Апеляційний суд Полтавської області

Справа-11-1212\2006 року                                        Головуюча у 1-й інстанції Усенко Т.І.

Категорія: ч.4 ст. 187 КК України                                                    Доповідач Кисіль А.М

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у кримінальних спра­вах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого Куліша В.М.

суддів Кисіля A.M., Захожая О.І.

з участю прокурора Расюка В.В.

засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляційним поданням старшого помічника прокурора м. Кременчука з внесе­ними змінами, адвоката ОСОБА_9 у інтересах засудженого ОСОБА_1., та ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_2 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 червня 2006 ро­ку.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,

українця, громадянина України, освіта середня, не судимого, непрацюючо

го, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,-за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст. 121 ч.2 КК України до 9 років позбавлення волі, за ст. 187 ч.4 КК України до 10 років позбавлення волі. На підставі ч.І ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визна­чено покарання шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 11 років позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродже нця м. Кременчука, українця, громадянина України, освіта неповна серед ня, не судимого, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_2,-засуджено за ст. 187 ч.І КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст. 128 КК України - 2 роки обмеження волі, за ч.2 ст. 121   КК України - 9 років позбав­лення волі, за ст. 187 ч.4 КК України -10 років позбавлення волі.На підставі ч.І ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання шля­хом часткового складання призначених покарань у вигляді 11 років позбавлення волі.

 

 

Стягнуто у солідарному порядку моральну шкоду із ОСОБА_1 і ОСОБА_2на користь ОСОБА_3

Також стягнуто із ОСОБА_2 на користь Автозаводського райфінвіділу м. Кременчука Полтавської області 364 грн. 80 коп. та 68 грн. 65 коп. за ліку­вання потерпілого ОСОБА_4.

За вироком суду їх визнано винним у тому, що 2 лютого 2001 року близько 19 год. ОСОБА_2, зустрівши по вул. Крупській у м. Кременчуці Полтавської області потерпілого ОСОБА_4 і з метою заволодіння його майном напав на нього і наніс удар кулаком у ділянку грудної клітини. Від чого ОСОБА_4. упав, ударившись при цьому головою об тверде покриття асфальту, отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, що викликали забій головного мозку, крововиливу під тверду мозкову оболонку лівої гемісфери, рани потиличної ділянки голови, синців обличчя, які у сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для жит­тя у момент заподіяння.

Після чого ОСОБА_2, оглянув його кишені верхнього одягу, звідки забрав кошти у сумі 10 грн., годинник вартістю 5 грн., а також велосипед «Україна» -120 грн., а всього ОСОБА_2 незаконно заволодів майном та грошима потерпі­лого ОСОБА_4. на суму 135 грн.

У березні 2003 року близько 21 год. ОСОБА_1 з метою вчинення крадіжки чужого майна проник до майстерні по вул. Олександрійській, бум. Кременчуці, де викрав шліфувальну машину виробництва «Метабо» вартістю 1200 грн., яка належала потерпілому ОСОБА_5, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду.

5 червня 2003 року о 23 год. 30 хв. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, пе­ребуваючи у стані алкогольного сп'яніння у приміщенні кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_4», яке розташоване АДРЕСА_3, зустріли там потерпілого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у якого під час су­місного розлиття спиртних напоїв помітили гроші і у них обох виник намір ни­ми заволодіти .

З цією метою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою домовленістю між собою розподіливши ролі, спровокували сварку із ОСОБА_6., щоб той ви­йшов на вулицю, і коли потерпілий їх покинув, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 наздо­гнавши ОСОБА_6 на вулиці, напали на нього, збили з ніг і стали вдвох на­носити чисельні удари кулаками рук і ногами по тілу, а також, застосовуючи камінь нанесли ним удари у ділянку голови і тулуба. Коли потерпілий ОСОБА_6перестав чинити опір, ОСОБА_1, діючи узгоджено з ОСОБА_2, став оглядати кишені одягу ОСОБА_6, і заволоділи коштами у сумі 18 грн., карт­кою «МТ-Банку» вартістю ЗО грн. із залишком на рахунку коштів 0,39 коп., за­брали 2 пачки цигарок : «Отаман» вартістю 0,95 грн. і «Бонд», -1 грн. 85 коп., а всього на суму 51 грн. 19 коп., при цьому ОСОБА_2 ще викрав пляжні тапочки потерпілого. Викрадені кошти поділили між собою.

Згідно заключения судово-медичної експертизи ОСОБА_6. були нанесе­ні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, що викликало переломи кісток склепіння і основи черепа, крововиливу під тверду і м'яку оболонки мозку і мо­зочка, у шлунки й у речовину головного мозку, у м'які покрови голови, що утворилися від багато разової дії тупих предметів, з обмеженою поверхнею, що діяли зі значною силою, а 6 червня 2003 року в лікарні від отриманих тілесних ушкоджень наступила смерть ОСОБА_6

На вирок суду старшим помічником прокурора м. Кременчука подано апе­ляційне подання з внесеними змінами де вказується, що не оспорюючи кваліфі­кацію дій, вважає, що суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_2 за ст. 128 КК України в ред. 2001 року- обмеження волі, незаконно. Також у опи­совій частині вироку суд безпідставно зазначив, що ОСОБА_2 вчинив розбій по­вторно, а також суд не призначив обом засудженим додаткове покарання у виді конфіскації майна. Просить змінити вирок суду та призначити ОСОБА_2 пока­рання за ст. 128 КК України із застосуванням ст. 100 КК України - 120 годин громадських робіт, та застосувати ст. 69 КК України і вказати призначене пока­рання за ст. 187ч.4 КК України ,- без конфіскації майна, а за сукупністю злочи­нів залишити покарання визначеного судом першої інстанції. Крім цього, про­сить вказати пом'якшуючими обставинами щодо ОСОБА_2- вчинення злочину особою у неповнолітньому віці.

В апеляції адвоката ОСОБА_9 у інтересах засудженого ОСОБА_1.і в апеляції останнього вказується на суворість вироку і невірну кваліфіка­цію дій його підзахисного за ч.4 ст. 187 КК України, так як вважає, що під час заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_1забрав лише тапочки у потерпілого, коли той був у непритомному стані, тому дії ці просить перекваліфікувати на ст. 185 ч.2 КК України, як крадіжка чужого майна.

ОСОБА_2 також не погодився із вироком суду і зазначив у апеляції, що його вина за ч.2 ст. 121 КК України не доведена, так як не встановлено матеріа­лами справи від яких саме тілесних ушкоджень помер потерпілий, і ким саме вони були нанесені. Попередньої змови на заволодіння майном потерпілого у них не було. Стверджує, що він захищав потерпілого і лише два рази завдав йо­му ударів. Ініціатором сварки між ними і потерпілим вважає ОСОБА_1. Про­сить змінити вирок суду і перекваліфікувати його дії із ст.121ч.2 КК України на ч.2 ст. 296 КК України, як хуліганство і виправдати його за ч.4 ст. 187 КК Укра­їни, призначивши більш м'яке покарання.

Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи викладені у апеляційному подання прокурора та у апеляціях адвоката та засуджених, заслухавши ОСОБА_1., який просить повернути справу на новий судовий розгляд та ОСОБА_2,який підтримує свою апеляцію, міркування прокурора про необхідність зміни вироку суду, та залишення апеляції інших учасників судового розгляду без задоволення, дослідивши надіслані заперечення потерпілої про необхідність залишення вироку суду без змін, колегія суддів вважає, що апеляційне подання прокурора з внесеними змінами підлягає до повного задоволення, а ОСОБА_2 і ОСОБА_1. та його адвоката до часткового задоволення, за таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні вказаних у вироку суду злочинів, є обґрунтованими.

Доводи у апеляційних скаргах адвоката і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що їх дії невірно кваліфіковано за ст.187ч.4 і ч.2 ст. 121 КК України і з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, позба­влені підстав.

Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимоги ст.22 КПК України, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом відповідають фа­ктичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.

І, зокрема, винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вчинений розбійний напад на потерпілого та спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6., від яких той помер, підтверджується у сукупності наведеними у вироку доказами .

Так, із показань самого ОСОБА_1. у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_6. він разом з ОСОБА_2 попередньо домовившись, завдавав удари кулаком у ділянку голови, а ОСОБА_2 ще і ногами по тілу потерпілого.

ОСОБА_2 у судовому засіданні і в апеляції стверджує, що ОСОБА_1 був ініціатором нападу на ОСОБА_6, запропонував йому заволодіти грошима потерпілого, хоча він не бажав ними заволодівати, не заперечує, що двічі ударив ОСОБА_6 по обличчю, після цих ударів той із землі уже не піднімався. ОСОБА_2 продовжував завдавати удари ОСОБА_6. ногами по тілу і мав намір зарізати потерпілого, завдавав ударів і .каменем по голові, роздягав його і на­магався підпалити, про що свідчать виявлені під час огляду сліди опіків на тілі ОСОБА_6

Незважаючи на часткове визнання вини, заперечення фактичних обставин справи і часткове перекладення вини один на одного, незаконні дії засуджених за ст.187ч.4,121ч.2 КК України по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_6 підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_21, який у складі групи працівни­ків швидкої допомоги о 5 год. ранку виїздив на місце виявлення потерпілого, який був із ознаками побиття , без одягу, на грудях були сліди опіків.

Допитана свідок ОСОБА_10 підтвердила у суді, що ОСОБА_1 у той ве­чір двічі звертався до неї за ножем, але вона йому його не надала, що свідчить про намагання засудженим застосувати ножа під час побиття потерпілого. Ці дані співпадають із показаннями засудженого ОСОБА_2, який також підтвердив їх.

Під час перевірки показань ОСОБА_1, свідок ОСОБА_11 і ОСОБА_12 під­твердили суду, що під час проведення відтворення обстановки і обставин вчи­нених дій   засуджений ОСОБА_1 добровільно розповідав про те, що потерпілий намагався   від  них  втекти,   але   вони вдвох   його   наздоганяли   і   завдавали ударів руками, ногами, а також каменем по тілу і у ділянку голови.

Згідно акту судово-медичного обстеження №485 від 16 липня 2003 року трупа ОСОБА_6, (Т.2 а.с. 50-55) висновку експерта № 485 /1 від 19 липня 2003 року ( Т.2 а.с.59-61), - смерть ОСОБА_6 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка викликана багатооскольчатими переломами кіс­ток склепіння і основи черепа, крововиливи під тверду і м'яку мозкові оболонки головного мозку і мозочка, у шлунки й речовину головного мозку( Т.2 а.с.59-61).

Судово-медичний експерт ОСОБА_13  повністю підтвердив свої виснов­ки на досудовому слідстві і спростував твердження апелянтів, що ними завдано лише декілька ударів потерпілому ОСОБА_6., що суперечать висновкам як по кількості ударів, так як їх було виявлено набагато більше, їх локалізація і механізм утворення свідчить про те, що удари завдавали декілька чоловік а не одна особа, як це стверджує ОСОБА_2 у своїй апеляції. При цьому тяжкі тілесні ушкодження могли утворитися, як від нанесення ударів руками, так і ногами чи каменю і розмежувати такі тілесні ушкодження неможливо. Вказав, що під час відтворення обстановки і обставин події злочину ОСОБА_2 і ОСОБА_1добровільно розповідали та вказували, що саме вони наносили тілесні ушкодження потерпі­лому, це у цілому співпало із висновком судово-медичної експертизи, яка до ре­чі проводилася набагато пізніше. Ними обома вірно вказано механізм утворення тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_14 підтвердив суду, що ОСОБА_1 під час досудово­го слідства розповідав про камінь, яким спричиняв удари потерпілому ОСОБА_6. Допитані ним свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_17 також підтверджували, що до них у той вечір приходив ОСОБА_1 зі слідами крові на одежі та черевиках, останній ці обставини не заперечував.

Показання засуджених даних під час досудового слідства співпадає із да­ними викладеними у протоколі огляду місця вчинення нападу на потерпілого від 6 червня 2003 року та фототаблиць до нього ( Т. 1 а.с.3-9) , де виявлено слі­ди схожі на кров, фрагменти обгорілої одежі та годинник, пачки від цигарок, плавки, ключі, тощо.

Розпискою про повернення ОСОБА_15 ключів, які належали його зятеві ОСОБА_6. ( ТІ.а.с. 10)

При огляді одягу, що належав потерпілому виявлено сліди дії вогню (Т.1   а.с. 11) , що підтверджує показання ОСОБА_2 про намагання ОСОБА_1 підпа­лити одяг ОСОБА_6.

Під час огляду домоволодіння по вул.АДРЕСА_1 від 10 червня 2003 року свідок ОСОБА_16 видала одежу належну її сину ОСОБА_1, у тому числі туфлі, чоловічі штани із слідами бурого кольору схожого на кров. (Т.1. а.с. 16)

 

 Про учать у нападі на потерпілого з боку ОСОБА_2 свідчить і наявність ви­лучених у того пляжних тапочок, що належали   ОСОБА_6. від 17 серпня 2003 року,(Т.1 а.с. 19-20)

Також судом були дослідженні показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 від 10 червня 2003 року, (Т.З а.с.224-228) згідно яких ті вказували, що у ніч із 5 на 6 червня 2003 року до них приходив ОСОБА_1 і вони бачили у нього на штанях, туфлях та руках сліди крові, у засудженого було портмоне ко­ричневого кольору де лежала карточка МТ « Банку», при цьому ОСОБА_1їм пояс­нював, що з кимось побився, і дослівно заявив, що « тій особі лікарня забезпе­чена». ОСОБА_18 підтвердила, що пропуск на ім'я потерпілого ОСОБА_6 бачила у той вечір у портмоне, що було у ОСОБА_1.( Т.1 а.с. 31-32) Ці дані свідчать про те, що ОСОБА_1разом із ОСОБА_2 заволоділи майном потерпілого і побили його від чого той помер.

Під час досудового слідства ОСОБА_1не заперечував свою причетність до вчинення цього злочину разом із ОСОБА_2 про що неодноразово підтверджував це у своїх поясненнях (Т.1 а.с. 53), вказував, що тілесні ушкодження потерпіло­му він завдавав разом з ОСОБА_2., особисто двічі бив каменем потерпілого по голові, підпалив одежу останнього, знімав із нього штани та білизну з метою забрати їх собі, у цей час рядом знаходився і ОСОБА_2. Крім того, в штанях він знайшов портмоне коричневого кольору, 2 пачки цигарок «Бонд» і «Ота­ман», пропуск, карточку «МТ-банка», гроші близько 18 грн., з яких 8 грн. він передав ОСОБА_2., а собі забрав решту, тапочки також забрав ОСОБА_2 . Крім того, вказував, що після вчинення нападу заходив до знайомих АДРЕСА_4, щоб вимитися від слідів крові. На слідуючий день, дізнавшись про смерть хлопця, якого побили, домовилися з ОСОБА_2 про свої дії не роз­повідати, а вигадати історію з причетністю циган до цих дій, вказав, що порт­моне і карточку банку викинули. (Т.1 а.с. 53)

Ці його показання у сукупності підтверджуються іншими даними матері­алами справи, а саме, під час огляду місця пригоди був виявлений потерпілий у роздягненому стані, знайдені інші сліди на які вказували ОСОБА_1та ОСОБА_2 під час досудового слідства, що свідчило про їх правдивість і суд першої інстанції обґрунтовано їх взяв до уваги і поклав у основу вироку.

Під час проведення відтворення обставин злочину від 22 червня 2003 року, ОСОБА_1 вказав місце, де він наздогнав потерпілого і почав його бити, показав як саме наносив удари ногою у ділянку тулуба, голови, показав місце розташування каменю і як саме ним завдавав ударів, вказав, що намагався під­палювати одежу потерпілого, пояснював, що били з ОСОБА_2 вдвох, наносячи удари ногами по тулубу і голові. (Т.1 а.с. 54-58, 64)

Ці показання узгоджуються із даними висновками судово-медичних екс­пертиз, тому суд першої інстанції вірно відхилив доводи засуджених про не­причетність до спричинення таких тілесних ушкоджень ОСОБА_6., і ніби-то вони не мали наміру заволодіти чужим майном, що спростовується вище наве­деними даними .

ОСОБА_2 під час досудового слідства стверджував, що завдавали уда­рів потерпілому разом із ОСОБА_1 руками і ногами, нанесли кожний по 10-15 ударів, а коли потерпілий впав на спину, нанесли ще кожний по 5 ударів. Після цього, ОСОБА_1 обшукав кармани потерпілого і знайшов там цигарки, карточку банку, гроші. Він забрав Собі сині шльопанці потерпілого і під час за­тримання він у них був взутий, підтвердив той факт, що грошима поділилися, портмоне, цигарки і карточку забрав собі ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 99-100) Ці пока­зання в цілому узгоджувалися із показаннями ОСОБА_1 , що свідчить про їх домо­вленість на вчинення розбійного нападу на потерпілого та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що потягло смерть потерпілого. (Т.1 а.с. 106-108)

Під час проведення очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від 30 жовтня 2003 року, ОСОБА_2 вказував, що саме ОСОБА_1 запропонував йо­му побити ОСОБА_6 і забрати у нього гроші, на що він погодився і при цьому першим почав бійку із потерпілим, а він до нього приєднався, ОСОБА_1 завдавав ударів і ногою у ділянку голови і каменем по голові. Ці показання ОСОБА_1 частково підтвердив, вказавши, що забрав портмоне та 2 пачки ци­гарок у потерпілого, наполягав на тому, що потерпілого також бив і ОСОБА_2 ногою в обличчя. (Т.1 а.с. 147-155)

Згідно висновків експертизи № 485/2 , №485/3 від 22 липня 2003 року, показання підозрюваних ОСОБА_19 та ОСОБА_2, дані ними в в ході відтво­рення обстановки і обставин злочину, у частині механізму нанесення тілесних ушкоджень, не вступають у протиріччя з об'єктивними даними одержаними при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6, але в частині кількості нанесених ударів, вступають у протиріччя, так як на трупі були виявлені тілесні ушкодження, які утворилися в результаті неодноразової дії тупих предметів ( Т.2а.с.67,73)

Відповідно до висновку експертизи №334 від 18 липня 2003 року (Т.2 а.с.89-92), на штанах та черевиках, які належать ОСОБА_1 і які подані для дослі­дження, знайдена кров людини, де виявлений антиген А і ці сліди крові можуть походити від ОСОБА_6, походження цих слідів від ОСОБА_1 виключаєть­ся ( Т.2а.с.89-92), що свідчить про участь у бійці і засудженого ОСОБА_1.

Згідно довідки МТ-Банку - картка та залишок коштів на картковому раху­нку належать ОСОБА_6.( Т.2 а.с. 194)

У сукупності вище зазначеного, колегія мотивуючи висновки про вин­ність засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на їх показання, які ті давали у стадії досудово­го слідства, де фактично визнали свою винність у нападі з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпі­лому від яких настала його смерть. Ними в деталях було дано пояснення слід­чим органам про раніше невідомі обставини його вчинення.

При цьому вказували на деталі, які могли бути відомі лише особам, які причетні до цього злочину, а також про мотиви, які спонукали їх це зробити, де­тально навели свою роль у вчиненні цього злочину, що знайшло своє підтвер­дження в ході досудового і судового слідства.

Перекваліфіковувати дії засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. із ст. 121 ч.2 КК України на менш сувору немає підстав, так як вони спричинили уми сно тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6;, небезпечні для життя в момент заподіяння, групою осіб, що потягло його смерть.

Вірно кваліфіковано і дії ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за ст. 187 ч.4 КК України, так як вони вчинили напад на ОСОБА_6 з метою заволодіння чу­жим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та попе­редньою змовою групою осіб.

Разом з тим суд незаконно зазначив щодо ОСОБА_2 кваліфікуючу озна­ку, повторність. Апеляційне подання прокурора у частині уточнення кваліфі­куючої ознаки підлягає до задоволення, так як згідно ст. 187ч.2 КК України та­кої кваліфікуючої ознаки як повторність немає, а тому слід вважати її іншою, -вчинення ОСОБА_2 розбійного нападу, який раніше вчинив розбійний на­пад.

Доводи апелянтів, що вони не вчиняли злочини, передбачені ст. 121 ч.2 та ст. 187 ч.4 КК України колегія суддів не приймає, так як вони не ґрунтуються на матеріалах справи. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 давали спочатку детальні, визнавальні показання, в умовах які виключали будь який вплив на них з боку слідчих органів.

По справі не встановлено даних, які б свідчили про одержання органами досудового слідства від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 показань обманним шляхом чи будь-яким іншим протиправним способом, хоча у апеляції на це апелянти не вказу­ють. Суд першої інстанції заяву ОСОБА_1 щодо незаконних методів слідства пе­ревіряв і вони не підтвердилися.

Доводи адвоката і у інтересах ОСОБА_1 і його самого про необхідність перекваліфікації його дій із ст. 187ч.4 КК України на ст. 185 КК України є не-вмотивованими і такими, що не відповідають матеріалам справи, а тому не мо­жуть бути задоволені.

Підстав для скасування вироку суду і направлення справи на. додаткове досудове слідство чи новий судовий розгляд про що у судовому засіданні про­сив Вушак, колегія суддів не знаходить за вище наведених мотивів.

Щодо міри покарання, то суд першої інстанції не звернув уваги, що ОСОБА_2 на час вчинення першого злочину (2.02.2001 року) був неповнолітнім, а тому застосовуючи покарання за ст. 128 КК України суд не дотримався вимог ст. 61 КК України, якою заборонено призначати покарання неповнолітньому у виді обмеження волі, а тому в цій частині апеляційне подання прокурора і апе­ляція ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а вирок суду зміні у цій частині з пом'якшенням покарання.

Також суд першої інстанції не вирішив питання щодо можливого застосу­вання додаткового покарання ,- конфіскацію майна за ч.4 ст. 187 КК України, яка передбачена санкцією цієї статті. За таких підстав апеляційне подання про­курора також підлягає до задоволення і згідно ст. 69 КК України, враховуючи обставини справи, осіб засуджених, відсутність у них такого майна, та обстави­ни справи, що пом'якшують їх покарання , то можливо додаткове покарання не застосовувати.

 

 

У іншій частині за сукупністю злочинів колегія суддів вважає, що підстави для пом'якшення покарання, як ОСОБА_1 і ОСОБА_2 немає, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винних, думку потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_4., та конкретні обставини справи, вірно прийшов до висновку за необхідне визнати обставиною, що обтяжує покарання -вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння та пом'якшуючі обставини -часткове відшкодування шкоди потерпілій, а колегія суддів визнає, що ОСОБА_2 вчинив один із злочинів ще і у період коли був неповнолітнім. У відповідності із вимогами ст. 65 КК України суд першої інстанції призначив остаточне покаран­ня засудженим необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

За таких підстав апеляція засудженого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і його адвоката підлягає частковому задоволенню а прокурора повному задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.366,365 КПК України колегія суд­дів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської об­ласті ,-

УХВАЛИЛА:

апеляційне подання старшого помічника прокурора м. Кременчука з вне­сеними змінами задовольнити повністю, апеляцію ОСОБА_2, і адвоката ОСОБА_9 у інтересах засудженого ОСОБА_1 та останнього ,- частково, вирок Крюківського районного суду м. Кре­менчука від 23 червня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити , призначити йому покарання за ст. 128 КК України із застосуванням ст Л 00 КК України - 120 годин громадських робіт, за ст.187ч.4 КК України із застосуван­ням ст. 69 КК України стосовно, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1. на 10 років позбавлення волі кожного без конфіскації майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст.70ч.1 КК України шляхом часткового складання покарань визначе­них судом першої інстанції вважати їх обох засудженими - до покарання у виді 11 років позбавлення волі без конфіскації майна, як вирішив суд першої інстан­ції, а також уточнити кваліфікуючу ознаку відносно ОСОБА_2 за ст. 187ч.4 КК України, - вчинення особою розбою, яка раніше вчинила розбій. У іншій ча­стині цей вирок суду відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін.

В порядку ст. З 65 КПК України запропонувати Крюківському районному суду м. Кременчука уточнити строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1

СУДДІ: