УХВАЛА ІМЕНЕМ    У К Р А ї Н И

03 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Панкова М.В.

Ісаєва Г.А. Суддів        Белинчук Т.Г. при секретарі   Буровій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконкому Євпаторійської міської ради, третя особа КП „Житловик-4", ОСОБА_5, про виселення та надання жилого приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 березня 2006 року ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконкому Євпаторійської міської ради про виселення та надання жилого приміщення на підставі ст ст. 71, 109 ЖК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.11.1991 року по сумісному рішенню адміністрації пансіонату „Дніпр" та станції „Євпаторія-курорт" йому надана кімната №НОМЕР_1 у гуртожитку пансіонату „Дніпр", розташованому по АДРЕСА_1. У лютому 1993 року після народження дочки сім'я позивача була переведена у кімнату №НОМЕР_2 гуртожитку, в якому вони проживали до жовтня 1999 року. 20.10.1999 року він був арештований, а 21.02.2000 року осуджений до двух років позбавлення волі. В осені 2000 року жінка та дитина виписались з гуртожитку та поїхали на постійне місце проживання в Бєларусь. 01.02.2001 року позивач звільнився з місць позбавлення волі та 14.02.2001 року поїхав до Євпаторії - до місця своєї прописки (реєстрації). Однак комендант гуртожитку його не впустила в кімнату, пояснив що кімната зайнята і в ній проживають інші люди: сім'я ІНФОРМАЦІЯ_1. 14.01.2001 року позивач був покладений до лікарні в зв'язку із хворобою де знаходився до травня 2002 року.

Вважає, що його право порушено, оскільки за ним повинно було зберегтися право користування жилим приміщенням, а тому просить виселити відповідачей із спірної кімнати з наданням їм іншого жилого приміщення.

Справа №22- 3599/2006 року                      Головуючий першої

 Інстанції                                                                                            Куліковська ОМ.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від   03.03.2006 року   у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.

Судом встановлено, що згідно картки прописки ОСОБА_1 уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув до м.Євпаторія та 12.11.1991 року був прописаний у гуртожиток по АДРЕСА_1 і йому було виділено койко-місце у кімнаті №НОМЕР_1.

Судом встановлено, що гуртожиток являвся відомчою установою і належав пансіонату „Дніпр", а після реорганізації до 01.06.2001 року належав Дитячому санаторно-оздоровчому центру „Дружба", потім був переданий у житловий фонд міської ради. Рішенням виконкому від 26.09.2003 року №475 гуртожиток по АДРЕСА_1 був переданий на баланс КП „Житловик-4" без права розпорядження, на праві повного господарського ведення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що ніколи не працював в пансіонаті „Дніпр", а був прописаний у гуртожитку по клопотанню адміністрації Залізничної станції де і працював. Після одруження та народження дитини, комендант гуртожитку надала сім'є ІНФОРМАЦІЯ_3 можливість поселитись у кімнату №НОМЕР_2, оскільки дружина також мала койко-місце в іншій кімнаті цього гуртожитку. В цій кімнаті №НОМЕР_2 він проживав разом із жінкою та дитиною до 1998 року, поки не був засуджений вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 21.02.2000 року по ч.2 ст. 140 КК України на 2 року з позбавлення волі, а покарання відбував з 20.10.1999 року.

В осені 2000 року його дружина та дитина виписались з туртожитку та виїхали у Бєларусь. У лютому' 2001 року ОСОБА_1 звільнився і приїхав в м.Євпаторію, але вселитись в кімнату він не зміг, оскільки в ній проживала сім'я ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом встановлено, що з 28.09.2001 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку у виконкому Євпаторійської міської ради, як потребуючий поліпшення житлових умов, а з 04.02.2003 року знаходиться на позачерговому обліку під №НОМЕР_3, так як згідно медичного висновку страждає відкритою формою туберкульозу легень та не може проживати у комунальній квартирі в одній кімнаті з членами сім'ї.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 страждає відритою формою туберкульозу легень, і це виключає можливість його проживання у гуртожитку в одній кімнаті з іншими громадянина, крім цього ОСОБА_1 у 2002 року одружився і проживає разом з жінкою в її квартирі.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив зі ст. 10 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які повна посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу, підтверджуючого його право на проживання в кімнаті №НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 відповідно до ст. ст. 128-129 ЖК України, оскільки єдиним правом для вселення до гуртожитку є ордер.

З такими висновками суду першої інстанції колегія не погоджується і вважає, що суд першої інстанції розглянув не всі вимоги позивача і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції. До такого висновку колегія виходить зі слідуючих підстав.

По суті вимоги позивача зводяться до вселення в гуртожиток, оскільки він заявляє про своє право на проживання в ньому і такого права не був позбавлений згідно рішення суду.

Відповідно до чинного житлового законодавства відбування покарання в місцях позбавлення волі не є підставою для визнання особою такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Таким чином колегія вважає, що суд першої інстанції не розглянув вимоги позивача про вселення в гуртожиток, які пов'язані з вимогами про виселення і наданням іншого жилого приміщення.

Висновки суду, що ОСОБА_1 страждає туберкульозом, а тому не може бути вселений в гуртожиток, не є правовим.

Колегія також не погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, оскільки вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив це питання.

Виходячи з даних підстав і керуючись пунктом п.5 ст. 311, ст. ст. 303, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 березня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.