Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.04.2009 р. № 2-а- 5677/08/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Курило Л. В., суддів –Присяжнюк О.В., Бартош Н.С.,
при секретарі –Сеник О.С.,
за участі: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Холодногірської виправної колонії № 18, начальника Холодногірської виправної колонії № 18 - ОСОБА_3, головного бухгалтера Холодногірської виправної колонії № 18 ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити певні дії ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просив зобов’язати відповідача виплатити йому матеріальну допомогу за 2004,2005 та 2006 роки, грошову компенсацію за комунальні платежі та проїзд у міському транспорті в 2004 році – 561 грн., у 2005 році -546 грн., у 2006 році -637 грн., оплатити йому працю в вихідні дні у 2004 році 111 годин, у 2005 році – 66 годин, у 2006 році – 54 години.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в Холодногірській виправній колонії №18 на посаді молодшого інспектора відділу охорони. Відповідно п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 08 1999 року №1510 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої системи», п.2 ч.4 Наказу Президента України від 04 10 1996 року №926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», зазначає позивач, йому повинна виплачуватись щорічна матеріальна допомога в розмірі щомісячного грошового забезпечення. З січня була припинена виплата матеріальної допомоги за невідомими йому обставинами. У січні 2006 року ним був поданий рапорт начальнику Холодногірської виправної колонії № 18 полковнику внутрішньої служби ОСОБА_3, з проханням виплатити йому матеріальну допомогу за 2005 рік, про що була отримана відповідь головного бухгалтера майора внутрішньої служби ОСОБА_5, в якій вона посилається на необов’язковість цієї виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 12 1999 року №2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів». Також позивач зазначив, що він був змушений працювати в вихідні дні у зв’язку з тим, що не вистачало працівників для несення служби. На його вимоги провести оплату праці відповідно до діючого законодавства позивачу було відмовлено.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та попросив суд зобов’язати відповідача виплатити матеріальну допомогу за 2004 рік в розмірі 415 грн., за 2005 рік – 666 грн., за 2006 рік – 654 грн.; заробітну плату за роботу в вихідні дні за 2004 рік – 111 год – 206 грн., за 2005 рік – 66 год – 122 грн., за 2006 рік – 54 год. – 108 грн.; грошову компенсацію за проїзд за 2004 р. -192 грн., за 2005 рік – 192 грн., 2006 рік – 206 грн., 2007 рік – 120 грн. та комунальні платежі за 2004 рік – 369 грн., 2005 рік – 354 грн., 2006 рік – 528 грн., 2007 рік – 368 грн., грошову компенсацію за речове майно в розмірі 2000 грн. Крім того, позивач просить винести окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення полковника внутрішньої служби ОСОБА_3 і майора внутрішньої служби – ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, з наступним направлення матеріалів для відкриття адміністративного провадження.
Представник відповідачів - Холодногірської виправної колонії № 18 та начальника Холодногірської виправної колонії № 18 - ОСОБА_3, в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала у повному обсязі та пояснила, що позивач проходив службу в Холодногірській виправній колонії №18 на посаді молодшого інспектора відділу охорони згідно з «Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України». З метою виконання Постанови КМУ від 18 серпня 1999р. №1510 та Указу Президента України від 4 жовтня 1996р. №926 (із змінами та доповненнями) на які посилається позивач, Державним Департаментом України з питань виконання покарань був виданий Наказ №74 від 29 червня 1999р., згідно якого виплати повинні здійснюватись тільки в межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Крім того, Указ Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», на який посилається позивач, надає право, а не зобов'язує керівників у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, преміювати особовий склад. Згідно висновку УДДУ з ПВП в Харківській області від 23 березня 2007р., за фактом розгляду заяви ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області від 14.02.2007р., було встановлено, що при виході у чергову відпустку за 2006 рік позивачу було запропоновано отримати матеріальну допомогу у розмірі 250грн., але він відмовився, про що було складено відповідний акт. 11.01.2007року ОСОБА_1 було запропоновано ще раз отримати матеріальну допомогу за минулий рік у тому ж розмірі, на що він погодився та згідно видаткового касового ордера № 36 отримав 250 грн. матеріальної допомоги. За відпрацьований понад установлений графіком виходу на службу робочий час позивачу здійснювались виплати та надавались інші дні відпочинку за вихід на службу в надурочний та нічний час у 2006 - 2007роках згідно норм діючого законодавства. Позовні вимоги щодо виплати грошової компенсації за комунальні платежі та проїзд за період 2004р. -2006р.- безпідставні та не підлягають задоволенню враховуючи те, що розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами працівника не повинен перевищувати величин доходу, який дає право на додаткову соціальну пільгу. Крім того, адміністративний позов був поданий ОСОБА_1 з порушенням строку передбаченого п.2. ст.99 КАС України, а тому просить відмовит и у задоволенні позову через пропущення строку для звернення до суду..
Відповідач – головний бухгалтер Холодногірської виправної колонії №18 – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, в надісланій до суду заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Суд, вислухавши думку позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 проходив службу в Холодногірській виправній колонії №18 у званні прапорщика внутрішньої служби на посаді молодшого інспектора відділу охорони та наказом від 22 05 2007 року № 35 о/с Холодногірської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№18) з 22 травня 2007 року його було звільнено відповідно до п. 63 «ж» ( за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України. ( а.с. 28)
Відповідно до довідки № 3/5043 від 10 07 2007 року, наданої Холодногірською виправною колонією № 18, особовому складу варт за вихід на роботу у вихідні дні у 2004 – 2005 роках надавалися вихідні дні, а у 2006 – 2007 роках проводилась оплата згідно встановленого порядку. ( а.с. 16)
Згідно довідки № 3/2888 від 23 04 2007 року Холодногірської виправної колонії (№18) у 2006 році ОСОБА_1 відпрацьовано на 78 годин більше, ніж установлений графіком робочий час ( у травні – 24 год, червні – 15 год, липні – 15 год,, листопаді – 24 год.) За листопад 2006 року ОСОБА_1 було виплачено основне грошове забезпечення та додаткове грошове забезпечення за 24 години понад установлений робочий час, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальне звання. У травні 2006 року, червні 2006 року та липні 2006 року було недостатнє фінансування для додаткових видів грошового забезпечення, тому за цей період надавали інші дні відпочинку. У грудні 2006 року ОСОБА_1 використав день відпочинку за відпрацьований у травні 2006 р. робочий день. За відпрацьовані дні у червні та липні 2006 року він звернувся з рапортом до керівництва 14 квітня 2007 року та адміністрація колонії погодилась надати ОСОБА_1 вихідні дні, з урахуванням особливостей роботи установи.( а.с. 37)
Згідно довідки № 3/4143 від 08 06 2007 року, наданої Холодногірською виправною колонією № 18, ОСОБА_1 відпрацьовано понад установлений графіком виходу на роботу робочий час у 2007 році : в січні – 24 год. , лютому 2007 року -0 год., березні – 15 годин, квітні 2007 році – 0 год., травні 2007 році – 24 год., а також відпрацьовано у нічний час: в січні – 66 год., лютому – 56 год., березні – 64 год., квітні – 64 год., травні – 24 год. Служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку ( за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні компенсуються в грошовій формі у подвійному розмірі, виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Особам рядового та начальницького складу, які виконують службові обов’язки в нічний час, виплачується доплата за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу ( а.с. 36).
Відповідно до довідки № 3/3-5634/16 від 02 08 2007 року Холодногірської виправної колонії (№18) за час проходження служби в Холодногірській виправній колонії (№18) в 2004-2005 роках ОСОБА_1 , згідно записів у наявних книгах видачі зброї, заступав у чергову варту у вихідні дні, а саме: у 2004 році - 13 01 2004 рокуё10 04 2004 р., 01 06 2004 р., 07 07 2004 р., 08 08 2004 р., вихідні дні надавались 15 06 2004 р. , 23 06 2004 р,. 17 10 2004 р., 21 10 2004 р.; у 2005 році – 29 04 2005 р., 23 05 2005 р., 04 06 2005 р., 07 08 2005 р., надавались вихідні дні 11 12 2005 р. ( а.с. 62)
Із довідки № 3/18-2409 від 03 04 2009 року Холодногірської виправної колонії (№18) вбачається, що у зв’язку з недостатнім фінансуванням у 2004 – 2006 роках нараховувались та виплачувались основні види грошового забезпечення, виплата матеріальної допомоги за 2004 – 2005 роки ОСОБА_1 не проводилась. Матеріальну допомогу за 2006 рік у розмірі 250 грн. ОСОБА_1 отримав 11 січня 2007 року, видатковий касовий ордер № 36. ( а.с. 175)
В судовому засіданні було встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач звертався до Холодногірської виправної колонії № 18 з приводу отримання матеріальної допомоги за 2004 – 2006 роки, але у виплаті матеріальної допомоги за 2004 р. та 2005 р. йому було відмовлено, а матеріальна допомога за 2006 рік виплачена в розмірі 250 грн.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Постанова Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 12 1999 року № 13, зокрема частина 2 пункту 2 зазначає, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб( рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Відповідно ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міліцію», форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. Органи місцевого самоврядування можуть провадити для працівників міліції додаткові виплати понад встановлені Кабінетом Міністрів України розміри.
Пунктом 2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», чинного на час існування спірних правовідносин, було встановлено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, при цьому ці виплати на відміну від виплат , передбачених пунктом 3 цього Указу, не обмежувались розміром асигнувань, що виділяються на утримання цих органів. Позивач проходив службу як особа рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, тому грошове забезпечення повинно було здійснюватись відповідно до законодавства, у тому числі і відповідно до положень пункту 2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ».
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи регулюються згідно "Інструкції про порядок застосування нормативно - правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи", затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №203 від 18.10.2004р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.11.04р. за № 1411/10010.
Пунктом 1 даної Інструкції визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально - виконавчої системи, визначається залежно від посади, спеціального звання, кваліфікації, тривалості та умов служби та складається з окладів грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового забезпечення належать - посадові оклади та оклади за спеціальним званням. Додаткові види грошового забезпечення включають - надбавки, доплати, премії, одноразові й щомісячні винагороди, матеріальну допомогу та грошову допомогу при звільненні. Поряд з окладами грошового забезпечення в обов'язковому порядку виплачуються надбавки за вислугу років до окладів грошового забезпечення, щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення ( окладів грошового забезпечення та надбавок за вислугу років), а також грошова допомога при звільненні.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, а саме : у 2004 , 2005, 2006 роках.
При цьому, суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції „ Про захист прав людини та основоположних свобод”, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, в п. 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року по справі „ Інтерсплав проти України” зазначається, що поняття „ майно” у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові права на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Отже, „ майно” в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права – належні до виплати кошти відповідно до національного законодавства.
Таким чином, мало місце втручання у право власності позивача. Фактично, недовиплати матеріальної допомоги порушили право ОСОБА_6 на мирне володіння майном.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язати відповідача – Холодногірську виправну колонію № 18 здійснити нарахування матеріальної допомоги ОСОБА_1 за 2004 - 2005 роки, а також здійснити перерахунок матеріальної допомоги за 2006 рік, оскільки матеріальна допомога, яка була виплачена позивачу в розмірі 250 грн., менше місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на рік.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідачів вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується відмова Холодногірської виправної колонії № 18 провести нарахування та виплату матеріальної допомоги за 2004, 2005, 2006 роки в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та, задовольняючи позов в цій частині, визнати протиправними дії відповідача – Холодногірської виправної колонії № 18 щодо відмови у виплаті ОСОБА_7 матеріальної допомоги за 2004, 2005, 2006 роках в розмірах місячного грошового забезпечення на рік.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача нарахувати матеріальну допомогу у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо позовних вимог про виплату грошової компенсації за комунальні платежі та проїзд за період 2004р. -2007р. суд дійшов наступного висновку.
Абзацем 4 статті 22 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Згідно п.2 ч.13 ст. 18 Закону України « Про державну кримінально – виконавчу службу України», посадові і службові особи органів і установ виконання покарань мають право користуватися безоплатно при виконанні службових обов’язків усіма видами міського пасажирського транспорту загального користування ( крім таксі), залізничного і водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів.
Пунктом 1 «Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 31 03 2003 року, відповідно до частини третьої статті 78 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції (далі - пільговики), щодо зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), щодо безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів, безоплатного встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею надаються у разі, коли грошові доходи цих пільговиків менше величини прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. (редакція від 11.02.2004р.)
Згідно абз.2 п.2 зазначеного Порядку, відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи.
При цьому, згідно абзацу 4 пункту 2 розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5. статті 6 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.
Згідно п.5 Порядку для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом, паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім’ї ( раз на рік).
Згідно ст. 78 Закону України « Про Державний бюджет на 2004 рік», ст. 42 Закону України « Про Державний бюджет на 2005 рік» ст. 39 Закону України « Про Державний бюджет на 2006 рік», ст. 36 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом , комунальні послуги, безоплатний проїзд надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом їз грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величин доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 12 2004 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) частини друга, третя, четверта статті 78 Закону України « Про Державний бюджет України на 2004 рік», відповідно до яких пільги, компенсації і гарантії, на які згідно з законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, щодо знижки плати за користування житлом ( квартирної плати) паливом, телефоном та плати за комунальні послуги ( водопостачання, газ, електричну та теплову енергію), безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту ( за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо грошові доходи цих працівників менше величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб; розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб.
Положення ст. 42 Закону України « Про Державний бюджет на 2005 рік» та ст. 39 Закону України « Про Державний бюджет на 2006 рік» у встановленому порядку не були визнані неконституційними, тому є обов’язковими до виконання.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 07 2007 року визнано неконституційним п. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік». При цьому, зазначене положення статті 36 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи, що позивач під час проходження служби не звертався із відповідними документами до бухгалтерії установи, де він проходив службу, його права на відшкодування витрат не порушені відповідачами, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за роботу у вихідні дні суд дійшов наступного висновку.
Статтею 22 Закону України « Про міліцію» передбачено, що для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий день. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п. 1.5. « Інструкції про порядок застосування нормативно – правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально – виконавчої системи», затвердженої Наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 203 від 18 10 2004 року, при залученні осіб рядового та начальницького складу до несення служби понад установлений законодавством робочий час грошове забезпечення за несення служби за цей час виплачується у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу в дні щотижневого відпочинку ( за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі, виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
Судом встановлено, що позивач під час проходження служби в Холодногірській виправній колонії № 18 службу ніс відповідно до затверджених графіків.
Враховуючи, що позивачу за роботу у вихідні дні у 2004 – 2005 роках надавались інші вихідні дні, а у 2006 – 2007 роках – проводилась оплата згідно встановленого законодавства, за таких обставин суд дійшов висновку, що права позивача не були відповідачами порушені.
Щодо позовних вимог про зобов’язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно з п.27 „Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час” № 1444 від 28 жовтня 2004 року військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17 02 2000 року №1459-ІІІ призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців), а також дію абзацу 1 ч.1 ст.14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку. ОСОБА_8 набрав чинності 11 березня 2000 року, з дня опублікування у газеті „ Урядовий кур’єр” 2000 р., від 11 березня 2000 року №45.
На день звернення позивача до суду зазначена норма не втратила свою юридичну силу та є чинною.
Відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” від 03 11 2006 року №328-V ОСОБА_8 України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” доповнено ст. 91, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в термін, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до перехідних положень зазначений ОСОБА_8 набирає чинності з 01 01 2007 року.
Дію п. 2 статті 9-1 зазначеного Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом України від 19 12 2006 року № 489-V.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рн/|99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Крім того, відповідно до довідки, наданої Холодногірською виправною колонією, встановлено, що заборгованість за неотримане речове майно станом на березень 2000 року перед ОСОБА_1 відсутня та зазначено, що позивач отримував речове майно в повному обсязі. (а.с 174)
За таких обставин, суд дійшов висновку, що права позивача на отримання речового майна відповідачами не були порушені, за таких обставин, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.2 та ст.3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати”, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, до яких відносяться, зокрема, пенсії та соціальні виплати. При цьому, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Отже, зважаючи на те, що позивачу виплати за періоди та в сумах, що заявлені були у позові, не нараховувалися і не могли виплачуватися, то на час звернення з даним позовом у позивача не було належних підстав вимагати проведення даних нарахувань і виплат.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов в іншій частині не підлягає задоволенню, оскільки відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України , права позивача не були порушені, тому суд відмовляє у задоволенні позову саме через відсутність факту порушення права, а не з підстав пропуску строку звернення до суду.
За обставинами, зазначеними в позові, підстав для постановлення окремої ухвали відносно відповідачів - полковника внутрішньої служби ОСОБА_3 та майора внутрішньої служби – ОСОБА_9 суд не вбачає.
Судові витрати по справі необхідно віднести за рахунок Державного бюджету України відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 71, 86,94,160,161,162,163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Холодногірської виправної колонії № 18, начальника Холодногірської виправної колонії № 18 - ОСОБА_3, Головного бухгалтера Холодногірської виправної колонії № 18 ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії відповідача - Холодногірської виправної колонії № 18 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 2004, 2005, 2006 роки в розмірах місячного грошового забезпечення на рік.
Зобо’язати відповідача – Холодногірську виправну колонію № 18 провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 2004, 2005, 2006 роки в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 05 05 2009 року.
Головуючий - суддя Л.В. Курило
Судді Н.В. Бартош
ОСОБА_10