції в цій частині визнаються безпідставними.
Що стосується доводів скарг про те, що судом не були спростовані показання засудженого про зловживання ОСОБА_4 спиртними напоями, схильність його до нападу на громадян, то аналогічні твердження засудженого у судовому засіданні повно та всебічно перевірені судом, докази, щодо їх спростовують, викладені у вироку й обгрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності.
Не ґрунтуються на матеріалах справи та визнаються безпідставними інші доводи апеляцій про те, що суд не взяв до уваги та не визнав пом’якшуючими покарання засудженого обставинами його добровільне з’явлення до міліції із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину. Як вбачається з матеріалів справи засуджений до міліції після вчиненого 28.08.2009р. злочину добровільно не явився. На запитання працівників міліції, які 04.09.2009р. за заявою громадян розшукували зниклого ОСОБА_4, пояснив, що не знає де знаходиться його квартирант. Змушений був визнати свою причетність до його вбивства лише тоді, коли працівники міліції при обстеженні кімнати ОСОБА_4 виявили плями схожі на кров(т.1 а.с. 312).
Що-ж до доводів апеляцій про те, що суд повинен був визнати позитивними дані, що характеризують особу засудженого, то вони також є безпідставними. Постановляючи вирок, суд першої інстанції, належним чином взяв до уваги спосіб життя засудженого, його сімейний стан, його поведінку до, в процесі і після вчинення злочину, ставлення до праці, моральність ставлення до людей і загально-соціальних цінностей, поведінку в побуті, і з урахуванням відсутності негативних та позитивних даних, що його характеризують прийшов до обґрунтованого висновку про те, що він характеризується посередньо, з чим і погоджується колегія суддів.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 суд дотримався вимог ст. 1167 ЦК України та врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 20001 року, щодо доведеності характеру і розміру заподіяної шкоди, встановлення її у суді доказами, які були розглянуті, обсягу страждань потерпілого. Зменшуючи заявлену потерпілим суму моральної шкоди суд виходив із засад розумності, виваженості та достатності.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, відсутності пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, даних про його особу, а саме, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо.
На думку колегії суддів призначене засудженому ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів
За наведених обставин доводи апелянтів безпідставні, так як колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінально-процесуального чи норм матеріального закону, які є підставою для скасування або зміни вироку суду, зменшення суми моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляції адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 квітня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Судді: