Справа №22-ц-4785/2009р. Головуючий 1-ї інстанції Іващенко С.О.
Категорія: договір кредиту Доповідач: Довгаль Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – судді Коваленко І.П.
суддів – Бурлака І.В., Довгаль Г.П.
при секретарі – Ніколаєнко Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 червня 2009 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Мегабанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про дострокове розірвання договору та стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2009 року відкрите акціонерне товариство „Мегабанк” (далі – ВАТ „Мегабанк”) звернувся до суду з вищеназваним позовом і одночасно банком подана заява про забезпечення позову.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 червня 2009 року заяву ВАТ „Мегабанк” про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно - на нежитлові приміщення першого поверху №3а, 6б, 7-11, 13-15 в літ.”А-9” загальною площею 301,5кв.м, розташовані в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В. за реєстровим №445, а також накладено арешт на його рухоме майно в межах позовних вимог. Арештоване майно передано на зберігання ВАТ „Мегабанку”.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить вказану ухвалу скасувати, вказуючи на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що позовні вимоги ВАТ „Мегабанк” стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором №336П/2007 від 14 серпня 2007року. У п.2.1 вищеназваного договору вказано, що зобов’язання ОСОБА_1 за цим договором забезпечується нерухомим майном, згідно з іпотечними договорами, а саме двома жилими квартирами, загальна вартість яких повністю складає суму заборгованості за кредитним договором, в тому числі процентів, суми штрафу та пені. Отже, позов банку вже є забезпеченим, тому будь-яких підстав, щоб дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення, у випадку задоволення позову в повному обсязі, у суду не було.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У статті 152 ЦПК України визначені види забезпечення позову. Згідно ч.3 цієї статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Постановляючи ухвалу від 05 червня 2009 року і частково задовольняючи заяву ВАТ „Мегабанк” про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно - на нежитлові приміщення першого поверху №3а, 6б, 7-11, 13-15 в літ.”А-9”, загальною площею 301,5кв.м, які розташовані в будинку АДРЕСА_1 і які належить ОСОБА_1 на праві власності, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
Однак, з таким висновком колегія суддів погодитися не може.
Як убачається з матеріалів справи, загальна сума позовних вимог на момент постановлення оскаржуваної ухвали складала – 1 179 123грн.41коп. Між тим, за договором кредиту №336П/2007 від 14.08.2007року ВАТ „Мегабанк” надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 802 950грн. Цей договір забезпечувався двома іпотечними договорами :
- №336П/2007-з від 14.08.2007р., предметом іпотеки якого є квартира №98, загальною площею 93,0кв. м, вартістю 789 400грн., що розташована у будинку АДРЕСА_2;
- №336П/2007-з-1 від 14.08.2007р., предметом іпотеки якого є квартира №99, загальною площею 75,2кв. м, вартістю 362 900грн., що розташована у будинку АДРЕСА_2.
Загальна вартість цих квартир становить - 1 152 300грн. ( 789 400грн. + 362 900грн.), що фактично прирівнюється заявленої банком загальної суми стягнення.
Як стверджував у судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, проти чого не заперечував і представник позивача, у нежитлових приміщеннях першого поверху - №3а, 6б, 7-11, 13-15 в літ.”А-9”, загальною площею 301,5кв.м, по АДРЕСА_1 розташовані - магазин і офіси. Вказані приміщення здаються ОСОБА_1 в оренду приватним підприємцям, останні займаються господарською діяльністю.
Згідно роз’яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 „ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.
Але, суд всупереч вищеназваним роз’ясненням, наклав арешт на ці нежитлові приміщення, тобто в яких проводиться господарська діяльність, обмежив права користування майном, передавши його на зберігання ВАТ „Мегабанк”.
Окрім того, матеріали справи не містять даних про загальну вартість цих нежилих приміщень. По суті суд, всупереч вимогам п.3 ст.152 ЦПК України, обрав такий вид забезпечення позову, який в десятки разів перевищує суму заявлених позивачем вимог, що є більш ніж співмірним.
Також, оскаржувана ухвала в частині накладання арешту на рухоме майно відповідача не містить конкретного переліку цього майна, що фактично робить неможливим її виконання.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд має право змінити або скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Приймаючи до уваги, що в даному випадку передбачених законом підстав для застосування засобу забезпечення позову немає, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу від 05 червня 2009 року скасувати і постановити нову ухвалу з цього питання.
Керуючись ст.ст. 307ч.2п.2, 312ч.1п.2, 314ч.1п.6, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 червня 2009 року скасувати і в задоволенні зави ВАТ „Мегабанк” про забезпечення позову відмовити.
Виділені матеріали направити до того ж суду для приєднання до справи.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий –
Судді -