Справа № 181/692/14-ц

Провадження № 2/188/3/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року смт.Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючої судді Курочкіної О.М.,

секретар судового засідання Лукіна Л.Г.,

за участю:

представника позивача за первинним позовом ОСОБА_1,

позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2,

представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3,

розглянувши під час відкритого судового засідання в залі суду смт.Петропавлівка заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Петропавлівського районного суду знаходиться цивільна справа № 181/692/14-ц Провадження № 2/188/3/2017 за позовом ОСОБА_4 до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, треті особи: відділ Держземагенства у Межівському районі Дніпропетровської області та ОСОБА_2, про поновлення строку позовної давності визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та зустрічний позов в порядку самостійної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа Відділ Держземагенства у Межівському районі Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову в якій зазначив, що на час розгляду даної справи у користуванні ОСОБА_4 знаходиться земельна ділянка для ведення сільськогосподарського виробництва площею 11,160 га, кадастровий номер 1222683300:01:004:0476, яка є предметом спору.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 р. рішення Межівського районного суду від 30.07.2014 року було скасовано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 року зазначені вище рішення були скасовані, справу передано на новий розгляд. Таким чином право власності ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку фактично скасовано і не визнано рішенням суду, але незважаючи на це ОСОБА_4 на даний момент продовжує користуватися земельною ділянкою. Відомості про неї як про власника вказаної земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№6713646).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст.151, 152 ЦПК та ст..976 ЦК України просить суд в якості забезпечення позову:

- заборонити ОСОБА_4 користуватися вищезазначеною земельною ділянкою та здавати її в оренду;

- внести запис про скасування державної реєстрації за номером 6713646 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об’єкт нерухомого майна.

Суд вислухавши сторони, вивчивши заяву, дійшов до висновку про часткове задоволення клопотання з настуних підстав.

Згідно з п.1, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Враховуючи, що ОСОБА_4 на час розгляду справи у суді не є власником земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва площею 11,160 га, кадастровий номер 1222683300:01:004:0476, яка є предметом спору, суд вважає доцільним заборонити їй нею користуватися та здавати в оренду вказану земельну ділянку.

Суд бере до уваги, що ЦПК України визначено інший порядок

скасування державної реєстрації за №6713646 у розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об’єкт нерухомого майна в зв’язку з скасуванням рішення ухвалою ВССУ від04.02.21015 року у справі №6-46348св14, а тому в цій частині забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Пункт 2 частини 1 статті 152 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст. 153 цього Кодексу заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 31, 64, 65, 151-153, 208 - 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_4 користуватися земельною ділянкою для ведення сільськогосподарського виробництва площею 11,160 га, кадастровий номер 1222683300:01:004:0476 та здавати вказану земельну ділянку в оренду.

В іншій частині відмовити.

Направити ухвалу для виконання до Державного реєстру речових прав про нерухоме майно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_5