Справа № 11-1237 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції
Категорія справи - ст. 365 ч.2 КК Педяш С. І.
Доповідач Павленко В. П.
УХВАЛА
Іменем України
2006 року листопада місяця 15 дня. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Куліша В. М. суддів : Віщика В. М., Павленка В. П. з участю прокурора - Расюка В. В. адвоката ОСОБА_11 засудженихОСОБА_1, ОСОБА_2 потерпілого ОСОБА_3. представника потерпілого - ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляціями прокурора Чорнухинського району Полтавської області, потерпілого ОСОБА_3. та засудженого ОСОБА_2 на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Нова Діброва Чорнухинського району Полтавської області, Українець, громадянин України, з середньою спеціальною Освітою, одружений, пенсіонер, мешканець с. Кизлівка Чорнухинського району, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 365 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки; за ст. 162 ч. 2 КК України - на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, остаточно, ОСОБА_1. призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець і мешканець м. Лохвиця Полтавської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, оперуповноважений ВКР Чорнухинського РВ УМВС України в Полтавській області, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 365 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавлення його права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнені від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку 2 роки та покладанням на них обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої систем про зміну місця роботи та проживання.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь відділення Державного казначейства у Чорнухинському районі 363 грн. 40 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
За вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.
6 листопада 2002 року близько 16 години 20 хвилин підсудні ОСОБА_1, який на той час працював ІНФОРМАЦІЯ_3 Чорнухинського РВ УМВС України в Полтавській області та оперативний уповнбважений цього ж відділу ОСОБА_2 з метою виявлення брухту кольорових металів на службовому автомобілі прибули до господарства потерпілого ОСОБА_3, розташованого в селі Вороньки Чорнухинського району. В порушення вимог кримінально процесуального закону, без постанови суду, без складання протоколу та без понятих, явно перевищуючи свої владні та службові повноваження, ОСОБА_1 з метою виявлення металобрухту провів незаконний огляд горища потерпілого. Коли потерпілий ОСОБА_3 попросив пред'явити документи на обшук, підсудний ОСОБА_2 не маючи жодних підстав для застосування фізичної сили, явно перевищуючи свої владні та службові повноваження наніс потерпілому удар кулаком у праву частину голови. ОСОБА_1, який в цей час після огляду горища зліз з драбини, став бити потерпілого ОСОБА_3. кулаком в голову, від чого останній ударився потиличною частиною голови об металеві ворота гаража і втратив свідомість. Внаслідок побиття потерпілий ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій засуджених, прокурор в апеляції зазначає, що вирок суду є явно несправедливим внаслідок м'якості призначеного засудженим покарання. Суд не врахував, тяжкості вчиненого засудженими злочину, того, що у вчиненому вони не розкаялись, не визнали своєї вини, протиправні дії вчинили проти особи похилого віку. Крім того, суд безпідставно застосував ст. ст. 75, 76 КК України.
Просить вирок районного суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженим ОСОБА_1. покарання за сукупністю вчинених ним злочинів у вигляді 5 років позбавлення волі, а ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавлення їх права обіймати посади у правоохоронних органах.
Потерпілий ОСОБА_3 посилаючись на м'якість призначеного засудженим покарання, просить вирок суду скасувати та постановити навий вирок, яким призначити засудженим покарання, запропоноване прокурором Чорнухинського району.
Засуджений ОСОБА_2 вважаючи вирок суду незаконним, в апеляції вказує, що суд в порушення вимог ст. 22 КПК України обмежився лише допитом незначної кількості свідків, які є зацікавленими особами, або давали суперечливі показання.
Дані протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину з участю свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на які суд послався на підтвердження його вини, не можуть бути доками по справі, оскільки вони є суперечливими. Крім того ці свідки не були допитані в судовому засіданні. Не був допитаним також інший очевидець події - ОСОБА_6.
Висновок судово-медичної експертизи зроблено на підставі історії хвороби, а тому він, як і всі інші докази, на які послався суд, є сумнівними.
Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, просить вирок суду щодо нього скасувати, а провадження по справі закрити.
Засуджений ОСОБА_1 вирок не оскаржив.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції і просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1. та ОСОБА_2 призначити покарання без застосування ст. 75 КК України; потерпілого ОСОБА_3. та його представника ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляції; засудженого ОСОБА_2 який просив вирок суду скасувати, а справу відносно нього провадженням закрити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи і обґрунтовано визнав засуджених ОСОБА_1, та ОСОБА_2 винними у вчиненні зазначених у вироку та цій ухвалі злочинів.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні наведених у вироку та цій ухвалі злочинів підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3. про те, що 6 листопада 2002 року близько 16 години підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийшли в його господарство для проведення обшуку. А коли він запитав чи є у них санкція на проведення обшуку, його побили. При цьому ОСОБА_2 ударив його в обличчя один раз, а ОСОБА_1 тричі. Від ударів він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уже не було. Коли з роботи прийшла його дружина, він їй все розповів. Наступного дня йому стало погано і його відправили до лікарні, де він знаходився 22 дні.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час досудового слідства та в судовому засіданні підтвердили, що бачили як до господарства потерпілого на автомобілі УАЗ з синіми номерними знаками приїхали працівники міліції. Двоє зайшли у двір про щось говорили з потерпілим, один із міліціонерів лазив на горище. А коли потерпілий запитав у них документи на проведення обшуку, його побили. ( т. 1, а. с. 128-129, 133, 200-202, 207, 208, т. 2, а. с. 59 -67 )
Згідно даних протоколів відтворення обстановки та обставин події та фототаблиць до них свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили свої показання та детально показали на місці звідки та за яких обставин вони спостерігали за побиттям потерпілого ОСОБА_3. ( т.1, а. с. 245 -257)
Свідки ОСОБА_8., ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили, що потерпілий скаржився на те, що його побили саме працівники міліції.
За висновком комісійної судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_3. були виявлені тілесні ушкодження- у вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку, синця правої скроневої ділянки та в області правого скронево-нижнього суглобу розміром 13 х 5 см.
Зазначені тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупих предметів, не суперечать строку та обставинам, на які вказує потерпілий, і за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як таких, що викликали тривалий розгляд здоров'я. ( т. 1, а. с. 94-101)
Під час відтворення обстановки та обставин події злочину з участю потерпілого ОСОБА_3, останній детально показав за яких обставин та куди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наносили йому тілесні ушкодження. ( т. 1, а. с. 190 - 197 ) За висновком експерта №251 показання потерпілого ОСОБА_3. під час відтворення обстановки та обставин події не суперечать даним, отриманим при проведення судово-медичної експертизи ( т. 1, а. с. 199 )
Наведені вище докази узгоджуються між собою і сумнівів не викликають, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу обвинувачення.
У зв'язку з викладеним доводи засудженого ОСОБА_2 про недоведеність його вини не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому не заслуговують на увагу.
Дії засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 365 КК України кваліфіковані правильно, оскільки по справі доведено, що він перевищив свої службові повноваження, що супроводжувалось насильством по відношенню до потерпілого ОСОБА_3.
При визначенні міри покарання засудженим, суд навів у вироку та взяв до уваги як обтяжуючі, так і пом'якшуючі відповідальність підсудних обставини. Мотивуючи можливість застосування стосовно підсудних ст. 75 КК України, суд правильно послався на їх позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, наявність на їх утриманні неповнолітніх дітей, а також на те, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності. Крім того, з часу вчинення злочину пройшло чотири роки, в процесі яких вони нових злочинів не вчиняли. Призначене покарання відповідає вчиненому та даним про особу кожного винного.
У зв'язку з цим, доводи апеляцій прокурора та потерпілого ОСОБА_3. про те, що суд безпідставно звільнив засуджених від відбування призначеного покарання з випробуванням, та що це призвело до його невідповідності вчиненому, є необгрунтованими.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Ухвалила:
Апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_3. та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Пирятинського районного суду 'від 17 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залиши без змін.