ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2009 року Справа № 2а- 26106/09/1270 Категорія 2.5
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.
при секретарі: Шабаліній О.С.
за участю представників:
позивача: Івасюк І.Ю. (довіреність від 26.10.09 р. № 03/5200),
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
23.09.2009 р. позивач - УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому зазначив, що 07.09.2009р. старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Юлією Сергієвною у зв’язку з виконанням постанови суду на підставі виконавчого листа № 2а-255 від 02.04.2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої одноразової компенсації на оздоровлення винесено постанову про арешт грошових коштів боржника на суму 8652,33 грн. на р/р 35214024000901 МФО 804013 в ГУДКУ в Луганській області, код за ЄДРПОУ 03196742, що належить управлінню праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради.
Позивач вважає, що такі дії державного виконавця є неправомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки зазначеною постановою накладено арешт на кошти на цільовому рахунку, що належить управлінню праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради: для оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також, уразі списання коштів з рахунків боржника відповідно до виконавчого провадження, це призвело до ситуації, коли більшість громадян, які мають право на отримання одноразової компенсації на оздоровлення , не отримують зазначену допомогу через нестачу грошових коштів. Це порушує норми ст.7 ЗУ «Про виконавче провадження» та п.2.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, згідно яких державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому законом права в точній відповідності до закону, не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.
У зв’язку з чим УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради просить скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 07.09.2009р. про арешт грошових коштів управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, що містяться на р/р 3521402400090 МФО 804013 в ГУДКУ в Луганській області , код за ЄДРПОУ 03196742 у сумі 8652,33 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги, наполягала на тому, що у відповідності до ЗУ «Про державний бюджет України» безспірне списання коштів з цільових рахунків здійснюється виключно органами відділення Державного казначейства України за рахунок та в межах бюджетних асигнувань.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних про права та обов’язки сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення з позивача грошових коштів на користь ОСОБА_3 у сумі 7848 грн.20 коп., на виконання якого державним виконавцем відповідача відкрито виконавче провадження, та у рамках якого у зв'язку з відмовою добровільного виконання судового рішення, державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти позивача у межах суми 8652,33 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку позивача ( ах): 35214024000901, код 03196742, МФО 804013 у ГУДКУ у Луганській області( а.с.3).
При цьому, арешт накладено не лише на суму стягнення за рішеннями суду, а й на суму виконавчого збору та на суму витрат на проведення виконавчих дій, а саме за постановою про арешт коштів боржника від 07.09.2009 року ВП №12674611 сума стягнення за рішенням суду - 7 848 грн. 20 коп., виконавчий збір – 784,82 грн., витрати на проведення виконавчих дій - 19,31 грн. арешт накладено на кошти в межах суми 8652,33 грн.( а.с.3).
Відповідно до ст.1 Закону України № 606 «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606) - виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно вимог ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» - примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі-державні виконавці).
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІУ) передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших, кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено ст.50 зазначеного Закону, п. 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про банки і банківську
діяльність» - арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду. .
Крім того ч.6 ст.59 зазначеного Закону було передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.
Відповідно до ст.1071 Цивільного кодексу України - банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Аналізуючи наведені правові норми та враховуючи матеріали справи,
суд приходить до висновку, що постанова про накладення арешту на кошти боржника є незаконною лише в частині включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій, як це має місце в оскаржуваній постанові, оскільки в цій частині відповідач не довів законність та обґрунтованість своїх дій та не надав жодних доказів в обґрунтування включення цих сум до оскаржуваної постанови . _
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ч.3 ст.2 ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи, державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій - не ґрунтуються на законі.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування постанови підрозділу примусового виконання відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради підлягають задоволенню в частині включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку сум виконавчого збору та сум витрат на проведення виконавчих дій.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент винекнення правовідносин та розгляду справи по суті.
Сторонам роз’яснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З квитанції (арк. спр.8) вбачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 03 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови задовольнити частково.
Постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради від 07.09.2009р. скасувати в частині включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку сум виконавчого збору та сум витрат на проведення виконавчих дій.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради - відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова складена у повному обсязі 16 листопада 2009 року.
Суддя: К.О.Пляшкова