Справа № 2-636/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2010 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Носова Г.С., за участю секретаря Болбот Т.Ю., розглянувши к відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації про зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов`язати ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області провести перерахунок щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період з 2006 року в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат згідно ч. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ; провести перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2006 року в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком згідно ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , а також провести відповідні виплати. Також, просив з обов`язати відповідача проводити нарахування та виплату допомог виключно з законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та мінімальної заробітної плати, зобов`язати відповідача в наступні роки також нараховувати та виплачувати допомоги відповідно до законів і виключно з законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та мінімальної заробітної плати на день фактичного виконання нарахування та виплати.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він відповідно до встановленого йому статусу є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - ХІІ від 28.02.1991 року, віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За цих обставин він має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомог, передбачених законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі:

- право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х

мінімальних заробітних плат, як інваліду ІІІ групи згідно ч. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі 7-ми

мінімальних пенсій за віком, як інваліду ІІІ згідно ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В звязку з тим, що ці виплати в належному розмірі йому не виплачено, він в березні 2010 року звернувся до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області з відповідною заявою про перерахунок щорічних грошових допомог, згідно ч. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, йому було відмовлено в перерахунку з посиланням на Постанови КМУ та законодавство, яке суттєво зменшило розмір виплат в порушення вимог Конституції та законів України, а не на чинне законодавство, яке регулює питання виплати щорічних разових допомог та компенсації.

В судове засідання позивач не зявився, просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації та судове засідання свого представника не направив, але надав заперечення, згідно якого просив справу розглянути без участі його представника, позовні вимоги не визнав, просив залишити адміністративний позов без задоволення. В запереченнях на позов, відповідач посилається на те, що дійсно, управління проводить нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС I категорії, щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вважає, що його дії при виплаті вказаних видів допомоги є цілком законними, оскільки він проводив нарахування та виплату допомоги в межах бюджетних асигнувань на цілі, передбачені Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік та Постановою Кабінету Міністрів України №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року , Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими було визначено розміри вказаних виплат та порядок їх проведення .

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 24.04.97 року та інвалідом ІІІ групи з 01.06.04 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії ХАР-03 № 003791.

09.03.2010 року позивач звернувся до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області із заявою про перерахунок і виплату йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги до 5 травня. Проте, 12.03.10 року відповідачем йому було відмовлено в перерахунку.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоровя, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Що стосується вимог позивача щодо перерахунку і виплати йому допомоги на оздоровлення за 2006 та 2008 роки в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, то вказана вимога не підлягає задоволенню.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дія ч. 4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ зупинена, Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» неконституційним не визнаний та діяв протягом 2006 року. Щорічна допомога на оздоровлення за 2006 та 2008 роки виплачена позивачеві 19.05.06 року, 11.02.08 року по 90 грн. за кожен рік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 року згідно заперечень відповідача.

Пунктами 20, 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І пунктів 61,62,63,66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22,24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) №10-рп/2008р. від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) пункт 20, 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно в період з 01.01.2008 до 21.05.2008 Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення виплат грошової допомоги на оздоровлення, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що УПСЗН Балаклійської РДА позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 90 грн. 11.02.08 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. за №562, а не статті 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тобто до прийняття рішень Конституційного суду України.

Оскільки вказана виплата здійснюється щороку та має разовий характер, то право особи на її отримання та обовязок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняється з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення. Тому вимога позивача щодо перерахунку і виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 роки не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача щодо перерахунку і виплаті йому допомоги на оздоровлення у 2007 році, то вказана вимога підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V на 2007 рік, дія ч. 4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 р., пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).

Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що УПСЗН Балаклійської РДА позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 90 грн.(14.09.2007р.) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. за №562, а не статті 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положень ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ці норми Закону втратили чинність. Отже, на момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення була чинною ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконними актами змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону від 28.09.2007 року, у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.

Що стосується вимог позивача щодо перерахунку і виплати йому допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, то вказана вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону №796-ХІІ, яка діяла до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи виплачується в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.

Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам ІІІ групи установлена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 90 гривень. Позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік 29 січня 2009 року в розмірі 90 гривень згідно заперечень відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд вважає, що відповідають Закону №796-ХІІ, вимоги позивача щодо нарахування і виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі мінімальних 4-х заробітних плат. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору. Крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46). Розміри мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком встановлюються Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру належних позивачеві соціальних виплат за 2009 рік застосуванню підлягають ч.4 ст.48 Закону №796-ХІІ, а не положення постанови КМУ від 12.07.2005 року за №562.

Що стосується вимоги позивача стосовно перерахунку і виплати йому щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2006 по 2008 роки, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дія ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» неконституційним не визнаний та діяв протягом 2006 року. Щорічна грошова допомога до 5 травня за період з 2006 по 2008 роки виплачена позивачеві в квітні 2006 згідно ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в розмірі 300 грн., в квітні 2007 років в розмірі 300 грн. згідно ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в квітні 2008 року в розмірі 350 грн. відповідно до Постанови КМУ № 183 від 12.03.08 року згідно заперечень відповідача.

Рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України, були прийняті 09.07.2007 та 22.05.2008.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно в періоди з 01.01.2007 до 08.07.2007, з 01.01.2008 до 21.05.2008 Закони України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки вказані виплати здійснюються щороку та мають разовий характер, то право особи на їх отримання та обовязок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення. Тому вимоги позивача щодо перерахунку і виплаті йому грошової допомоги до 5 травня на оздоровлення за 2007 та 2008 роки не підлягають задоволенню.

Постановою КМУ від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» передбачено, що інвалідам війни ІІІ групи у 2009 році виплата разової грошової допомоги здійснюється в розмірі 380 гривень.

Позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 380 гривень у квітні 2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд вважає, що відповідають Закону №796-ХІІ, вимоги позивача щодо нарахування і виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, і Закону №3551-ХІІ вимоги щодо нарахування і виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій підлягають задоволенню. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору. Крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 ). Розміри мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком встановлюються Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру належних позивачеві соціальних виплат за 2009 рік застосуванню підлягають ч.4 ст.48 Закону №796-ХІІ та ч.5 ст.13 Закону №3551-ХІІ, а не положення постанов КМУ від 12.07.2005 року за №562 та від 18.03.2009 року за №211, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Згідно з ч.2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наявність спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд вважає необхідним задовольнити вимогу позивача в частині визнання протиправною бездіяльності УПСЗН Балаклійської РДА по не виконанню приписів ч.4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2009 роки, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік.

Суд визнає безпідставним посилання відповідача на те, що розпорядники бюджетних коштів проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених затвердженими кошторисами.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов ' язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Що стосується вимог позивача щодо зобовязання відповідача і в подальшому проводити нарахування та виплату допомоги виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком, то суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.

Зі змісту ст.1 ЦПК України вбачається, що завданням цивільного судочинства є захист порушених прав, свобод і інтересів фізичних або прав і інтересів юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

У звязку з цим, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання відповідача вчиняти дії в майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, і тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 46,92, 152 Конституції України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 1 ЦК України, ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих 28 грудня 2007, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області по невиконанню приписів ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки в законодавчо встановленому розмірі.

Зобов'язати ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області провести перерахунок ОСОБА_1 ї допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого ст.55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком згідно ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та провести виплату належних сум відповідно до закону з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через

Балаклійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2010 року.

Суддя