апеляційний суд одеської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2007 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Короткова В.Д.
суддів Комаровської Н.В., Шейко Л.М.
при секретарі Таратіної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу по апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області на постанову Балтського районного суду Одеської області від 5 червня 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконною бездіяльності відповідача та забов*язання провести нарахування та виплату заборгованості по щорічної разової грошової допомоги,-
встановила:
В березні 2006 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з вини відповідача в період з 2003 -2005 років йому, як учаснику бойових дій, не дораховувалась та не виплачувалась щорічна одноразова матеріальна допомога в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року. Тому позивач просив визнати вказану бездіяльність відповідача незаконною та забов*язати його провести нарахування та виплатити заборгованість в сумі 1898,75 грн.
Відповідач позов не визнав.
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 5 червня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати, тому, що вона ухвалена з порушенням норм матеріального права, і ухвалити нову постанову про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1, виданим 7 травня 1997 року Балтським районним військовим комісаріатом Одеської області (а.с.5).
Справа № 22а-1/07 Категорія 36
Головуючий у першій інстанції Мясківська І.М. Доповідач Коротков В.Д.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на щорічну разову грошову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яка повинна виплачуватися до 5 травня.
Розмір мінімальних пенсій за віком встановлювався у 2003 році в розмірі 47,30 грн., у 2004 році - 92,45 грн., у 2005 році - 332 грн. на місяць на одну особу.
Таким чином, суд правильно визначився, що разова допомога у 2003 році повинна була виплачуватися позивачу у розмірі 236 грн.50 коп., у 2004 році - 462 грн.25 коп., у 2005 році - 1660 грн., а загальна сума недоплаченої допомоги за спірний період складає 1898 грн.75 коп.
Такий висновок суду є правильним, основаним на доказах по справі та відповідає діючому законодавству, в тому числі ст.22 Конституції України, якою визначено, що при прийнятті нових Законів або внесені змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих законів і свобод, в тому числі і для ветеранів війни. Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановив, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Висновок суду в повній мірі відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, яким неодноразово розглядалося питання щодо конституційності положень Законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.
В рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 зазначено, що практика ревізування пільг, компенсацій і гарантій триває, а це суперечить ст.2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно якої права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і колишнього Союзу РСР не можуть скасовуватися без рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
На підставі зазначеного, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, положення, зокрема ст.44 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік"-, якою встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги за Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", здійснюється в розмірах: інвалідам війни 1 групи-195 грн., інвалідам війни 2 групи - 160 грн., інвалідам війни 3-групи-130 грн., учасникам бойових дій -120 грн., особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною-195 грн., членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами-65 грн.
За таких обставин, положення Законів „Про Державний бюджет України" не можуть застосовуватися в тій частині, яка суперечить нормам Конституції України, зокрема ч.3 ст.22 Конституції України, про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів.
Крім того, висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог цілком відповідає положенням Конвенції про захист прав людини та основних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про відсутність фінансових можливостей для виплати допомоги у розмірі, передбаченому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції відповідає нормам національного законодавства, так і нормам міжнародного законодавства, зокрема ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод, яка є частиною законодавства України, а також практиці Європейського Суду з прав людини як джерелу права.
Є неспроможними і не можуть бути прийнятими судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги про те, що Закон України „Про державний бюджет" на відповідний рік має перевагу над Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яким встановлені пільги для ветеранів війни, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
При цьому, оскільки положення Закону, які передбачають виплату разової щорічної допомоги інвалідам війни і учасникам бойових дій до Дня перемоги в розмірі кратному розміру мінімальної пенсії за віком є чинними, то органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 195,198 ч.1 п.1, 200,206 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області відхилити.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 05 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.