Справа № 11-1178 2006 року Головуючий у 1-й інстанції Сировєтнік T.I.
Категорія ст. 191 ч.5 КК України Доповідач: ДавиденкоЕ.В.
УХВАЛА
Іменем України
2006 року жовтня місяця 24 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Кожевнікова О.В.
Суддів: Давиденка Е.В., Павленка В.П.
з участю прокурора Деряга Л.М.
адвоката ОСОБА_5, ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, помічника прокурора м. Кременчука на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 березня 2005 року.
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Хабаровськ Російської Федерації, росіянин, громадянин України, освіта середня спеціальна, одружений, працює за домовленістю, проживає АДРЕСА_1, судимий:
- 05.05.2004 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ст.309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, -
засуджений за ст. 191 ч.І КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з розпорядженням та збереженням матеріальних цінностей строком на 1 рік;
за ст. 191 ч.5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки та конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки та з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Кременчука, українець, громадянин України, не одружений, освіта неповна середня, працює Кременчуцький сталеливарний завод,
проживає АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ст. 191 ч.5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки та з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Кременчука, українець, громадянин України, не одружений, освіта неповна середня, працює за домовленістю, проживає АДРЕСА_3 не судимий, -
засуджений за ст.27 ч.5, ст.191 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням 2 роки
Вирішено долю речових доказів.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ЗАТ "ГНК" 27002 грн. 96 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
За вироком суду злочини вчинені за таких обставин.
ОСОБА_1, працюючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_4 ЗАТ "ГНК" та будучи матеріально-відповідальною особою, в період з 01 червня по 10 вересня 2001 року привласнив ввірене йому майно парфумерного складу ЗАТ "ТНК", розташованого по вул. Молодогвардійців, ЗО в м. Кременчуці, на загальну суму 537 грн. 87 коп.
Крім того, ОСОБА_1 з 10 вересня до 13 жовтня 2001 року повторно за попередньою змовою з ІНФОРМАЦІЯ_4 ЗАТ "ГНК" ОСОБА_4, відносно якого кримінальна справа закрита за ст.б п.8 КПК України, та ОСОБА_2 привласнили ввірене їм майно в особливо великому розмірі на загальну суму 35424 грн. 92 грн'.
З метою приховування розкрадання товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 запропонували ОСОБА_3, який не був працівником ЗАТ "ГНК", інсценувати викрадення майна, на що останній погодився.
В ніч з 18 на 19 жовтня 2001 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 склали в 6 сумок картриджі, станки, парфумерні вироби на суму 8060 грн. 87 коп. і імітуючи крадіжку, поклали викрадене на дах гаража, прилягаючого до парфумерного складу ЗАТ "ГНК", вибивши при цьому шибку у вікні складу.
В апеляції помічник прокурора із внесеними змінами та доповненнями просить змінити вирок суду в частині визначення розміру викраденого до 17004 гривень 54 копійок та виключенню з обвинувачення ОСОБА_1 як зайвої кваліфікацію дій ще за ч.І ст. 191 КК України і перекваліфікувати дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо розкрадання ними майна в ніч з 18 на 19.10.2001 року, перших двох за ч.З ст.15, ч.4 ст.191 КК України, а останнього за п.5 ст.27, ч.З ст.15, ч.4 ст.191 КК України, оскільки вони не довели свого умислу по незалежним від їх волі обставин.
Засуджений ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 не оспорюючи доведеності своєї вини в своїх апеляціях просять вирок районного'суду змінити, зменшивши суму викраденого, яка підлягає стягненню за позовом ЗАТ "ГНК" і яка повинна бути перерахована з 27002 грн. 96 коп. до 13175 грн. 11 коп. та врахувати цю обставину при призначенні покарання, а також при цьому застосувати ст.ст. 75, 76 КК України і звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Доповнення до апеляції засудженого ОСОБА_2 районним судом визнані такими, що не підлягають розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції із внесеними змінами та доповненнями щодо зменшення вартості викраденого, адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2, який також підтримав доводи своєї апеляції та просив зменшити вартість викраденого майна і змінити вирок в частині призначеного покарання, обравши його, яке не пов'язане з позбавленням волі, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляції та просив змінити вирок суду зменшивши вартість викраденого та пом'якшення призначеного покарання, пояснення засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції останнього, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів знаходить апеляції обґрунтованими та підлягаючими до часткового задоволення.
Районний суд вірно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також особою, матеріали справи стосовно якої закриті провадженням у зв'язку із смертю та обґрунтовано визнав їх винними.
Винуватість засуджених впершу чергу підтверджується їх зізнавальними показаннями наданими ними під час досудового слідства в якості підозрюваних та обвинувачених, в яких вони розповідали про обставини розкрадання майна ЗАТ «ГНК».
Такі зізнавальні показання засуджених про вчинення розкрадання майна ЗАТ «ГНК» об'єктивно підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку суду доказами: показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18. ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27., показаннями представника цивільного позивача ОСОБА_28, актом ревізії руху товарно-матеріальних цінностей по парфумерному складу ЗАТ "ГНК" з 23 квітня по 19 жовтня 2001 року, згідно висновків якого нестача цінностей в цінах придбання становить 25065 грн. 41 коп.(а.с. 2-258 т.2), актом-довідкою про вартість викраденого в ніч з 18 на 19.10.2001 року товарно-матеріальних цінностей, яка складає 8060 грн. 87 коп. (а.с. 223 т. 1).
Доводи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про те, що вони приймали парфумерний склад ЗАТ "ГНК" з наявними недостачами спростовуються актами прийомки-здачі товарно-матеріальних цінностей засудженими один одному та
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_29- ОСОБА_1, де ніхто з них не записав про недостачу або пересортицю.
Районний суд вірно кваліфікував умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у привласненні чужого майна - майна ЗАТ "ГНК" на суму 537 грн. 87 коп., яке йому було ввірено та перебувало в його віданні за ч.І ст. 191 КК України.
Доводи прокурора в апеляції про зайвість цієї кваліфікації не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку засуджений ОСОБА_1 діяв самостійно, в інших же епізодах за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особою, матеріали кримінальної справи стосовно якого закриті, тому це окремі злочини, які утворюють сукупність.
Правильно суд 1 інстанції кваліфікував дії ОСОБА_2, а ОСОБА_1, ще й за ознакою повторності, що виразилися у привласненні чужого майна -майна ЗАТ "ГНК", яке їм було ввірено та перебувало в їх віданні, скоєні за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах за ч.5 ст. 191 КК України.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зменшити вартість викраденого до 18538 гривень 50 копійок виходячи з наступного.
Як вбачається з акту ревізії руху товарно-матеріальних цінностей по парфумерному складу ЗАТ «ГНК» за період з 23 квітня по 19 жовтня 2001 року залишок товарно-матеріальних цінностей на дату інвентаризації 19 жовтня 2001 року по даним бух обліку складав 117912 гривень 40 копійок, а фактична наявність цінностей згідно інвентаризаційної відомості на цей же день склала 95746 гривень 23 копійки(а.с.4-5 т.2). Тобто різниця складає (117912, 4 -95746,23)= 22166 гривень 17 копійок. Відповідно до п. 2 постанови КМУ №116 від 22.01.1996 року «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення(псування) матеріальних цінностей розмір збитків визначається за балансовою вартістю цих цінностей з урахуванням індексів інфляції, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору.
Таким чином, до суми 22166 гривень 17 копійок треба додати 20 % податку на додану вартість, яка становить 4433, 20 гривень та отримаємо вартість викраденого у сумі 18538 гривень 50 копійок. Саме цю суму необхідно стягнути із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне погодитися з представником державного обвинувача в частині перекваліфікації дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо розкрадання ними майна ЗАТ «ГНК» в ніч з 18 на 19 жовтня 2001 року на суму 8060 гривень 87 копійок з ч. 5 ст. 191 КК України на ч.З ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України , а дії ОСОБА_3 із ч.5 ст.27 ст. 191 ч. 4 КК України на ч.5 ст.27, ч.З ст.15, ч.4 ст.191 КК України, оскільки вони не довели свого умислу з причин що не залежали від їх волі та не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця.
Твердження засуджених про те, що вони хотіли лише імітувати крадіжку майна із складу ЗАТ «ГНК» не заслуговує на увагу, оскільки такі доводи спростовуються показаннями ОСОБА_1 про те, що вони не тільки імітували
викрадення , але й намагалися викрасти майно зі складу в ніч з 18 на 19 жовтня 2001 року(а.с. 104-105 т.З).
При визначенні покарання колегія суддів апеляційного суду відповідно до ст.65 КК України враховуючи пом'якшуючі покарання обставини, які визначив районний суд, перекваліфікацію дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зменшення вартості майна, вважає за необхідне пом'якшити призначене покарання із застосування ст.69 КК України.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного СУДУ,
ухвалила:
Апеляції помічника прокурора м. Кременчука із внесеними змінами та доповненнями, засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 9 березня 2005 року стосовно засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити.
Зменшити вартість викраденого майна ЗАТ «ГНК» до 18538(вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) гривень 50 копійок.
Дії ОСОБА_3 по епізоду розкрадання майна ЗАТ «ГНК» в ніч з 18 на 19 жовтня 2001 року перекваліфікувати з ч.5 ст.27 ст. 191 ч. 4 КК України на ч.5 ст.27, ч.З ст.15, ч.4 ст.191 КК України, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч.5 ст. 191 КК України на ч.З ст.15, ч.4 ст.191 КК України.
Обрати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за ч.З ст.15, ч.4 ст.191 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 1 рік.
Пом'якшити призначене покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч.5 ст.191 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки з конфіскацією 1/2 частини належного їм майна.
Відповідно до ч.І ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 за ч.І і ч.5 ст.191, ч.З ст.15, ч.4 ст.191 КК України та ОСОБА_2 за ч.5 ст.191 і ч.З ст.15, ч.4 ст.191 КК України остаточно визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 років позбавлення волі кожному з позбавленням права займати посади, пов'язані зі збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки з конфіскацією 1/2 частини належного їм майна.
Врешті вирок суду щодо всіх засуджених залишити без змін.
Судді: