КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Справа№ 910/7613/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мартюк А.І.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Степанець О.В.

від позивача - Славський М.Г., довіреність №3369/18 від 19.12.2016 року,

від відповідача - Сергутін В.А., довіреність №02/661-68 від 03.01.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року

у справі №910/7613/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 99000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" подала до господарського суду міста Києва позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 99000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року у справі №910/7613/17 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" страхове відшкодування в розмірі 99000,00 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року у справі №910/7613/17 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 66479,87 грн. страхового відшкодування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не звернув увагу на те, що стягнення страхового відшкодування мало здійснюватись з урахуванням коефіцієнту зносу встановленого консультацією №34-R/31/4 від 25.04.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року колегією суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Руденко М.А., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 01.08.2017 року.

У зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці здійснити розгляд справи у визначеному складі неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, автоматизованою системою здійснено заміну судді Руденко М.А. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано відповідний протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" у справі №910/7613/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року у справі №910/7613/17 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), судді: Мартюк А.І., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 20.09.2017 року.

В судове засіданні 20.09.2017 року з`явився представник відповідача, надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 14.04.2016 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_6 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 9262а6чра, відповідно до якого застраховано автомобіль Toyota, д.н.НОМЕР_1. (а.с. 16-18).

У відповідності зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (аналогічні приписи також містяться у п. 3 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про страхування").

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно розгорнутої довідки №3016292426805852 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 29-30), сформованої управлінням патрульної поліції у м. Бориспіль, 12.10.2016 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Toyota, д.н.НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7 та автомобіля марки Geely, д.н. НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_8.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 359/8822/16-п від 14.11.2016 року зазначено, що ОСОБА_8 визнано винним у правопорушенні, яке передбачене ст. 124 КУпАП. (а.с. 31-32).

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В матеріалах справи наявне повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 12.10.2016 року відповідно до якої страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с. 33-35).

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до звіту № 342 про оцінку автомобіля від 04.11.2016 року, вартість відновлювального ремонту становить 131 730, 86 грн. (а.с. 36-43). При цьому, у вказаному звіті зазначено, що коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля Toyota Venza реєстраційний номер НОМЕР_1 складає: Ез = 0. (а.с. 42).

Місцевим господарським судом також встановлено, що відповідно до рахунку №00000006288 від 03.11.2016 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Venza реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена ремонтним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "Автогор" у розмірі 132 527, 29 грн. (а.с. 69)

Згідно із складеним позивачем страховим актом №АХА2176542 від 11.11.2016 року, вартість відновлювального ремонту Toyota Venza реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП склала 119 983, 29 грн. (а.с. 71).

На підставі вищевикладеного позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив на розрахунковий рахунок СТО, яка здійснювала ремонт транспортного засобу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогор" суму страхового відшкодування у розмірі 119 983, 29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №281970 від 14.11.2016 року. (а.с. 72).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма закріплена і у ст. 993 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування у сумі 119 983, 29 грн., набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як вже зазначалось вище, відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 359/8822/16-п від 14.11.2016 року винною особою, яка керувала транспортним засобом марки Geely, д.н. НОМЕР_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, визнано ОСОБА_8.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №7717924 (а.с. 87) цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Geely, д.н. НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - ОСОБА_8 у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №7717924 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 200 000, 00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн.; франшиза - 1 000,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки Geely, д.н. НОМЕР_2.

Позивач направив претензію № ЕЛ_2110 від 21.02.2017 року до відповідача з проханням відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну в результаті ДТП. (а.с. 13-14). Докази отримання вказаної претензії відповідачем наявні у матеріалах справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення №0305608237513. (а.с. 15).

Втім, відповідач претензію позивача залишив без задоволення, з огляду на що позивач звернувся з даним позовом.

Поряд з цим, слід зазначати, що відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останнім страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова від 28.08.2012 р. у справі №23/279).

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідач посилається на відсутність підстав для стягнення з нього суми страхового відшкодування, виплаченого позивачем його страхувальнику, оскільки розрахунок цієї суми було здійснено позивачем без застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Проте вказані посилання є безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. При стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395). Відповідно до п.4 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п.4.4 Методики.

Необхідною умовою для відшкодування матеріального збитку особою, відповідальною за заподіяний збиток на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є наявність оцінки завданої шкоди, проведеної у встановленому законом порядку.

Матеріали справи містять докази розрахунку вартості витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля Toyota Venza реєстраційний номер НОМЕР_1, суб'єкта оціночної діяльності, який має відповідний сертифікат, на підставі якої суд має можливість встановити їх відповідність п.4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Колегія суддів враховує той факт, що відповідно до п.7.38 Методики коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу 2012 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП (12.10.2016 р.) строк його експлуатації не перевищував навіть 5 років. (рік випуску, згідно з п.5. Договору, є 2012).

У п. 7.38 Методики встановлено, що значення Е З приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39. Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Втім, у наявному в матеріалах справи звіті про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ відсутні будь-які посилання на те, що предмет дослідження, а саме автомобіль Toyota Venza реєстраційний номер НОМЕР_1 має застереження визначені у п. 7.3.9 Методики.

У відповідності до п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ( в редакції від 08.01.2012р.) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

-у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Крім того, матеріали справи містять експертний висновок/калькуляцію, яка складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, рекомендованої п.59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.(а.с.46-51).

Дійсно, нормою ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виплати стразового відшкодування) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 119 983, 29 грн. (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже, з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому у відповідача відсутні правові підстави перекладати на позивача свої обов'язки, як страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, вказаним Законом України не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. З положень згаданого Закону вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.

Надана відповідачем консультація №34-R/31/4 від 25.04.2017 року (а.с. 118-123) колегією суддів не береться до уваги, оскільки у вказаній консультації вказано, що термін експлуатацію транспортного засобу Toyota Venza реєстраційний номер НОМЕР_1 складає близько 5, 32 років на дату консультації, що не може братися до уваги тому, що на дату скоєння ДТП (12.10.2016 р.) термін експлуатацію транспортного засобу Toyota Venza реєстраційний номер НОМЕР_1 складав до 5 років, а саме 4,7.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що з врахуванням положень ч.1 ст.990 ЦК України та ст.ст.25,26 Закону України "Про страхування", колегія зазначає, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Наведеним повністю спростовується доводи апеляційної скарги про недоведеність розміру збитків.

Одночасно, колегія суддів також звертає увагу, що Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом першої інстанції надана правова оцінка наявних у матеріалах справі первинних документах у їх сукупності, зокрема, страховий акт №АХА2176542 (а.с.71) та платіжне доручення №281970 від 14.11.2016 року (а.с.72), які надані позивачем в підтвердження оплати ремонтній організації вартості робіт по відновленню автомобіля, пошкодженого в ДТП. Разом з тим, місцевим судом встановлено, те що позивачем, як страховиком за договором добровільного страхування наземного транспорту, виплачено страхове відшкодування особі (виконавцю послуг), що здійснювала відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, в розмірі, визначеному відповідно до виставленого нею рахунку.

Тому визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota Venza реєстраційний номер НОМЕР_1, без урахування коефіцієнту фізичного зносу є правомірним, а доводи відповідача про необхідність зменшення суми страхового відшкодування на такий коефіцієнт є безпідставними.

Однак, згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля Geely, д.н. НОМЕР_2, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota Venza реєстраційний номер НОМЕР_1, при цьому, в межах суми, що перейшла до позивача в порядку регресу в зв'язку із виплатою страхового відшкодування за мінусом франшизи.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7717924 розмір франшизи складає 1 000 грн. 00 коп., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 87).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір франшизи, і становить 99 000, 00 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 99 000, 00 грн. підлягають задоволенню з врахуванням ліміту розміру страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 100 000, 00 грн. та франшизи у розмірі 1 000, 00 грн.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року у справі № 910/7613/17 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року у справі № 910/7613/17 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 910/7613/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.І. Мартюк

М.Г. Чорногуз