Справа №2-а-1322/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2009 року Володарський районний суд Донецької області у складі судді Подліпенець Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду смт.Володарське справу адміністративного судочинства за позовом:
ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Донецької області про
відновлення строку для звернення до суду, визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, -
в с т а н о в и в :
10.08.2009 року позивач звернувся з зазначеним позовом в якому , в обґрунтування своїх вимог зазначає, що він народився в 1935 році, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі: ОСОБА_2 Про СЗДВ) відноситься до цієї категорії громадян, перебуває на обліку як пенсіонер в Управлінні Пенсійного фонду України у Володарському районі (далі: УПФУ В р-ну) та має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючі з 01.01.06 року. Просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 р. у розмірі 3891, 90 грн., та поновити строк звернення до суду, оскільки про факт порушень прав стало відомо тільки останнім часом після висвітлення цього питання в засобах масової інформації у 2008 року.
Сторони в судове засідання не з’явились, але залишили суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, що дає суду право відповідно до ст.122 ч.3 КАС України розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідач представив письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що позивач перебуває на обліку в УПФ Володарського р-ну, дія статті 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, у 2006 році не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених даною статтею. Також дія цієї норми була зупинена на 2007 рік Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Було передбачено ст.111 Закону на 2007 рік підвищення до пенсії дітям війни у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленою для інвалідів війни. За період 2006-2007 року виплати не здійснювались. В 2008 році здійснювалася виплата надбавки згідно із Законом України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постанови КМУ від 28.05.08 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня 48,20 грн. та з 1 жовтня 49,80 грн. Позивач отримував доплату до пенсії відповідно до зазначених змін як дитина війни. Зазначали, що Пенсійний Фонд протягом 2006-2008 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення у розмірі 30% до пенсії, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Положення „Про Пенсійний Фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, отже, відповідач не мав використовувати кошти Фонду не за цільовим призначенням, не визначено, яким органом, за який рахунок, з яких джерел, в якому порядку, яким чином обчислюється вказаний розмір для виплати підвищення до пенсії. Законодавством не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка діяла після визнання неконституційною норму, яка змінювали попередню. Наполягали на застосуванні строку давності звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, доводи та заперечення сторін та докази, у їх взаємній сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог по слідуючим підставам:
Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Суд вважає встановленим, що позивач народився 06 червня 1935 р., що підтверджується паспортом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років.
З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що позивач відноситься до соціальної категорії громадян та має статус «дитина війни», знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Володарському районі та отримує пенсію за віком. Крім того, ці обставини підтверджуються і відміткою в пенсійному посвідченні про належність до категорії «дитина війни».
Відповідно до ст.9 Конституції України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються інакше як міжнародний договір, в той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не противоречуть Конституції України.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Наділивши позивачку зазначеною соціальною гарантією (дитина війни), держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Посилання відповідача на те, що діючим законодавством не передбачений їх обов'язок здійснювати виплати, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», судом не приймаються до уваги. За преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який був розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соцпослуг з коштів пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачених цим Законом.
Ст.58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовки для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Уп.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу мають виплачуватись підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відсутність грошових коштів для реалізації виплат судом також не приймається до уваги і це не є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
На час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначеності розміру мінімальної пенсії для здійснення розрахунків необґрунтованими.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»). Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, внесено до Закону України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» такі зміни, т.б. на період 2006 року: пункт 17 статті 77 виключено, статтю 110 викладено в такій редакції, «установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у І півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. ОСОБА_2 України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційним не визнавався. Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України надання висновку про неконституційність цих законів у відповідній частці не є компетенцією місцевого загального суду, якій діє як адміністративний суд, оскільки це юрисдикція Конституційного Суду України, тому правові підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання провести перерахунок та виплатити соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2006 рік відсутні, тобто в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог за 2007 рік, то вони підлягають частковому задоволенню по слідуючим підставам:
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 у справі «Про соціальні гарантії громадян» положення пункту 12 статті 71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що стосується дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано не конституційним.
Отже, з моменту втрати чинності п.12 статті 71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відновилася дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про 30% підвищення до пенсії. Тому відповідач з цієї дати повинен був нараховувати та виплачувати позивачу зазначену соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Не зважаючи на таке правове положення, яке є з 09 липня 2007 року, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу як дитині війни соціальну допомогу в зазначеному розмірі. У зв’язку з наведеним, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати соціальної допомоги позивачеві в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни необхідно визнати протиправною.
У 2007 році згідно ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами, абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розділи мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 року - 410,06 гривень, з 01.10.2007 року – 415,11 гривень.
На підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивач мав право на отримання підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року у розмірі 710,91 гривень, ( 410,06 грн. х 30% / 31х23 дні + 410,06 грн. х2 х30% + 415,11 грн. х3х30%.). Відповідно до Довідки позивач доплату до пенсії у розмірі, передбаченому ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” не отримував.
За період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позовні вимоги задоволенню не підлягають. На цей період були чинними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію статті 6 Закону. Суд не може застосовувати при вирішенні цього спору не діючу правову норму. Крім того, як зазначалось вище, надання висновку про неконституційність цих законів у відповідній частці не є компетенцією місцевого загального суду, якій діє як адміністративний суд.
Ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, згідно ст.100 ч.1 КАС України якщо на цьому наполягає одна із сторін, є пропущення строку для звернення до суду.
У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року ( дата подання позову 10.08.2009р .)
Позивач у позовній заяві просить поновити строк для звернення до суду, але не обґрунтував поважність причини його пропуску, вказав лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався у 2008 року із засобів масової інформації. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян обов’язково підлягають оприлюдненню.
Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом подання пільг і державної соціальної підтримки. Відповідно до ст.6 вказаного Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Підлягає частковому задоволенню позов щодо вимог за 2008 рік по слідуючим підставам:
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( п.п.2 п.41 Розділ 11) були внесені зміни в закон України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема стаття 6 Закону, була викладена в новій редакції, за змістом якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») соціальна допомога повинна виплачуватися в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Т.б. враховуючи принцип дії нормативно-правового акту у часі, на підставі цього Рішення втратила чинність нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).
За період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки в цей період діяв ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а стаття 6 Закону була в новій редакції, тобто правової норми про виплату соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни не було. Суд не має повноважень застосувати неіснуючу норму права.
Таким чином, на підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивач мав право на отримання підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Враховуючи, що позивачу у 2008 році сплачувалось підвищення до пенсії у розмірах 10 %, що відповідає сумам передбачених вищезазначеної постанови КМУ №530, тому за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен був виплатити позивачу 715,23 грн. (481грн.х 30%/31 х10 днів – 481грн. х 10%/31 х 10днів + 481грн. х 30% - 481 грн. х 10% + 482 х 3 х 30% - 482 грн. х3 х10% + 498 грн. х3х30% - 498 грн.х3х10%). Але у зв’язку з тим, що позивачем пропущено частково строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог про підвищення пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 09.08.2008 року (дата подання позову 1 0.08.2008р .) і стягнути лише в межах заявлених вимог за період з 10 серпня по 31 грудня 2008 року (482*30%/31*22-482*10%/31*22)+(482*30%-482*10%)+ ( 498*30%*3- 498*10%*3) = 463,61 грн
Тому суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково, дії відповідача слід визнати неправомірними щодо не нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 10 серпня 2008 року по 31.12.2008 р. у сумі 463, 61 гривень.
В решті позову відмовити.
Керуючись ст.ст.2,3,11,17,18,99,100,122,159-163 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV із змінами та доповненнями, Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 року №3474-ІV, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративній позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Донецької області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 10 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 р. .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 10 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 р. у сумі 463( чотириста шістдесяти трьох) гривень 61 копійки
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 28.10.2009 рок у.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження через Володарський районний суд протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Володарський районний суд до Донецького Апеляційного Адміністративного суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Є.О. Подліпенець