Справа № 2-а-3594/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2009 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого – судді Логвіної Т.В.,
при секретарі – Поклад Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради ОСОБА_2, юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради ОСОБА_3, заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради з питань державних соціальних допомог ОСОБА_4, заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради ОСОБА_5, заступника начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 про визнання дій посадових осіб неправомірними, стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради по перерахунку та виплаті разової грошової допомоги як інваліду війни І групи за 2005 – 2008 роки неправомірними та стягнути на його користь з посадових осіб – відповідачів по справі по 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилається на те, що в порушення ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та ст. 22 Конституції України допомога за 2005 - 2008 роки виплачена не в повному обсязі. Вважає, що діями відповідачів, що виразилися у невиконанні приписів Конституції України та законів України під час виконання своїх службових обов’язків, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв’язку з порушенням його прав.
В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.
Представник управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради позов не визнала, вважає, що виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня проведено у відповідності до чинного законодавства.
Заступник начальника начальника Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради з питань державних соціальних допомог ОСОБА_4, представники заступника начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 позов не визнали та пояснили, що під час виконання посадових обов’язків відповідачі діяли відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є інвалідом війни І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі по тексту - Закон) позивач має право на отримання щорічної допомоги до 05 травня в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
З матеріалів справи вбачається, що до 2008 року обов’язок виплачувати зазначену допомогу покладався на Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації. На підставі розпорядження Голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 12.01.2008 року № 6 функції по обробці справ одержувачів допомог та компенсацій передано відповідачу, згідно акту прийому-передачі від 14.03.2008 року.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради є неналежним відповідачем за позовною вимогою про визнання дій по перерахунку та виплаті допомоги до 05 травня за 2005 – 2007 роки неправомірними. Крім того, позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду із цією вимогою, встановлений статтею 99 КАС України, та не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин для його пропуску, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VІ, було внесено зміни до частини 5 статті 13 Закону і встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних асигнувань, встановлених законом про Державний бюджет України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2008 році інвалідам війни І групи виплачується разова грошова допомога в розмірі 500 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (справа № 10-рп/2008) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано неконституційними. Таким чином, з 22.05.2008 року дію частини 5 статті 13 Закону поновлено в попередній редакції.
Згідно статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з наведеного, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної дії у часі.
Відповідач виплатив позивачеві разову щорічну допомогу до 05 травня 2008 року в розмірі 500 грн у квітні цього року, тобто відповідно до частини 5 статті 13 Закону в редакції діючого на той час Закону від 28.12.2007 року № 107-VІ.
У відповідності з роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В судовому засіданні позивачем не зазначено в чому полягає моральна шкода, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та не надано доказів, що це підтверджують.
За вказаних обставин, зважаючи на те, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди необгрунтовані належним чином та не підтверджені доказами, у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди належить відмовити у зв’язку з безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 17 – 20, 158 – 163, 185, 186 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: