УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.
суддів Слісарчука Я.О.,
Шеніна П.О.
прокурора Воронухи Д.С.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Житомирського районного суду від 16.11.2006 р. Цим вироком засуджені:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, приватний підприємець, відповідно до вимог ст. 89 КК України несудимий, -за ст. 185 ч.З КК України - 5 років позбавлення волі; -за ст. 162 ч. 1 КК України - на 2 роки обмеження волі; -за ст. 304 КК України - на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обрано 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід залишений тримання під вартою, строк відбування покарання врахований з 11.05.06 р.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка АДРЕСА_2, несудима, непрацююча, -була засуджена за ч.З ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів остаточно визначено засудженій 5 років позбавлення волі.
Справа № 11-54 2007 р. Головуючий у 1 інстанції Чернявський М.В.
Категорія 185 ч.З КК Доповідач Шенін П.О.
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_3, не працює, несудимий, -був засуджений за ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
До ОСОБА_3 і ОСОБА_2 застосовані ст.ст.75 і 76 КК України, вони були звільнені від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком щодо останньої - 2 роки, щодо першого - 1 рік.
На цих засуджених покладені певні обмеження у поведінці. Запобіжний захід їм залишений - підписка про невиїзд.
Стягнуто у відшкодування шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 820 грн., з усіх трьох засуджених на користь ОСОБА_5 1345 грн. солідарно.
Із засуджених також стягнуті судові витрати.
За вироком суду, 4.05.06 р. ОСОБА_1, достеменно знаючи про не повноліття ОСОБА_3, втягнув його в злочинну діяльність.
В той же вечір усі засуджені за попередньою змовою з метою викрадення чужого майна прибули до АДРЕСА_4, який належав ОСОБА_5, проникли в цей будинок. Звідки викрали килим, самовар, 2 акустичні колонки, білизну, одяг алюмінієвий посуд та інше майно на загальну суму 3420 грн.
З метою приховання частини цього викраденого майна ОСОБА_1 5.05.06 р. вночі проник до сараю домогосподарства по АДРЕСА_5, який належав ОСОБА_4.
Після 3і години ночі 5.05.06 р. ОСОБА_1 проник у вищезазначений будинок АДРЕСА_5, звідки викрав алюмінієвий посуд на загальну суму 820 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує, що він покараний надто суворо, крім того, його незаконно засудили за ст. 304 КК України, оскільки йому було невідомо про не повноліття ОСОБА_3
На думку апелянта, суд недостатньо врахував його сімейний стан, каяття і відшкодування частини викраденого по справі, думку потерпілого ОСОБА_5 про його несуворе покарання, тому просить зменшити йому це призначене покарання.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку, перевіривши справу, залишає апеляцію без задоволення з наступних міркувань.
Висновок суду про наявність в діях засудженого ознак злочину, передбаченого ст. 304 КК України, грунтується на матеріалах справи.
В суді 1ої інстанції ОСОБА_1 вину за ст. 304 КК України не визнав, однак на а.с.408, зв. є його покази про те, що "на словах йому було відомо, що ОСОБА_3 немає 18 років".
В судовому засіданні законний представник останнього, ОСОБА_6, викрив ОСОБА_1 і показав, що оскільки тривалий час був знайомий із останнім та знав його з негативної сторони, то просив не спілкуватися із сином, оскільки той є неповнолітнім (а.с.409).
Що стосується обраної судом ОСОБА_1 міри покарання, то вона відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому суд врахував усі дані про особу останнього, дійшовши висновку про відсутність пом'якшуючих обставин, оскільки засуджений вину по справі визнав частково і повністю збитки від власних злочинних дій не відшкодував.
ОСОБА_1 раніше (18.03.88 року) вже був притягнутий до кримінальної відповідальності за низку корисливих злочинів (ст.ст. 81 ч.З, 140 ч.2, 17-81 ч.З, 17-140 ч.2 КК України 1960 року) і засуджувався на 8 років позбавлення волі (з врахуванням змін у вирок Корольовського райсуду м. Житомира, внесених тим же судом 26.11.92 p.).
Однак правильних висновків не зробив і знову вчинив дві крадіжки.
З наведених мотивів підстав для зміни вироку і пом'якшення йому покарання немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Житомирського районного суду від 16.11.2006 р. щодо нього - без зміни.