Справа №22-ц-2412/2009р. Головуючий 1-ї інстанції Піддубний І.А..
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Довгаль Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – судді Овсяннікової А.І.
суддів – Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.
при секретарі – Черниш К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди , -
в с т а н о в и л а:
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просила стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди - 5 387грн.27коп., моральної шкоди - 40 000грн. і за надання юридичної допомоги - 600грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 17 жовтня 2007 року в період з 22.00. до 02.00.годин 18 жовтня 2007 року вона перебувала в житловому будинку АДРЕСА_1. Відповідач, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, побив її, причинивши тяжкі тілесні ушкодження. Від отриманих травм вона довгий час лікувалася, за свій рахунок купувала необхідні медикаменти, вартість яких становить 3 182грн.43коп. Проходила обстеження спіральної комп’ютерної томографії головного мозку в Харківській обласній клінічній лікарні, що коштувало їй 200грн., а вартість проїзду з Ізюма до Харкова й назад 84грн.94коп. Крім того, під час стаціонарного лікування вона мала потребу в посиленому вітамінізованому харчуванні й сторонньому догляді, а саме з 18.10.2007р. по 16.11.2007р. Загальна вартість продуктів харчування, придбаних у цей час, згідно приведеного в позовній заяві переліку, становить 703грн.90коп., а витрати на сторонній догляд 450грн. В результаті її побиття зробився непридатним для подальшого одягання її одяг : піджак джинсовий – 230грн., джинси – 200грн., светр в’язаний -138грн., нижня білизна на суму – 75грн., шкарпетки – 5грн., туфлі – 140грн., загальною вартістю 768грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач та її представник заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач позов не визнав, пояснивши, що не пом’ятає, щоб він бив позивачку. Винив себе лише в тому, що все відбувалося у нього в будинку.
Рішенням Ізюмського міськрайсуду Харківської області від 12 березня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки – 4 937грн., моральна шкода – 10 000грн., юридична допомога – 600грн., а всього 15 537грн. 27коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в позові в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду на підставі п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України зміні, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що згідно постанови СВ Ізюмського МВ ГУМВС України в Харківській області від 03 червня 2008 року кримінальна справа за ст.121ч.1 КК України у відношенні ОСОБА_1 припинена на підставі ч.1ст.18, ч.2 ст.19 КК України, п.2 ст.6 КПК України – за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки на момент його вчинення він знаходився у тимчасовому хворому психічному стані, при якому не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.44-45).
Із тексту вищезазначеної постанови убачається, що ОСОБА_1 18 жовтня 2007 року, приблизно в 00.30год., будучи в стані алкогольного сп’яніння, у будинку АДРЕСА_1, в ході сварки з ОСОБА_2, наніс останній безліч ударів руками і ногами в різні частини тіла, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження.
Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 січня 2009 року відмовлено у застосуванні до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру, з урахуванням висновку повторної, стаціонарної судово-психіатричної експертизи №138 від 14 квітня 2008 року, проведеної Київським міським центром судово-психіатричної експертизи (а.с.96-97, 101-108).
Відповідно до положень ч.1 ст.1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка на момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 сам довів себе до стану алкогольного сп’яніння, оскільки протягом усього дня - 17 жовтня 2007 року зловживав спиртними напоями, спочатку з друзями пив горілку та пиво, а потім у вечорі разом з ОСОБА_2, яку сам позвав до себе в будинок, вживали самогон.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
З урахуванням обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку, що шкода відповідачем повинна відшкодовуватися на загальних підставах.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно наданої медичної документації, ОСОБА_2, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, спочатку знаходилася з 18.10.2007р. до 20.10.2007р. на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та реанімації Ізюмської центральної міської лікарні, а потім переведена для подальшого лікування в травматологічне відділення, де знаходилася до 16.11.2007року (а.с.8-9).
Розмір витрат на ліки, лікування визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Позивачкою надані суду докази в частині витрат, понесених нею на придбання ліків, відповідно до переліку призначених їй ліків та медикаментів. Загальна сума вартості придбаних ліків, згідно наданих квитанцій становить - 3 182грн.43коп. (а.с.10-35).
Колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині задоволення цих вимог позивача.
Між тим, доказів на підтвердження вартості обстеження спіральної комп’ютерної томографії головного мозку в Харківській обласній клінічній лікарні, позивачкою суду не надано. Замість цього, матеріали справи містять квитанцію №099045 від 12.11.2007року про внесення ОСОБА_2 у благодійний фонд „СПАС” в якості добровільного пожертвування - 200грн. (а.с. 36).
Отже, вказана сума відшкодуванню не підлягає, оскільки такі кошти вносяться не в примусовому, а в добровільному порядку.
Крім того, стягуючи вартість проїзду на рейсовому автобусі, згідно наданих чотирьох квитанцій - двох квитанції на суму 15грн.22коп. кожна на проїзд від м. Ізюму до м. Харкова та двох квитанції на суму 26грн.25коп. кожна на проїзд з м. Харкова до м. Ізюму, суд не навів у рішенні обґрунтувань чому стягується вартість проїзду на двох осіб туди й назад в один день, та в чому полягає різниця у вартості проїзду (зокрема, у комфортабельності класу марки автобуса, який перевозить пасажирів). Таким чином, позивачкою не надано відповідних доказів на підтвердження того, що вартість проїзду на рейсовому автобусі становить певну або різну грошову суму.
За таких обставин, підстав для стягнення вартості проїзду не було.
Згідно роз’яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди” (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року №7, від 30 вересня 1994 року №11, від 25 травня 1998 року №14 та від 24 жовтня 2003 року №9), якщо потерпілому у зв’язку з ушкодженням здоров’я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч.4 ст.34 Закону України №1105-ХІV. Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду, на підставі ст.455 ЦК України. (в редакції ЦК 1963 року).
При вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що :
а). компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК (у відповідних випадках – судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.
Матеріали справи містять лише припис до довідки про перелік призначених ліків завідуючого травматологічним відділенням Ізюмської центральної міської лікарні, в якому зазначається, що ОСОБА_2 потребувала додаткового вітамінізованого харчування з 18 жовтня по 16 листопада 2007 року (а.с.10-11).
Оскільки по справі не було проведено судово-медичної експертизи, яка б визначала на протязі якого часу потребувала ОСОБА_2 додаткове харчування, які саме продукти харчування їй були потрібні для поновлення стану здоров’я, то підстав для задоволення позовних вимог в цій частині на момент розгляду справи не малося.
Законних підстав для стягнення вартості усього одягу, в якому була одягнута ОСОБА_2 в момент спричинення їй тілесних ушкоджень, також не малося, оскільки ніяких доказів на підтвердження цих обставин, зокрема, що одяг прийшов у повну непридатність, позивачкою не надано, хоча відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України це є її обов’язком.
Також колегія суддів вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди значно завищений та не відповідає душевним та фізичним стражданням, які ОСОБА_2 перенесла у зв’язку з ушкодженням її здоров’я. При визначення розміру немайнової шкоди судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачка разом з відповідачем вживала спиртні напої та добровільно, у стані сп’яніння, залишалася у нього в будинку на ніч, де пізніше й відбулося побиття. З урахуванням цих обставин, колегія суддів зменшує розмір моральної шкоди з 10 000грн. до 4 000грн.
Оскільки позивач не надала належні докази на підтвердження понесених нею витрат , а саме вартості : обстеження спіральної комп’ютерної томографії головного мозку 200грн., полівітамінізованого харчування – 703грн.90коп., непридатності одягу - 768грн.00коп., проїзду на рейсовому автобусі - 82грн.94коп., тому в цій частині позовних вимог їй слід відмовити, а суму стягнутої матеріальної шкоди зменшити з 4 937грн.27коп. до 3 182грн.43коп.
В решті вимог, а саме у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 450грн. за сторонній догляд та в задоволенні вимог про стягнення юридичної допомоги 600грн., рішення є правильним.
Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 становить – 7 782грн.43коп. (3 182грн.43коп. матеріальна шкода + 4 000грн. моральна шкода + 600грн. юридична допомога = 7 182грн.43коп.). Отже, необхідно зменшити загальну суму стягнення з 15 537грн.27коп. до 7 782грн.43коп.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 307ч.1п.2, 309ч.1п.2, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія судів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2009 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість : вітамінізованого харчування і одягу на суму - 1471грн.90коп., проїзду - 82грн.94коп., за проходження спіральної комп’ютерної томографії головного мозку - 200грн. скасувати і в цій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. В частині відшкодування моральної шкоди розмір стягнення зменшити з 10 000грн. до 4 000грн. В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий –
Судді -