Справа №22-ц-3069/2009р. Головуючий 1-ї інстанції Пилюгіна О.М.
Категорія: спадкові Доповідач: Довгаль Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – судді Овсяннікової А.І.
суддів – Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.
при секретарі – Черниш К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : Друга Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом -
в с т а н о в и л а:
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи : Другої Харківської державної нотаріальної контори (далі – держнотконтора), в якому просила : визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_2, виданого 24 січня 1997 року держнотконторою за реєстровим №1-195; визнати за нею право власності на 1/2ч. жилого будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачка вказує на те, що за життя батьку на праві власності належав спірний будинок, тобто ще до шлюбу з відповідачкою. Спадщину вона прийняла фактично, оскільки після його смерті вступила у володіння та управління іншим спадковим майном, зокрема, успадкував побутові речі, посуд, альбом з фотографіями. Знаючи про її існування і про те, що вона є спадкоємицею першої черги, відповідачка оформила спадковий будинок лише на себе, отримавши в нотаріальній конторі спірне свідоцтво про спадщину.
Не погодившись з цим позовом, представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 подані на нього письмові заперечення, в яких зазначається, що позивачка у спірному будинку ніколи не проживала, вона у встановленому законом порядку заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору не подавала, з моменту видачі ОСОБА_2 спірного свідоцтва про спадщину пройшло понад 11 років, тобто позов заявлено за сплином встановленого ст.257 ЦК України загального – трьохрічного строку позовної давності.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 позов не визнали, просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Третя особа : Друга Харківська державна нотаріальна контора подала заяву про розгляд справи у відсутності їх представника в судовому засіданні.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 березня 2009 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове про задоволення її вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим сторонами доказам.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.
Так, судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Луговському Івану Івановичу належав жилий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, на підставі договору забудови, посвідченого Першою Харківською державною нотаріальною конторою 03 жовтня 1957 року за реєстровим №3-6628, який зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 27 грудня 1985 року під №53613.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.5 – копія свідоцтва про смерть).
На момент смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги були – його дружина - відповідач ОСОБА_2, яка проживала разом із спадкодавцем в одному будинку і була прописана в ньому, та дочка – позивач ОСОБА_1, яка проживала окремо від батька, а саме за іншою адресою у м. Харкові.
Відповідач ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася до Другої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті і 24 січня 1997 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 (а.с. 35).
Як пояснила у судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 про смерть батька вона дізналася через півтора року після його смерті, оскільки останнім часом дуже рідко спілкувалася з ним. Раніше до суду з таким позовом не зверталася, т.я. сподівалася, що відповідачка зробить заповіт на її ім’я, щоб вона мала можливість успадкувати будинок у подальшому. Виходячи саме з тих обставин, вона на протязі значного часу не зверталася до суду, але пізніше пойняла, що це є лише обіцянки відповідачки без наміру їх виконати у майбутньому.
Враховуючи, що правовідносини виникли між сторонами до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, тому до цих відносин застосовуються норми ЦК України в редакції 1963 року.
Згідно положень ст.549 ЦК України в редакції 1963 року вважається, що спадкоємець прийняв спадщину : 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку, що передача ОСОБА_3 за своє життя на зберігання позивачки альбому з фотографіями, сервізу, годинника і книги „Роки війни” автора В.Гроссмана, не є фактом прийняття спадщини відповідно до вимог ст.549 ЦК України, оскільки спадщина відкривається лише після смерті спадкодавця.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, зміни або постановлення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1, 308, 313, 314ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий –
Судді -